Справа № 378/733/24
30 січня 2025 року м. Київ
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 30.08.2024 серії АА №00022110 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закриття провадження у дані справі про адміністративне правопорушення.
Після задоволення самовідводів суддів, справу було передано на розгляд до Володарського районного суду Київської області.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 23.10.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що суд не врахував, що перевезення здійснювалось спеціалізованим вантажним сідловим тягачем MAN TGS 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в зчепленні з трьохвісним напівпричепом контейнеровозом марки BENALU C34, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто здійснювалось контейнерне перевезення.
Відтак, встановлене перевищення є помилковим, оскільки розрахунок мав здійснюватися із дозволеної загальної маси 44 тони для контейнеровоза.
Крім того, позивач зауважив, що нанесення маркування на контейнер жодним чином не впливає на його властивості.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що максимальне значення фактичної маси для транспортного засобу позивача у даному випадку становить 40 тон, а не 44 тони, адже відсутні докази здійснення контейнерного перевезення.
Так, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, укладення договору на перевезення контейнерів. Відсутність контейнеру із відповідним маркуванням підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки "MAN TGS 26.400", державний номерний знак НОМЕР_1 , який є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, та спеціалізованого напівпричепа "BENALU C34", державний номерний знак НОМЕР_3 .
30.08.2024 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Василенко Дар'єю Ігорівною була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (за місцезнаходженням юридичної особи) на території України серії АА №00022110, якою до на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 8500 грн на підставі за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
За змістом вказаної постанови 23.08.2024 о 16:46 в Київській області, на автодорозі М-05, км 36+303, на автоматичному зважувальному комплексі WIM 5 зафіксовано проїзд транспортного засобу марки "MAN TGS 26.400", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів передбачених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,313% (2,525 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні суд першої інстанції, виходив з того, що пунктом 22.5 ПДР максимальне значення фактичної маси автомобіля в 44 тони передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.
Транспортний засіб ОСОБА_1 перевозив вантаж в причепі з високими бортами, які вкриті тентом, що не має конструкції контейнеровоза.
З огляду на відсутність договору про перевезення вантажу саме контейнером та відповідного на ньому маркування, а також опису вантажу, здійснене позивачем перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати як контейнерне перевезення. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення. Максимально допустиме навантаження для належного позивачу транспортного засобу, складає 40 тонн, та у даному випадку було перевищене на 6,313%, що є порушенням вимог пункту 22.5 ПДР.
Колегія суддів апеляційного суду погодилась із вказаним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог
Відповідно до ч.3 ст.34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Не погоджуюсь із позицією колегії суддів щодо залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Володарського районного суду Київської області від 23.10.2024 - без змін, а тому вважаю за необхідне викласти окрему думку у даній справі, в обґрунтування якої зазначаю наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону № 2344-III з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 № 879, затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879), відповідно до якого, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Відповідно до п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Пунктом 22.5 ПДР передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси вантажних автомобілів, зокрема:
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон;
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон;
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони;
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів.
Відповідно до п.п. 16, 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (Порядок №1174), посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (Інструкція № 512), під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із п. 4 розділу ІІ Інструкції № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з'ясовує, зокрема, наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
Форма постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі визначена Додатком 1 до Інструкції № 512.
За приписами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
У даному випадку спірним є питання чи транспортний засіб яким позивач здійснював вказане перевезення є напівпричепом, допустима вага якого з тягачем за пунктом 22.5 ПДР становить 40 тонн, чи напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, допустима вага якого з тягачем за пунктом 22.5 ПДР становить 44 тонн.
Відповідно до п. 16 ст. 4 Митного кодексу України, контейнером є транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), яке: являє собою повністю або частково закриту ємність, призначену для поміщення в неї вантажів; має постійний характер і завдяки цьому є достатньо міцним, щоб слугувати для багаторазового використання; спеціально сконструйоване для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; сконструйоване таким чином, щоб полегшити його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший; сконструйоване таким чином, щоб його можна було легко завантажувати та розвантажувати; що має внутрішній об'єм не менше одного метра кубічного. Термін «контейнер» включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 (далі - Правила № 363), визначають н/причеп-контейнеровоз як транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
Згідно із п.17.6. Правила № 363 для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
Відповідно до п.17.2-17.5 Правил №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п.17.15. Правил № 363).
Відповідно до п.17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Встановлено, що відповідно до зображень транспортного засобу в момент учинення правопорушення, наявних за посиланням, що зазначене у постанові від 30.08.2024 серії АА №00022110, зафіксовано факт руху трьохвісного тягача марки MAN TGS 26.400, д.н.з. НОМЕР_1 , в зчепленні з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом).
Разом з цим, у постанові від 30.08.2024 серії АА №00022110, не ідентифіковано такий напівпричеп (контейнеровоз) та не зазначено його реєстраційні дані.
Позивач зазначає, що вказаним напівпричепом (контейнеровозом) є належний йому спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз BENALU C34, д.н.з. НОМЕР_3 .
Відповідач не заперечує того, що вказаним напівпричепом (контейнеровозом) є напівпричеп (контейнеровоз) BENALU C34, д.н.з. НОМЕР_3 , однак зазначає, що за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер, про що свідчить відсутність відповідного маркування, а також те, що такий причеп з високими бортами, які вкриті тентом, що не має конструкції контейнеровоза.
Варто зауважити, що за визначенням п. 16 ст. 4 Митного кодексу України, контейнером є транспортне обладнання (клітка, знімна цистерна або подібний засіб), яке, зокрема, являє собою повністю або частково закриту ємність.
Слід звернути увагу на те, що Міжнародна організація зі стандартизації (англ. International, ISO) - міжнародна організація, метою діяльності якої є ратифікація стандартів, розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн. Відповідно до Статуту, ISO визначає завданням своєї діяльності як сприяння розвитку стандартизації і суміжних видів діяльності у світі з метою забезпечення міжнародного обміну товарами і послугами, а також розвиток співробітництва в інтелектуальній, науково-технічній і економічній галузях
ISO-Контейнер - стандартизована багатооборотна тара, призначена для перевезення вантажів автомобільним, залізничним, морським та повітряним транспортом та пристосована для механізованого навантаження з одного транспортного засобу на інший. Може бути виконаний із різних матеріалів та мати різноманітні форми. На транспорті найбільшого застосування отримали звані універсальні контейнери.
ISO 668 «Контейнери вантажні серії 1. Класифікація, розміри та номінальні характеристики» - стандарт ISO, який описує та класифікує серію 1 ISO-контейнерів за їх зовнішніми розмірами. Він також визначає їх вантажонесучі потужності і, за потребою, мінімальні внутрішні і дверні розміри, а також типи вантажних контейнерів: 1) контейнери загального призначення; 2) контейнери спеціального призначення: вентильовані, відкриті зверху або збоку, контейнери-платформи; 3) контейнери для спеціальних вантажів: ізотермічні, термоізольовані, рефрижераторні (з холодоагентом, що поповнюється, або з машинним охолодженням), опалювальний контейнер, контейнери-цистерни, контейнери для сипучих вантажів, автомобілів, худоби тощо.
Отже, відсутні підстави заперечувати, що вказаний напівпричеп має форму контейнера чи на вказаному напівпричепі розміщено контейнер.
Разом з цим, копіями свідоцтв про реєстрацію підтверджується, що напівпричіп марки BENALU C34, д.н.з. НОМЕР_3 це спеціалізований напівпричіп - контейнеровоз, а MAN TGS 26.400, д.н.з. НОМЕР_1 - спеціалізований трьохвісний тягач. Доказів того, що у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів зазначені недостовірні відомості про тип напівпричепу, відповідач не надав.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, Верховний Суд зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З урахуванням наведеного вважаю, що відповідачем не доведено здійснення позивачем перевезення трьохвісним тягачемTGS 26.400, д.н.з. НОМЕР_1 , в зчепленні з трьохвісним напівпричепом, який не є контейнеровозом, а також не спростовано доводи позивача про те, що вказане перевезення здійснювалось трьохвісним тягачем марки MAN TGS 26.400, д.н.з. НОМЕР_1 , в зчепленні з трьохвісним спеціалізованим напівпричіпом-контейнеровозом марки BENALU C34, д.н.з. НОМЕР_3 .
Висновок про те, що вказане перевезення трьохвісним тягачем марки MAN TGS 26.400, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснювалось в зчепленні з трьохвісним напівпричепом, який не є контейнеровозом, суд першої інстанції обґрунтував тим, що відсутні докази перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, за договором про перевезення вантажу саме контейнером або ж разового договору.
Однак, наявні підстави для критичної оцінки такого висновку, адже порушення під час перевезення вимог законодавства щодо неналежного маркування відповідного контейнеру, неналежного використання напівпричепу-контейнеровозу, а також укладення договору про перевезення, не може змінити призначення та технічні характеристики транспортного обладнання, що розміщене на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей його ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Наказу № 363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР.
Крім того, спірною постановою відповідача притягнуто позивача до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом, а не за порушення вимог щодо маркування контейнерів чи використання напівпричепів. Тобто, питання дотримання позивачем вимог щодо маркування контейнерів не є предметом даного спору.
З огляду на вищевикладене у сукупності вважаю, що наявні підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 30.08.2024 серії АА №00022110 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, приходжу до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим, вважаю за необхідне, апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки за результатом апеляційного розгляду даної справи необхідно скасувати спірне рішення відповідача з огляду на недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, наявні підстави й для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Суддя М.М. Заїка