Справа № 738/239/25
№ провадження 1-в/738/60/2025
Ухвала
30 січня 2025 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чернігівської області у складі судді ОСОБА_2., розглянувши заяву засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку суду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів № 3886-ІХ» від 18 липня 2024 року,
встановив:
30 січня 2025 року до суду надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку суду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів № 3886-ІХ» від 18 липня 2024 року, у якій просить вирок від 17 липня 2024 року змінити, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлюється кримінальна відповідальність діяння.
Вивчивши заяву ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що заяву необхідно повернути заявнику для належного оформлення з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до положень частини другої статті 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, відповідно до якого у новій редакції викладено статтю 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».
Положеннями частини першої статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною другою статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про відстрочку виконання вироку; про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким; про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; про звільнення від покарання за хворобою; про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; про застосування до засуджених примусового годування; про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; про застосування покарання за наявності кількох вироків; про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
У заяві, яка надійшла до суду не зазначено суть клопотання, яке необхідно вирішити, зокрема відсутнє формулювання клопотання у відповідності до вимог частини першої статті 537 КПК України, натомість вказано норма не передбачає вирішення клопотання про закриття кримінального провадження та приведення вироку у відповідність до законодавства.
В розумінні положень статтей 22, 26 КПК України, сторони кримінального провадження, у тому числі й засуджений, є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та використовуючи свої права повинні самостійно обстоювати власні правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, які передбачені цим Кодексом. При цьому, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, вирішує лише ті питання, що віднесені до його повноважень, а відтак не може приймати з власної ініціативи заходи щодо збирання, доведення та обґрунтування позицій сторін провадження.
Не зазначення заявником суті клопотання, яке підлягає вирішенню у порядку статтей 537, 539 КК України, позбавляє суд можливості, прийняти клопотання до розгляду.
Крім того, ухвалами суду від 03 січня 2025 року, 17 січня 2025 року заяви засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку суду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів № 3886-ІХ» від 18 липня 2024 року повернуті заявнику, у зв'язку із не зазначенням заявником суті клопотання, яке підлягає вирішенню у порядку статтей 537, 539 КК України.
Суд дійшов висновку заяву засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку суду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів № 3886-ІХ» від 18 липня 2024 року, повернути заявнику без розгляду та роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає заявнику повторно звернутися до суду із належно оформленим клопотанням.
Окрім цього, суд вважає за необхідне роз'яснити засудженому, що він має право на отримання безоплатної правової допомоги від захисника, шляхом звернення до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, який є адвокатом, та який може здійснювати захист інтересів засудженого при підготовці клопотання про звільнення від покарання чи пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами другою, третьою статті 74 КК України.
Hа пiдставi викладеного, керуючись статтями 22, 26, 539 КПК України -
ухвалив:
Заяву засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку суду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів № 3886-ІХ» від 18 липня 2024 року - повернути заявнику.
Роз'яснити, що засуджений має право на отримання безоплатної правової допомоги від захисника шляхом звернення до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, місцезнаходження місто Харків, майдан Свободи, 5, 6 під'їзд, 3 поверх, Email: order@legalaid.cn.ua, телефон: 0-800-213103.
Ухвала не оскаржується.
Суддя ОСОБА_2