31 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4161/24 пров. № А/857/15785/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В, Довгої О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (суддя- Зозуля Д.П., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/4161/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
19 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається вперше, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021, 2022 та 2023 роки; Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити з 19 березня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком, яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається вперше, із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021, 2022 та 2023 роки.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.
Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивачка ОСОБА_1 з 24.06.2008 призначена пенсія за віком по Списку № 2 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка 19.03.2024 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 25.03.2024 №1700-0202-8/16751 повідомило, що позивачу призначено пенсію за віком із зниженням пенсійного віку як особі, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій і показників, розмір якої визначено відповідно до Закону. Зазначив, що чинним законодавством не передбачено перерахунку пенсій за віком, призначених зі зменшенням пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, у зв'язку з досягненням встановленого законодавством віку.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивачка звернулась до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Розмір пенсії за віком визначається за правилами статті 27 Закону № 1058. Частина перша цієї статті дає для визначення пенсії наступну формулу: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу призначено пенсію на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 24.06.2008.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Тобто, пенсії на пільгових умовах згідно з п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються за нормами Закону № 1058.
Беручи до уваги той факт, що пенсія за віком на пільгових умовах згідно з п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обчислюється в тому ж порядку та розмірі, що і пенсія за віком відповідно до Закону №1058, то позивач, звернувшись 19.04.2023 до територіального органу Пенсійного фонду України, фактично просив обчислити йому той самий вид пенсійного забезпечення, який йому виплачується (пенсію за віком).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки мало місце призначення одного й того самого виду пенсії (пенсії за віком, то показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком (у спірному випадку - пенсії за віком на пільгових умовах).
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 560/4589/21 відповідно до якої суд зазначив, що оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
За таких обставин, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, чого у спірних правовідносинах не було, а тому відсутні і підстави для застосування під час перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі №460/4161/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга