Справа № 120/10973/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
30 січня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.07.2024 № 155950013568 про відмову в перерахунку пенсії. Відтак, з метою, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 24.06.2024, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997, з 16.04.1997 по 16.10.2005, з 17.10.2005 по 21.10.2010, з 22.10.2010 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 25.12.2014, з 26.12.2014 по 01.05.2016, а також з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.05.2024 № 111 та № 110, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 155950013568 від 01.07.2024 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", перерахунок та виплату пенсії з 24.06.2024 року, з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997, з 16.04.1997 по 16.10.2005, з 17.10.2005 по 21.10.2010, з 22.10.2010 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 25.12.2014, з 26.12.2014 по 01.05.2016 та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.05.2024 № 111 та № 110, з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вказує, що період роботи позивача у митних органах за період з 06.12.1993 по 15.04.1997, з 16.04.1997 по 16.10.2005, з 17.10.2005 по 21.10.2010, з 22.10.2010 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 25.12.2014, з 26.12.2014 по 01.05.2016 не підлягають зарахуванню до державної служби, оскільки відповідно до положень ст. 573 Митного кодексу України передбачено, що спеціальні звання митної служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
21 січня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. У поданому відзиві представник заявника просить задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з підстав викладених у відзиві.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком за Законом №1058.
Позивач 24.06.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015.
За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.
За результатами розгляду заяви позивача, наданих ним документів та наявних відомостей, територіальним органом Пенсійного фонду встановлено, що загальний його страховий стаж становить 40 років 11 місяців 26 днів.
З підстав того, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України №3723 та актами Кабінету Міністрів України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення від 01.07.2024 № 155950013568 про відмову в перерахунку пенсії.
Так, відповідно до рішення вказано, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посади віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до запису 8 трудової книжки НОМЕР_1 позивачу з 18.07.1994 було присвоєно персональне звання Інспектор митної служби ІІІ рангу. Періоди роботи з 06.12.1993 по 15.04.1997 у митниці, з 16.04.1997 по 16.10.2005 у Придунайській митниці, з 17.10.2005 по 21.10.2010 у Ізмаїльській митниці, з 22.10.2010 по 31.05.2013 у Південній митниці, з 01.06.2013 по 25.12.2014 у Південній митниці Міндоходів, з 26.12.2014 по 01.05.2016 у Одеській митниці ДФС, не можуть бути враховані до стажу державної служби, зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 573 Митного кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а у разі присвоєння спеціального звання відповідно до цієї норми надбавка за ранг державного службовця не виплачується і відповідно ці посади не належать до посад віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723.
Позивач не погоджується із рішенням від 01.07.2024 № 155950013568 про відмову в перерахунку пенсії, тому звернувся до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Якщо особа має стаж на посаді державної служби більше 20 років або станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби 10 років, то вона має право на призначення пенсії за віком згідно із ст. 37 Закону №3723-XII, тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення з пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Так, за обставин справи спірним рішенням від 01.07.2024 № 155950013568 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 з підстав того, що у нього відсутній стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Апелянт зазначає, що посади, які займав позивач у митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997, з 16.04.1997 по 16.10.2005, з 17.10.2005 по 21.10.2010, з 22.10.2010 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 25.12.2014, з 26.12.2014 по 01.05.2016 не віднесені до посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідач також посилається на положення ч. 2 ст. 573 Митного кодексу України, відповідно до яких у разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст. 573 МК надбавка за ранг державного службовця не виплачується і відповідно ці посади не належать до посад віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723.
Оцінюючи доводи відповідачів щодо не зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача у органах митної служби, з підстав присвоєння спеціального звання, суд зазначає таке.
Статтею 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У постанові від 26.06.2018 Верховний Суд у справі № 735/939/17 у подібних правовідносинах вказав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283.
Так, пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 3 травня 1994 р. №283 (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ №229 (229-2016-п) від 25.03.2016) було регламентовано, що ним визначаються посади і органи, час роботи, в яких зараховуються до стажу державної служби.
За змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 569 МК України працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Згідно із частиною першою статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", були передбачені і Митними кодексами України від 11.07.2002 та від 12.12.1991, на що звернута увага у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 №591/6970/16-а.
Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 вказано, що аналіз положень ст. 37 Закону №3723, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа № 586/965/16-а) та від 18.03.2021 року (справа №500/5183/17).
Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 від 19.03.1987, з 06.12.1993 по 15.04.1997 працював на різних посадах Ренійської митниці; з 16.04.1997 по 16.10.2005 в Придунайській митниці; з 17.10.2005 по 22.10.2010 в Ізмаїльській митниці; з 22.10.2010 по 01.06.2013 в Південній митниці; з 01.06.2013 по 25.12.2014 в Південній митниці Міндоходів, з 26.12.2014 по 01.05.2016 у Одеській митниці ДФС, що не заперечується відповідачами та підтверджується матеріалами справи (а.с. 19-20, 23, 28).
Позивачу присвоювалися спеціальні звання, зокрема, 18.07.1994 присвоєно персональне звання інспектор митної служби; 06.06.1995 прийняв присягу державного службовця; 14.08.1998 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби III рангу»; 01.02.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби I рангу»; 01.04.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби IV рангу», 25.06.2005 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби I рангу»; 10.09.2007 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби III рангу»; 03.09.2008 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби ІІ рангу», 27.07.2010 присвоєно спеціальне звання «Інспектор митної служби І рану»; 09.08.2012 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби ІІІ рангу».
Крім того, в матеріалах справи містять надані Одеською митницею довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 08.05.2024 №110, від 08.05.2024 №111 (а.с. 13, 16).
Таким чином слідує, що посадові особи в митних органах, митній службі, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах України має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723, а відтак з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, позивач має право на пенсію за віком на підставі положень статті 37 Закону №3723-XII.
Отже, доводи апелянта про те, що період роботи в митній службі, під час перебування на якій були присвоєні персональні та спеціальні звання, не зараховується до стажу роботи на посадах державної служби є неправомірними, а оскаржуване рішення 01.07.2024 № 155950013568 є протиправним та підлягає скасовано.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині зобов'язання відповідача-2 призначити і виплатити позивачу з 24.06.2024 року пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997, з 16.04.1997 по 16.10.2005, з 17.10.2005 по 21.10.2010, з 22.10.2010 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 25.12.2014, з 26.12.2014 по 01.05.2016 та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця 08.05.2024 № 110, №111, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII, згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, або на дату 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років та працювали на посадах державних службовців мають право на пенсію відповідно до згаданої статті з досягненням певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням періоду роботи позивача з 06.12.1993 по теперішній час в митних органах, стаж роботи позивача на державній службі становить понад 20 років.
Спірним рішенням позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з підстав не зарахування його роботи у митних органах до стажу держаної служби, тому слід зобов'язати пенсійний орган зарахувати періоди роботи в митних органах з 06.12.1993 по 15.04.1997, з 16.04.1997 по 16.10.2005, з 17.10.2005 по 21.10.2010, з 22.10.2010 по 31.05.2013, з 01.06.2013 по 25.12.2014, з 26.12.2014 по 01.05.2016 до державної служби та призначити з 24.06.2024 бажану для позивача пенсію з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця 08.05.2024 № 110, №111
Колегія суддів враховує, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, враховуючи, що за приписами Порядку №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання позивача, та такий орган здійснює нарахування та виплату йому пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є ГУ ПФУ в Одеській області.
Враховуючи зазначене вище, та беручи до уваги наявність у позивача умов для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року відповідає.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.