28 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4759/24 пров. № А/857/31339/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Тепак Л.П.;
від відповідача - Токар В.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення обліку товарних запасів (суддя суду І інстанції: Бобров Ю.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 15 хв. 22.10.2024р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
14.06.2024р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС в Івано-Франківській обл. податкове повідомлення-рішення № 006536/0706 від 12.03.2024р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення обліку товарних запасів в розмірі 528703 грн.; судові витрати покласти на відповідача (Т.1, а.с.1-6).
Відповідно до ухвали суду від 19.06.2024р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін в судове засідання (Т.1, а.с.19-20).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано винесене відповідачем ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. податкове повідомлення-рішення № 006536/0706 від 12.03.2024р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку ведення обліку товарних запасів в розмірі 528703 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 4229 грн. 62 коп. сплаченого судового збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (Т.2, а.с.149-163).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити в повному обсязі (Т.2, а.с.165-171).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною фактичною перевіркою виявлено порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення товарних запасів. Під час проведення перевірки суб'єкт господарювання зобов'язаний надати первинні документи на момент початку такої перевірки без окремої письмової вимоги податкового органу.
Впродовж судового розгляду позивач надала первинні документи, які не були представлені ревізорам; протягом проведення перевірки продавець магазину надала роздруковану електронну форму обліку, однак первинних документів щодо походження наявних товарів не пред'явила.
Позивач ФОП ОСОБА_1 скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.201-204).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Під час судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. та є платником податків і зборів, установлених законом. ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність з реалізації ювелірних виробів в магазині за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1, а.с.15; Т.2, а.с.24).
Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку за ставкою 5 відсотків, веде облік доходів.
08.02.2024р. у проміжку часу з 15 год. 38 хв. до 17 год. 45 хв. відповідно до наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 322-п від 08.02.2024р. та на підставі направлень №№ 618, 619 від 08.02.2024р. проведена фактична перевірка магазину за адресою: АДРЕСА_2 , де ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність. За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт фактичної перевірки № 2864/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 08.02.2024р. (Т.1, а.с.8-9, 38-40, 41-44, 197-202).
Під час фактичної перевірки працівниками контролюючого органу проведено контрольну розрахункову операцію, у ході якої придбано ікону по ціні 4243 грн. в цій частині порушень вимог податкового законодавства не виявлено; при продажу товару продавцем видано касовий чек встановленої форми та змісту, операція з продажу зареєстрована за допомогою РРО (Т.1. а.с.8, 198).
Разом з тим, контролюючим органом встановлені порушення встановленого порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою в установленому порядку.
Зокрема, до перевірки надано роздруковану електронну форму обліку, однак не представлено первинні бухгалтерські документи (їх копії), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу в магазині за адресою: АДРЕСА_2 . Вибірковою перевіркою встановлено, що вартість товарів, не облікованих в установленому порядку, становить 528703 грн. (додаток № 3 до акту перевірки) (Т.1, а.с.9, 199).
Не погодившись з висновками перевірки, позивач подала до ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. заперечення на Акт перевірки, однак згідно листа відповідача № 2432/6/09-19-07-06 від 07.03.2024р. в їх задоволенні відмовлено (Т.1, а.с.10-12, 82-88).
За результатами фактичної перевірки, на підставі Акту № 2864/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 08.02.2024р. відповідач ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. виніс податкове повідомлення-рішення № 006536/0706 від 12.03.2024р., яким за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.12 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України № 496 від 03.09.2021р. «Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку», до неї застосований штраф на суму 528703 грн. (Т.1, а.с.13).
Сума штрафних (фінансових) санкцій 528703 грн. наведена у відповідному розрахунку до податкового повідомлення-рішення (Т.1, а.с.14).
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПС України, однак рішенням № 16265/6/99-00-06-03-02-06 від 31.05.2024р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. № 006536/0706 від 12.03.2024р. - без змін (Т.1, а.с.89-94, 98-102).
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду доведено і не спростовано відповідачем забезпечення позивачем належного обліку товарно-матеріальних цінностей (ювелірних виробів) в місці їх реалізації.
Такий висновок стверджується представленими ФОП ОСОБА_1 накладними на внутрішнє переміщення, актами надання послуг з переробки дорогоцінних металів, актами прийняття робіт, прибутковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття давальницької сировини, замовленнями на виготовлення ювелірних виробів, накладними на відпуск виробів з давальницької сировини, актами прийому-передачі готової продукції, платіжними дорученнями про оплату послуг з виготовлення ювелірних виробів та придбання дорогоцінних металів і каміння тощо.
Відповідач не надав достовірних доказів того, що ФОП ОСОБА_1 в ході фактичної перевірки не надала всі первинні документи з обліку товарно-матеріальних цінностей в місці їх реалізації. При цьому, працівники податкового органу не скористалися правом, встановленим ст.20 ПК України, щодо письмової вимоги документів під час проведення перевірки та не забезпечили виконання встановленого ст.16 ПК України обов'язку суб'єкта господарювання надати такі документи у повному обсязі на письмовий запит контролюючого органу під час перевірки.
Також суд вважав за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Із змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що висновок про протиправність рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на аналізі фактичних обставин справи, які свідчать про забезпечення позивачем ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Окрім цього, поспішність проведення перевірки та недотримання строків її проведення, тобто, сама поведінка ревізорів відповідача, унеможливила представлення позивачем додаткових первинних документів.
Решта доводів позивача спростовані судом (щодо проведення перевірки та оформлення її результатів) або відхилені як такі, що не мають істотного (принципового) значення для правильного вирішення спору.
За таких умов апеляційний суд перевіряє правильність вказаного висновку суду першої інстанції, покладеного в основу задоволення позову та враховує наступне.
Згідно позиції відповідача в розглядуваному випадку позивач допустила порушення, яке полягає в недотриманні позивачем встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійсненні продажу необлікованих товарів.
При цьому, під час проведення перевірки ревізорам надано роздруковану електронну форму обліку, однак не представлено первинні бухгалтерські документи (їх копії), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходилися в місці продажу в магазині за адресою: АДРЕСА_2 .
Розглядувані правовідносини регламентовані приписами Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон № 265/95-ВР), що визначають правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій /РРО/ та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, серед іншого, зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
В силу приписів ст.20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України № 496 від 03.09.2021р.
Зазначений Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначені терміни, які вживаються у таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи;
первинні документи опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про:
найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП;
місце продажу (господарський об'єкт) стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, де здійснюються розрахункові операції під час продажу товарів (надання послуг);
місце зберігання стаціонарний або будь-який пересувний об'єкт, у тому числі транспортний засіб, частина пересувного чи стаціонарного об'єкта, у тому числі транспортного засобу, земельна ділянка, де зберігаються товарні запаси, що належать ФОП;
товарні запаси сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Розділом II Порядку № 496 встановлено порядок ведення обліку товарних запасів. Зокрема, облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесені записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
З урахуванням викладеного, позивач ФОП ОСОБА_1 під час здійснення господарської діяльності з реалізації ювелірних виробів в магазині за адресою: АДРЕСА_2 , зобов'язана забезпечувати ведення обліку товарних запасів.
Під час проведення перевірки продавець магазину надав ревізорам роздруковану електронну форму обліку, до змісту якої податковий орган не висловлював зауважень.
Разом з тим, відповідно до представленої форми визначено первинними документами виключно накладні на внутрішнє переміщення, а отримувачем товару зазначено ФОП ОСОБА_1 .
Накладні на внутрішнє переміщення товарів були представлені ревізорам під час проведення перевірки, однак такі не враховано ревізорами.
З огляду на вказані обставини, позивач дійсно надала роздруковану електронну форму обліку та документи, на підставі яких вона була сформована; вказані документи підтверджували ведення обліку товарних запасів в місці їх реалізації.
В подальшому під час надання заперечень на Акт фактичної перевірки (вхідна дата відповідача - 23.02.2024р.), подання скарги на податкове повідомлення-рішення (дата здачі органу поштового зв'язку - 29.03.2024р.) суб'єкт господарювання надав копії первинних документів щодо придбання товарів, що стверджується визначеними додатками до заперечення на акт перевірки (додаток на 57 аркушах - Т.1, а.с.10-12) та до скарги на податкове повідомлення-рішення (додаток на 80 аркушах - Т.1, а.с.89-94).
Зазначені первинні документи долучені до матеріалів судової справи (Т.1, а.с.109-175), під час судового розгляду будь-яких зауважень до цих документів відповідач не навів.
Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з приписами п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Таким чином, позивач скористався визначеним механізмом представлення податковому органу додаткових первинних документів, яких не було надано під час фактичної перевірки; в силу прямої вимоги закону такі документи повинні враховуватися відповідачем під час розгляду ним питання про прийняття рішення за результатами перевірки.
Водночас, будь-яких доказів розгляду та врахування/відхилення цих документів податковий орган не представив; також під час судового розгляду причини неврахування цих документів відповідач не навів.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що у Додатку № 3 до Акту фактичної перевірки (Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 08.02.2024р. - Т.1, а.с.42-43) наведено перелік ювелірних виробів, які на момент перевірки були не обліковані в установленому порядку; всього 17 найменувань ювелірних виробів на загальну суму 528703 грн.
При цьому, вказані в цьому переліку пусети з дорогоцінними вставками вагою 2,24 г ціною 23549 грн. (пункт 9) вибули з магазину 05.02.2024р. згідно накладної на внутрішнє переміщення № 639 від 05.02.2024р. (запис у формі обліку № 639), через що вказані ювелірні вироби безпідставно включені до переліку товарно-матеріальних цінностей, на які, на думку контролюючого органу, були відсутні первинні бухгалтерські документи щодо їх обліку в місці реалізації станом на момент перевірки 08.02.2024р. (Т.1, а.с.108, 116; Т.2; а.с.22).
Оцінюючи в сукупності викладені обставини, колегія суддів вважає, що відповідач не довів належними і допустимими доказами факт порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР; в свою чергу, позивач під час проведення перевірки надав докази ведення обліку товарних запасів, після завершення перевірки вжив легітимних заходів для доведення до податкового органу первинних документів щодо придбання товарів.
Отже, заявлений позов є обґрунтованим та підставним, через що суд першої інстанції дійшов правильного та послідовного висновку про його задоволення.
Оскільки апелянт не наводить будь-яких доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, тому в цій частині підстави для скасування чи зміни судового рішення є відсутніми.
Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги задоволені у визначений спосіб.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із зазначених мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС в Івано-Франківській обл.
Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2025р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. в адміністративній справі № 300/4759/24 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.2, а.с.193-194).
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. в адміністративній справі № 300/4759/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС в Івано-Франківській обл.
Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2025р. в частині зупинення дії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024р. в адміністративній справі № 300/4759/24 такою, що втратила чинність.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 31.01.2025р.