31 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3495/24 пров. № А/857/21363/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року, прийняте суддею Григоруком О.Б. у місті Івано - Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправною відмову відповідача у зарахуванні позивачу: за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 додатково до страхового стажу 3 роки 5 місяців 16 днів, всього за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 в зарахуванні йому 17 років 1 місяць 10 днів страхового стажу; визнання протиправною відмову у проведенні з 11.02.2021 перерахунку пенсії з врахуванням виплачених сум; зобов'язання зарахувати позивачу за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 додатково до страхового стажу 3 роки 5 місяців 16 днів, всього за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 зарахувати 17 років 1 місяць 10 днів страхового стажу - проведення позивачу з 11.02.2021 перерахунок пенсії, з врахуванням виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що відповідно до довідки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 11.03.2021 № 2158/6/09-19-24-09-23, виданої для надання в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 взятий на податковий облік у статусі фізичної особи - підприємця з 27.09.2001 по вказаний у довідці час. Відповідно до інформаційних баз даних, наявних в ГУ ДПС в Івано-Франківській області позивач: з 01.10.2001 по 31.12.2010; з 01.01.2012 по час видачі довідки перебував на спрощеній системі оподаткування; з 01.01.2011 по 31.12.2011 застосовував загальну систему оподаткування.
Судом згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 при розрахунку стажу позивача до страхового стажу враховано кількість днів пропорційно сплаченим страховим внескам, що надходили як частка від сплати єдиного податку (Довідка ОК-5) (а.с.32-36).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 1 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку.
Долучений до позову лист Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Державної податкової служби України від 11.03.2021 № 2158/6/09-19-24-09-23 не містить відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.
Для зарахування до страхового стажу періоду з 01.02.2003 по 01.01.2004 позивач повинен надати відомості про сплату страхових внесків з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за період з 01.01.2004 - зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України.
Позивачем не надано визначених законодавством необхідних документів.
Покликається на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 10.02.2021 підлягав зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі і правомірно визнав протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 10.02.2021 до страхового стажу в повному обсязі та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 10.02.2021 до страхового стажу в повному обсязі та провести з 11.02.2021 перерахунок пенсії позивача.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та з 11.02.2021 отримує пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Відповідно до рішення про перерахунок пенсії від 09.08.2024 та розрахунку стажу за пенсійною справою № 092350003485 зараховано позивачу страховий стаж 39 років 2 місяці 8 днів, у тому числі до 01.01.2004 - 25 років 9 місяців 14 днів, після 01.01.2004 - 13 років 4 місяці 24 дні. В частині спірного періоду з 01.01.2004 по 10.02.2021 відповідачем зараховано позивачу до страхового стажу періоди: з 01.01.2004 по 31.12.2008; з 20.01.2009 по 31.01.2009; з 18.02.2009 по 28.02.2009; з 20.03.2009 по 31.03.2009; 19.04.2009 по 31.10.2009; з 21.11.2009 по 30.11.2009; з 22.12.2009 по 29.02.2020; з 01.03.2020 по 31.05.2020; з 01.06.2020 по 31.12.2020 (а.с.44, 45).
Згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 при розрахунку стажу позивача до страхового стажу враховано кількість днів пропорційно сплаченим страховим внескам, що надходили як частка від сплати єдиного податку (Довідка ОК-5) (а.с.32-36).
10.03.2024 позивач шляхом електронного відправлення звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою від 10.03.2024, в якій просив негайно, за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 додатково зарахувати позивачу до страхового стажу - 3 роки 5 місяців 16 днів, всього за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 зарахувати - 17 років 1 місяць 10 днів страхового стажу, та провести з 11.02.2021 перерахунок пенсії з врахуванням виплачених сум. Зазначено, що за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 позивач здійснювач підприємницьку діяльність, що підтверджується довідкою ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 11.02.2021, поданою заявою від 25.03.2021 про призначення пенсії, і за цей період страховий стаж становив 17 років 1 місяць 10 днів, тоді як ГУ ПФУ в Івано-Франківській області визначило позивачу за період з 01.01.2004 по 10.02.2021 страховий стаж - 13 років 7 місяців 24 днів, занизивши тим самим розмір належних позивачу пенсійних виплат та порушивши його права гарантовані ст. ст. 22, 46 Конституції України (а.с.6).
За результатом розгляду заяви позивача від 10.03.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області відповіддю від 09.04.2024 № 3807-2402/С-02/8-0900/24 повідомило позивача, що його загальний стаж роботи склав 39 років 5 місяців, коефіцієнт стажу - 0,39417, індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення - 0,61798, середньомісячний заробіток за період з 01.01.1988 по 31.12.2020 - 5635,24 грн. З 01.03.2024 на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024» від 23.02.2024 № 185, проведено індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796 (7405,03х1,0796=7994,47). Для осіб яким призначено пенсію у 2021-2023 роках визначено рівень підвищення пенсій у розмірі 100 гривень. Розмір пенсії з 01.03.2024 становить 3085,40 грн. Розглянувши питання порушене у зверненні, щодо зарахування до страхового стажу період підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 10.02.2021 повідомлено, що до страхового стажу з 01.01.2004 позивачу зараховано страховий стаж відповідно до даних про сплату страхових внесків згідно даних реєстру застрахованих осіб (а.с.7).
Відповідно до довідки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 11.03.2021 № 2158/6/09-19-24-09-23, виданої для надання в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 взятий на податковий облік у статусі фізичної особи - підприємця з 27.09.2001 по вказаний у довідці час. Відповідно до інформаційних баз даних, наявних в ГУ ДПС в Івано-Франківській області позивач:
- з 01.10.2001 по 31.12.2010; з 01.01.2012 по час видачі довідки перебував на спрощеній системі оподаткування;
- з 01.01.2011 по 31.12.2011 застосовував загальну систему оподаткування (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Судом із матеріалів справи встановлено, що пенсія позивачу призначена з 11.02.2021, а із даним позовом останній звернувся 06.05.2024, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 у справі № 240/12017/19 справі відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Так, зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Вказаний висновок підтримав також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21.
Варто зауважити, що отримання позивачем листа відповідача від 09.04.2024 № 3807-2402/С-02/8-0900/24 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Вказаний підхід продемонстрований Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду під час вирішення справи №560/8194/20 і наведений в постанові від 02 квітня 2024, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Апеляційний суд зазначає, що відповідач у відзиві на адміністративний позов в суді першої інстанції звертав увагу на пропуск строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. Аналогічні доводи містить й апеляційна скарга на рішення суду.
Так, апеляційна скарга була доставлена в електронний кабінет ОСОБА_1 16.08.2024. Позивачем було подано відзив, однак, про поважні причини пропуску строку останнім не заявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення постанови про залишення позовної заяви без розгляду.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі № 300/3495/24 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар