30 січня 2025 року Справа № 480/5102/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5102/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у проведенні перерахунку, та виплаті пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок призначеної пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України № 2-р(ІІ)/2024, від 20.03.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, при перерахунку, здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати, на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за період з березня 2024 року, до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідківаварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фондуУкраїни в Сумській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На перконання позивача, розмір його пенсії обмежений максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Вказує, що обмеження максимального розміру пенсії були введені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 (далі - Закон № 3668-VI) зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII. Втім, 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату з 20.03.2024 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України, втім у проведенні перерахунку відповідач відмовив, що обумовило необхідність звернення до суду.
Ухвалою суду від 17.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/5102/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Копія даної ухвали була направлена відповідачу через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 18.06.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.14). Проте, відповідач не скористався правом на подання заперечень - відзиву на позовну заяву суду надано не було.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до рішення Недригайлівського об'єднаного управління ПФУ № 959100102319 відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024, у зв'язку з чим розмір пенсійної виплати склав 24545,20 грн. (цільова допомога інвалідам війни 2 групи 50,00 грн.+додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС 379,60 грн.+ підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи 944,40 грн., обмеження в індексації з 01.03.2023 - 2241,77 грн., обмеження в індексації з 01.03.2024- 309,74 грн.) та разом з тим нарахована позивачу пенсія склала 23367,69 грн. (а.с.10).
У зв'язку із ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській област із заявою від 25.04.2024, в якій просив виплатити з 20.03.2024 пенсію без обмежень максимальним розміром у відповідності з рішенням № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(І)/2023 (а.с. 7-8).
Листом від 14.05.2024 № 1800-0202-8/23181 (а.с. 9) Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача, що його пенсійна виплата з 01.03.2024 становить 23367,69 грн. Її виплата здійснюється у сумі 23367,69 грн. та не обмежується максимальним розміром, що станом на дату надання відповіді становить 23610,00 грн. (2361,00 грн. х 10).
Разом з тим, на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) та від 24.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185) проведено індексацію пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024. Згідно з пунктом 10 Постанови № 168 та пункту 3 Постанови № 185 розмір індексації не повинен перевищувати 1500,00 грн. Враховуючи зазначене, оскільки після проведення індексації пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024 її розмір перевищив 1500,00 грн., відповідно застосовується її обмеження з 01.03.2023 та з 01.03.2024.
Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо обмеження з 20.03.2024 розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 796-XII, Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно зі статтею 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною першою статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-XII.
Поряд з цим, спірним у цій справі є правомірність бездіяльності відповідача щодо не проведення перерахунку та невиплати позивачу пенсії з 20.03.2024, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, у зв'язку з чим суд вказує наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, що набрав чинності з 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №796-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічне положення з 01.10.2011 передбачене у частині третій статті 67 Закону № 796-XII. Зокрема, згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, 20.03.2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 визначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 2-р(II)/2024 стаття 67 Закону № 796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними.
З урахуванням наведеного вище суд зазначає, що з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 28.02.2024, розмір пенсії позивача з 01.03.2024 складає 23367,69 грн. та не обмежується максимальним розміром, що становить 23610,00 (а.с.10).
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач здійснив нарахування та виплату пенсії позивачу з обмеженням максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (23610,00 грн.). Таких доказів суду не надано.
Також, суд вважає необхідним зауважити, що відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Разом з тим, суд звертає увагу на тому, що суд не може в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони. Тобто суд обмежений предметом і обсягом заявлених вимог.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18, стосовно того, що повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.
При цьому, суд зауважує, що всі аргументи позивача зводяться виключно до протиправності дій відповідача щодо обмеження індексації пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024, проте дії пенсійного органу щодо обмеження індексації максимальним (граничним) розміром не є предметом даного спору та позивачем не оскаржуються.
Водночас, за обставин цього спору позивач оскаржує виключно протиправність дій пенсійного органу щодо виплати пенсії з 20.03.2024, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, з обмеженням максимальним розміром, проте у суду відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача неправомірними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач здійснив нарахування та виплату пенсії позивачу з обмеженням максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (23610,00 грн.).
Разом з цим, суд зазначає про відсутність підстав для ототожнення передбаченої граничної величини розміру індексації пенсії з механізмом обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим частиною 2 Закону № 3668-VI та першим реченням частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, приписи яких визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, з огляду на відсутність права суду самостійно обирати правову підставу та предмет позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко