Справа № 320/5535/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
30 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з відповідача кошти в сумі 5829,00 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням та діями щодо виплати щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі меншому ніж три мінімальні пенсії за віком.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив виплату щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі 450,00 грн, що є менше за три мінімальні пенсії за віком, які встановлені законодавством.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником війни, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни -учасників війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.02.2006 (а.с.9).
У зв'язку з тим, що ГУ ПФ України в м.Києві здійснило виплату позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 450,00 грн, остання звернулась до відповідача із заявою від 08.12.2023 (зареєстровано 22.12.2023 за вх.№46340/Л-2600-23) про виплату недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми (а.с.10-11).
Листом від 05.01.2024 № 585-46340/Л-02/8-2600/24 ГУ ПФ України в м.Києві відмовило позивачу з посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України №754 від 21.07.2023 (а.с.12).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі меншому ніж три мінімальні пенсії за віком, позивач звернулася з позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем права позивача при виплаті разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у 2023 році в розмірі 450,00 грн не порушені.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно зі ст.2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Так, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Згідно зі ст. 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Статтею 8 Закону №3551-XII визначено, що учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.
Зокрема, ч. 4 ст. 14 Закону №3551-XII передбачається учасникам війни щорічна разова грошова допомога.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням ч. 4 ст. 14 наступного змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.».
В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Втім, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 внесено зміни до ч.4 ст. 14 Закону №3551-XII, виклавши норму в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №754 від 21.07.2023, якою відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного кодексу України, ст. 12-15, ч. 1 ст. 16 Закону №3551-XII, ч. 3 ст. ст. 61-64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», було затверджено порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами №3551-XII та «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до пп.5 п.3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі, зокрема, учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
У той же час, Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23 було надано оцінку зазначеним обставинам та зроблено висновок, що за своєю природою передбачена Законом №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати не змінює її природи саме як грошової допомоги особам, які мають відповідний статус.
Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для учасників війни.
Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений вище спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту учасників війни, відтак не може вважатись рівноцінною, як це передбачає ст. 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст.17, 22 Конституції України.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки стосовно застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23 колегія суддів дійшла висновку, що своєю природою передбачена ч.4 ст.14 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам війни.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами у справі, позивач отримала разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі - 450,00 грн., що менше, ніж 3 мінімальні пенсії за віком.
Проте, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач як учасник війни має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік в розмірі 3 мінімальні пенсії за віком.
При цьому слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 11.08.2023 у справі №380/103/22).
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша). Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (частина друга). У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина третя).
Визначені конституційні принципи щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, основою конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить їх втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов'язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров'я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов'язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих ветеранів в суспільстві, а також на ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади.
Таким чином, Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсації безвідносно до її фінансових можливостей не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов'язань щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ та які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а деякі з яких продовжують боронити країну в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, яка наразі триває.
Повноваження визначати розпорядників бюджетних коштів надано Кабінету Міністрів України частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України, згідно із якою за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Таким чином, оскільки позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в м.Києві та останнім було здійснено позивачу виплату до Дня Незалежності України в 2023 році як учаснику війни, що не заперечується самим відповідачем, то ГУ ПФ України в м.Києві є належним відповідачем у цій справі.
В той же час, нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році належить до повноважень відповідача, та суд, при здійсненні розгляду адміністративного спору, не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень. Таким чином, до проведення нарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році у визначеному законодавством розмірі із здійсненням відповідних виплат у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення такої грошової допомоги з відповідача у конкретному розмірі, з огляду на передчасність таких вимог та не відповідність їх визначеній законодавством процедурі.
Натомість, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача, які полягають в нарахуванні позивачу щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році як учаснику війни у розмірі, меншому ніж 3 мінімальні пенсії за віком із зобов'язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну грошову виплату до Дня Незалежності України в 2023 році як учаснику війни в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, призвели до неправильного вирішення справи в частині, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену щорічну разову грошову виплату до Дня Незалежності України в 2023 році у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовний вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 30 січня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма