Справа №751/1062/25
Провадження №1-кс/751/333/25
30 січня 2025 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
підозрюваного ОСОБА_3 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
слідчого ОСОБА_6 ,
свідка ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області
ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000000905 від 17 липня
2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , такого, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від
28 грудня 2022 року за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
850 гривень, станом на 29 січня 2025 року покарання у виді штрафу не відбуте, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України,
Старший слідчий в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 звернувся із клопотанням, погодженим прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України, строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування.
Із клопотання вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024270000000905 від 17 липня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України.
Як зазначає слідчий у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 грудня 2022 року № 281 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду старшого навідника 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03 липня
2023 року № 185 старший навідник 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 переведений до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до припису від 03 липня 2023 року № 122, виданого начальником персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_3 03 липня 2023 року вибув до нового місця служби у військовій частині НОМЕР_2 , куди мав прибути 05 липня 2023 року.
Під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації молодший сержант ОСОБА_3 відповідно до положень Військової присяги та вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації молодший сержант ОСОБА_3 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби 05 липня 2023 року, в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, пунктів 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та не з'явився вчасно без поважних причин на службу у військовій частині НОМЕР_2 .
23 січня 2025 за місцем проживання молодшого сержанта
ОСОБА_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції проведено обшук, де виявлено ОСОБА_3 , чим припинено його злочинну діяльність.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_3 внаслідок нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, обов'язки військової служби у період часу з 05 липня 2023 року до 23 січня 2025 року не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Крім того, ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, з метою придбання бойових припасів, у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб, без передбаченого законом дозволу, придбав одну оборону осколкову ручну гранату Ф-1, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів, яку без передбаченого законом дозволу переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де без передбаченого законом дозволу продовжив зберігати до 23 січня 2025 року.
23 січня 2025 року працівниками поліції проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою:
АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та запал ручної гранати УЗРГМ-2, які у конструктивному поєднанні являються обороною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів.
В обґрунтування клопотання слідчий указує на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі: - за ч. 1 ст. 263 КК України на строк від трьох до семи років; - за ч. 5 ст. 407 КК України на строк від п'яти до десяти років. На даний час існує необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 , оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий посилається при цьому також на положення ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою. Слідчий вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, з метою схилення до дачі неправдивих показань у цьому кримінальному проваджені або іншим чином вплинути на них, необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування.
У клопотанні слідчий не порушує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 без визначення розміру застави.
У судовому засіданні слідчий та прокурор висловили доводи на підтримання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на обставини, викладені у клопотання, і на матеріали, які були долучені до клопотання, та просили його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник зазначив, що підозра в частині за
ч. 5 ст. 407 КК України є необґрунтованою, оскільки інкримінована подія відбулася 05 липня 2023 року, а відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені через рік 25 червня 2024 року. Відомості за
ч. 1 ст. 263 КК України за фактом намагання військовослужбовцем збути вогнепальну зброю були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2024 року, а обшук проведено лише 23 січня
2025 року. Про те, що існує кримінальне провадження за ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_3 дізнався лише 30 січня 2025 року, коли йому було повідомлено про нову підозру. При цьому, щодо підозри за ч. 1 ст. 263 КК України, то захисник зазначив, що дійсно за місцем проживання
ОСОБА_3 було вилучено гранату, яку він видав добровільно. Захисник указує на те, що заявлені слідчим у клопотанні ризики є припущенням.
Підозрюваний ОСОБА_3 у судовому засіданні просив не застосовувати до нього найтяжчий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або застосувати такий запобіжний захід із визначенням розміру застави. Підтвердив до 23 січня 2025 року за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено гранату, яку він видав сам. Зазначив, що він дійсно 05 липня 2023 року не прибув до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 . Зазначив, що в період з 05 липня 2023 року по 23 січня 2025 року в розташуванні військової частині НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 був один раз у серпні 2023 року, проте неофіційно виконував бойові завдання, останній раз у січні 2024 року в АДРЕСА_3 . Указав на те, що після смерті матері за домовленістю з командиром з січня 2024 року по січень 2025 року перебував в м. Чернігові за місцем свого проживання. За вказаний період двічі звертався до військової поліції в АДРЕСА_2 , з метою з'ясування ситуації по його службі. Звернув увагу на те, що захищає кордони України від збройної агресії РФ з 2014 року, отримав дві контузії та поранення у ногу, проте має бажання продовжувати боронити України на фронті.
За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_7 , який надав показання про те, що разом з
ОСОБА_3 проходив військову службу в складі військової частини НОМЕР_3 у різних бригадах. Указав на те, що на полі бою ОСОБА_3 ніколи не відступав та завжди виконував бойові задачі. Зазначив, що в січні 2024 року ОСОБА_3 виконував бойові задачі в с. Дружківка Донецької області. Указав на те, що йому відомо, що після смерті матері
ОСОБА_3 за домовленістю з командиром перебував за місцем свого проживання в м. Чернігові. Свідок підтвердив, що він разом з
ОСОБА_3 двічі зверталися до військової поліції в м. Чернігові, щоб з'ясувати питання по службі останнього. Щодо підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, свідок зазначив що йому нічого не відомо.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до такого висновку.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024270000000905 від 17 липня 2024 року, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України.
25 січня 2025 року ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
30 січня 2025 року ОСОБА_3 вручено повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень слідчий суддя приймає до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії», де високий суд зазначив, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» та «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, містяться у зібраних органом досудового розслідування та долучених до матеріалів клопотання доказах, у тому числі: - у протоколі обшуку від 23 січня 2025 року за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно якого було виявлено та вилучено предмет, схожий на корпуси гранат, предмет, схожий на запал до гранати, предмет, схожий на пристрій для паління, предмет, схожий на пістолет Макарова; у висновку експерта від 23 січня 2025 року № СЕ-19/125-25/1133-ВТХ, відповідно якого вилучені в ході обшуку предмети схожі на корпус гранати та запал до гранати являються корпусом оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та запалом ручної гранати УЗРГМ-2, які у конструктивному поєднанні являються обороною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів; - у протоколі огляду місця події від 23 січня 2025 року, відповідно якого ОСОБА_3 вказав місце, де було виявлено та вилучено два предмети, схожі на запали до гранат, та 240 предметів, схожих на патрони; - у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 24 січня 2025 року; - у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 , відповідного якого свідок показав обставини проведення службового розслідування за фактом нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; - у повідомленні про вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення від 25 травня 2024 року; - у копії акту службового розслідування від 26 травня 2024 року за фактом нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; - у копії рапорту заступника командира військової частини з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_11 від 19 травня 2024 року № 788; - у копії відповіді військової частини НОМЕР_2 від 23 травня 2024 року № 693/10382 про неприбуття ОСОБА_3 ; - у копії доповіді командира військової частини НОМЕР_1 27 травня 2024 року № 1515/832 від про неприбуття до нового місця несення служби солдата ОСОБА_3 ; - у копії витягів з наказів по стройовій частині НОМЕР_1 , які підтверджують факт зарахування і проходження служби молодшим сержантом ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_1 та факт переведення для проходження служби до військової частини НОМЕР_2 ; - у копії припису від 03 липня 2023 року № 122 про необхідність прибуття ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_2 .
При цьому слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що повідомлена
ОСОБА_3 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України, є обґрунтованою для даної стадії кримінального провадження.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від
27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованих кримінальних правопорушень, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_3 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя також враховує положення ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_3 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
При цьому слідчий суддя вважає, що підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні, в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищує суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції», «Маріянчук та інші проти України».
Слідчий суддя враховує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України, це є правом слідчого судді, а не його обов'язком.
Як слідчим у клопотанні, так і прокурором в судовому засіданні не зазначалось, що застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому при визначенні ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» та «Мангурас проти Іспанії», де високий суд зазначив, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_3 , дані про його особу, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених
ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186,
193-197, 205, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу слідчого управління ГУНП ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000000905 від 17 липня
2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 березня 2025 року включно, з подальшим його утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Визначити підозрюваному ОСОБА_3 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить
242 240 гривень, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом її дії.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, негайно звільнити підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду з установленою ними періодичністю; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 30 березня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1