30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5214/24 пров. № А/857/27957/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (головуючий суддя Юзьків М.І., м. Тернопіль) у справі №500/5214/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.08.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо утримання з ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо утримання з ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення в рахунок вже виплаченої одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 утримані, в рахунок одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2023 року, суми грошової допомоги на оздоровлення.
Позов обґрунтовує тим, що 14.11.2023 ним вперше було укладено контракт з Міністерством оборони України про проходження служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу (контракт). У зв'язку із укладанням контракту йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2023 №16 агд виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Однак, в подальшому, через три місяці після нарахування та виплати цієї разової допомоги, її розмір було утримано відповідачем з позивача за рахунок коштів, які підлягали виплаті позивачу як допомога на оздоровлення за 2024 рік. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо утримання з ОСОБА_1 виплаченої йому одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту за рахунок коштів, що підлягали виплаті ОСОБА_1 в якості матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу військовослужбовцям після укладення ними першого контракту в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2023 року, яка була утримана за рахунок коштів належної йому матеріальної допомоги на оздоровлення у 2024 році. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивач, під час дії воєнного стану та оголошення мобілізації, 14.11.2023 року уклав перший контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу на строк до оголошення демобілізації. Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, не передбачено виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб особам, які уклали контракт до оголошення демобілізації, оскільки така виплачується у разі укладання контракту строком на 1 рік і більше. У зв'язку з тим апелянт вважає виплату одноразової допомоги позивачу, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2023 №16 агд, безпідставною. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
19.12.2024 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату грошової допомоги, у зв'язку з укладенням першого контракту, є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов'язкових правил поведінки та не регулює певний вид суспільних відносин, а передбачає індивідуалізований припис, що стосується виключно позивача. Вказаний наказ був реалізованим і вичерпав свою дію фактом його виконання - виплатою спірних сум. У зв'язку з чим, цей наказ не може бути скасованим чи анульованим, ні командиром військової частини НОМЕР_1 , ні начальником сектору соціальних виплат - головним бухгалтером ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником. Крім того, зауважує, що відповідач незаконно утримав з мене грошові кошти за рахунок матеріальної допомоги на оздоровлення в лютому 2024 року, а наказ скасовано лише у вересні під час розгляду справи судом, що лише підтверджує незаконність дій відповідача на момент здійснення утримання коштів та не спростовує того факту, що спірні суми не підлягали утриманню за рахунок сум матеріальної допомоги. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Наказом оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 14.11.2023 № 723 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та призначено помічником командира батальйону з правової роботи НОМЕР_2 окремого зенітного кулеметного батальйону і присвоєне військове звання офіцерського складу «Молодший лейтенант юстиції».
Цього ж дня з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу (контракт).
У пункті 3 контракту сторони узгодили, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін до оголошення рішення про демобілізацію.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2023 №16 агд вирішено виплатити молодшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу після укладення ним першого контракту в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2023 року.
Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2024 №24 вирішено виплатити молодшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
Як слідує з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2024 №11/2/3603, командиру військової частини НОМЕР_1 виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із укладанням позивачем першого контракту анульована і утримана з розміру допомоги для оздоровлення за 2024 рік, яка нарахована ОСОБА_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2024 №24. Водночас, у вказаному листі запропоновано наказ про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги після підписання ним першого контракту видати не раніше 14.11.2024 року.
Крім того, у відповідь на лист командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2024 №11/2/3603 щодо надання копій документів, на підставі яких утримано виплачену позивачу допомогу, відповідач у листі від 30.07.2024 №11/2/14471 повідомив, що грошова допомога у зв'язку із укладанням позивачем першого контракту виплачена безпідставно, а тому з цієї причини зазначена виплата анульована і утримана як переплата грошового забезпечення.
Також, до матеріалів справи додано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2024 №307 агд відповідно до якого скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 №19 агд «Про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту».
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (Закон 2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (Постанова № 704).
Відповідно до пункту 10 Постанови №704 ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
При цьому, пунктами 1, 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Постанови №704 унормовано, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (державні органи).
Підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 (Постанова № 704) визначено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Отже, одноразова грошова допомога за підписання першого контракту є різновидом одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Це одноразова виплата, яку держава надає громадянам, що вперше укладають контракт на проходження військової служби і спрямована на підтримку новобранців та стимулювання громадян до вступу на військову службу.
Відповідно до пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Тобто, безпосередньо Законом № 2011-XII та постановою КМ України № 704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, до яких законодавцем віднесено і позивача, здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Порядок № 260).
Отже, Порядок № 260 є нормативно-правовим актом Міністерства оборони України, який є обов'язковим для виконання і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 260 цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», від 22 грудня 1995 року № 1037 «Про надбавки до посадових окладів працівників, зайнятих на шифрувальній роботі», від 15 червня 1994 року№ 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Дія цього Порядку (крім розділів II, V-IХ, ХІI-ХХV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
Отже, Порядок № 260 розроблено відповідно до Закону № 2011-XII та Постанови №704.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІ Порядку № 260 одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки; особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше; особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше; особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
При цьому, відповідно до пункту 4 розділу ХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога не виплачується: особам рядового складу, які в період проходження військової служби з а контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу; особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу; особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом; у разі продовження військової служби за новим контрактом; у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом; у разі підписання контракту для проходження військової служби у Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.
Вказані норми Порядку № 260 є чинними, у порядку, встановленому чинним законодавством, незаконними та неконституційними не визнавалися, отже підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відтак, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, укладеним особою строком не меншим, ніж зазначено в пункті 1 розділу ХХІІ Порядку № 260, та за відсутності підстав для відмови у її виплаті, визначених п. 4 розділу ХХІІ Порядку № 260.
Разом з тим, останні зміни до розділу ХХІІ Порядку № 260, яким врегульовано питання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, були внесені наказом Міністерства оборони № 180 від 01.06.2020, а тому в цьому розділі не враховано умов, що виникли після введення в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався, та оголошення загальної мобілізації.
Відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ під час дії особливого періоду: для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
У зв'язку із цим, колегія суддів зазначає, що прослідковується нерівний (дискримінаційний) підхід у виплаті грошового забезпечення в частині одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту військовослужбовцям, які уклали контракт до 24.02.2022 на визначений строк, і строк яких в силу пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ є продовженим, та тим, які уклали контракт після 24.02.2022 на строк до настання певної події, а саме оголошення демобілізації. При цьому, апеляційний суд вважає, що укладений з позивачем контракт на проходження військової служби є строковим, оскільки це сторони визначили у пункті 3 контракту. Крім того, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту опосередковано визнається відповідачем, про що свідчить його лист від 24.02.2024 №11/2/3603 командиру військової частини НОМЕР_1 у якому, серед іншого, запропоновано видати наказ про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги після підписання ним першого контракту не раніше 14.11.2024 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача, які полягають в утриманні за рахунок матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік виплаченої позивачу разової допомоги після укладання ним першого контракту не узгоджуються з критеріями законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними.
Також, апеляційний суд наголошує, що Закон №2232-ХІІ, Закон 2011-XII, Постанова №704, Порядок № 260, КЗпП України не містять норм які б визначали підстави для утримання зайво чи безпідставно виплачених військовослужбовцю видів грошового забезпечення за рахунок інших видів грошового забезпечення.
Водночас, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Таким чином, навіть якщо відповідач вважає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу допомоги після укладання ним першого контракту виданий безпідставно, у зв'язку із відсутністю у нього права на її отримання, ІНФОРМАЦІЯ_7 все одно не мав правових підстав для утримання цієї виплати з позивача за рахунок належної йому матеріальної допомоги на оздоровлення у 2024 році в силу положень статті 1215 Цивільного кодексу України, в тому числі і за наявності обставин скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату цієї допомоги.
Що стосується наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.09.2024 №307 «Про скасування наказу командира військової частин НОМЕР_1 від 08.12.2023 №19 агд», то останній не стосується спірних правовідносин, оскільки судом встановлено, що виплата позивачу допомоги після укладання ним першого контракту здійснювалась на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2023 №16 агд.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту в розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2023 року, яка була утримана за рахунок коштів належної позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення у 2024 році.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 500/5214/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний