Справа № 308/17439/21
29 січня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в режимі відео конференції клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12021070000000250 від 24.09.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Караганда, Казахстан, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженої, тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ., має на утриманні двох малолітніх дітей, працює на посаді віце-президента НААН України, раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,-ВСТАНОВИВ:
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12021070000000250 від 24.09.2021 року звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
Подане клопотання мотивує тим, що в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи директором Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН на підставі наказу Української академії аграрних наук від 23.12.2005 № 245-к, несумлінно ставлячись до виконання своїх службових обов'язків, маючи реальну можливість діяти так, як того вимагають інтереси служби, поверхово, у протиріччі з установленим порядком, вчинила дії, які підпадають під ознаки правопорушення у сфері службової діяльності, яке виразилося у службовій недбалості.
Слідчий зазначає, що Національній академії аграрних наук України надано статус національної згідно з Указом Президента України від 6 січня 2010 р. № 8 «Про надання Українській академії аграрних наук статусу національної».
Академія є правонаступницею Української академії аграрних наук (далі - Академія, УААН), яка заснована згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 року № 279 (ЗП УРСР, 1990 р., № 10, ст. 59) на базі Південного відділення ВАСГНІЛу.
Національна академія аграрних наук України є державною науковою організацією.
Згідно пункту 3 Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 № 1488 (у редакції від 22.02.2006 та далі по тексту - Статут УААН) Академія в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», іншими законами, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.
Відповідно до п. 2 Постанови Президії Верховної Ради УРСР «Про статус Української академії аграрних наук» від 29.07.1991 земля, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ, закріплюється за Української академією аграрних наук. Порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції від 01.01.2007) (далі- Закон № 3065), пунктів 67-70 Статуту УААН (у редакції 2006 року) майновий комплекс Академії та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об'єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії аграрних наук та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання УААН та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Академією та за галузевими академіями наук в безстрокове користування. Об'єкти майнового комплексу Академії та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Академія, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством, з метою розвитку науки і техніки для задоволення соціальних, економічних та інших потреб держави.
Академія відповідно до законодавства та цього Статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, обіговими коштами, а також земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства.
Норми статті 5 Закону № 3065, п. 73 Статуту УААН визначають, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.
Цілісний майновий комплекс за приписами ч. 3 ст. 283 ГК України (у редакції від 11.03.2007) та абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 20.06.2007) - господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений чи відокремленою земельною ділянкою, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Як вбачається з норм ч. 7 ст. Закону № 3065 у віданні галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінет Міністром України за поданням галузевих академій наук.
Відповідно до п. 52 Статуту УААН у віданні Академії перебувають: інститути, ботанічні сади, заповідники, бібліотеки, державні сільськогосподарські дослідні станції, галузеві дослідні станції, інші наукові установи, а також проєктно-конструкторські організації, дослідні господарства, експериментальні і дослідні виробництва, інші підприємства та організації, які забезпечують виконання завдань Академії.
Положення ст. 15 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції від 09.07.2007) визначають, що Національна академія наук України та галузеві академії наук - Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України (далі - академії) є державними науковими організаціями, що засновані на державній власності.
Галузеві академії координують, організують і проводять дослідження у відповідних галузях науки і техніки.
Держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства України.
Відповідно до п. 56 Статуту УААН дослідні господарства та інші організації є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, пропаганди досягнень науки і техніки та впровадження їх у виробництво. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією.
У п. 59, 101 Статуту Академії вказано, що суб'єктом прав з розпорядженням майновим комплексом наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, є її президія, яка в установленому порядку забезпечує контроль за додержанням статуту Академії, веде облік об'єктів майнового комплексу Академії, здійснює управління ними і контроль за ефективністю їх використання та збереження, зокрема: погоджує вилучення земельних ділянок, закріплених за Академією, у встановленому законодавством України порядку.
Пунктом 5 Статуту УААН визначено, що основним завданням Академії є наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу, що включає: 1) координацію досліджень і методичне керівництво науковою діяльністю наукових установ, вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, проектно-конструкторських та інших організацій, діяльність яких пов'язана з розв'язанням проблем агропромислового комплексу; 2) організацію проведення і координацію фундаментальних та прикладних наукових досліджень з проблем агропромислового комплексу; 3) пошук і впровадження більш досконалих форм, методів та засобів проведення наукової роботи; 4) підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації; 5) проведення аналізу та прогнозування напрямів науково-технічного прогресу в агропромисловому комплексі; 6) забезпечення правової охорони результатів наукових досліджень, конкурентоспроможності продукції наукових установ, що перебувають у віданні Академії; 7) сприяння інтеграції вчених у світове наукове співтовариство; 8) методичне забезпечення впровадження досягнень науки, техніки і передового досвіду у виробництво; 9) розроблення науково-технічної інноваційної моделі розвитку агропромислового комплексу; 10) надання інформаційних послуг суб'єктам агропромислового виробництва незалежно від форми власності; 11) виробництво елітного насіння та насіння вищих репродукцій, садивного матеріалу сільськогосподарських культур, племінної продукції; 12) збереження генотипів сільськогосподарських рослин і тварин, колекцій штамів корисних і патогенних мікроорганізмів.
У свою чергу, ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції від 09.07.2007) визначено, що науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.
З сукупного аналізу норм вищезазначеного законодавства та статутних завдань, Українська академія аграрних наук, правонаступником якої є НААН, являє собою єдиний майновий комплекс із нерозривним процесом здійснення виключно наукової, науково-технічної діяльності та досліджень, з метою досягнення новацій, та збереження існуючих фондів у агровиробництві.
З посиланням на норми ЗК України слідчий зазначає, що чинне законодавство (як станом на 2007 - 2008 роки, так і на сьогоднішній день) визначає правовідносини у сфері використання особливо цінних земель, як окремий об'єкт правового регулювання, та визначає спеціальний порядок вилучення або зміни цільового призначення особливо цінних земель державної форми власності Кабінетом Міністрів України за погодженням Верховної Ради України.
Разом з цим, ОСОБА_4 наказом Української академії аграрних наук від 23.12.2005 № 245-к призначена на посаду директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (далі - Закарпатський інститут АПВ УААН) за контрактом.
Відповідно до контракту від 22.12.2005, укладеного між Українською академією аграрних наук та ОСОБА_4 (Керівник), остання призначається на посаду директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук на термін з 22 грудня 2005 року по 22 грудня 2010 року.
Контрактом передбачено, що керівник зобов'язується безпосередньо і через апарат управління Інститутом здійснювати поточне керівництво установою, забезпечувати високоефективну діяльність як її, так і підпорядкованих їй дослідних господарств, ефективне використання і збереження закріпленого за ним державного майна, а Академія зобов'язується створити належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.
Керівник є повноважним представником установи під час виконання повноважень, функцій, обов'язків установи, передбачених законодавством, статутами Академії та установи, іншими нормативними документами.
Керівник діє на засадах єдиноначальності. Керівник підзвітний Академії у межах, встановлених статутом установи та цим контрактом.
Керівник має право діяти від імені установи, представляти її на всіх підприємствах, в установах та організаціях; укладати господарські та інші угоди; видавати доручення; користуватися правом розпорядження коштів установи, накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти; давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників установи; вирішувати інші питання, віднесені законодавством, Академією, статутом та цим контрактом до його повноважень.
На період дії цього контракту Керівник зобов'язаний забезпечити високоефективне використання земельних ресурсів, основних фондів, іншого державного майна, що знаходиться в розпорядженні установи, та їх збереження, в тому числі використання не житлових будинків і приміщень на умовах оренди.
Отже, ОСОБА_4 у силу виконання з 22.12.2005 по 22.12.2010 організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на посаді директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (далі - Закарпатського інституту АПВ УААН), відповідно до положень ч. 3 ст. 18, примітки 1 до ст. 364 КК України, була службовою особою державної наукової установи.
Встановлено, що в структурі Закарпатського інституту АПВ УААН в період з 30.06.1996 по 17.08.2006 перебувала Гірсько-Карпатська дослідна станція Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук України (ЄДРПОУ 00729385 ( далі - ГКДС),
Відповідно до п. 3.1.-3.2. статті 3 Статуту ГКДС ( у редакції від 25.05.2001 із змінами та доповненнями від 12.01.2004) Станція є державною бюджетною науковою установою.
Станція є юридичною особою. Вона має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в Держказначействі з бюджетних та позабюджетних коштів, може від свого імені набувати права і обов'язки, бути позивачем і відповідачем в судах.
Пунктом 3.3. статті 3 Статуту визначено, що Станція заснована на державній власності на основні фонди, інше майно, закріплене за нею Академією, та придбане за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів. За Станцією також закріплені землі Академії, надані Станції згідно з державним актом на право постійного користування землею.
Землі, надані Станції для виконання її статутних цілей і завдань, не можуть передаватись у іншу форму власності, на них не можуть створюватись сільськогосподарські кооперативи, селянські (фермерські) господарства. Вилучення земель без згоди Президії Академії не допускається.
Державне майно, закріплене за станцією Українською академією аграрних наук як органом управління державним майном, належить їй на правах оперативного управління.
Здійснюючи це право, Станція володіє і користується зазначеним вище майном відповідно до її статутних цілей для виконання наукових та господарських завдань згідно із законодавством і цим статутом.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000930 від 05 грудня 1996 року (зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 19) Гірсько -Карпатській дослідній станції Нижньоворітською сільською Радою народних депутатів Воловецького району Закарпатської області України надано у постійне користування 934,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення науково-дослідних робіт відповідно до рішення Нижньо-Ворітської сільської Ради народних депутатів від 20.11.1996 № 8.
Право постійного користування земельною ділянкою, з урахуванням норм ст. 92 ЗК України , це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Перебуваючи на посаді директора Закарпатського інституту АПВ УААН, ОСОБА_4 , неналежно виконуючи свої службові обов'язки, несумлінно ставлячись до них, всупереч вимог ст. 84, 142, 149, 150 ЗК України допустила вилучення з постійного користування Гірсько-Карпатської дослідної станції (правонаступник - Закарпатський інститут АПВ НААН) земельної ділянки особливо цінних земель у приватну власність, що спричинило тяжкі наслідки, при наступних обставинах.
Постановою Президії Української академії аграрних наук від 17.08.2006 Протокол № 13 створено гірський науковий підрозділ Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН без права юридичної особи, реорганізувавши Гірсько -Карпатську дослідну станцію Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН шляхом приєднання до Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН. Відповідно до п. 3 вказаної Постанови правонаступником в частині майна, майнових прав і зобов'язань Гірсько - Карпатської дослідної станції вважати - Закарпатський інститут агропромислового виробництва УААН (п. 3 Постанови).
Наказом директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН ОСОБА_4 від 20.09.2006 №31-І визначено реорганізувати Гірсько -Карпатську дослідну станцію шляхом приєднання до Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН, створивши на її базі гірський науковий підрозділ; створити ліквідаційну комісію з реорганізації ГКДС.
Наказом директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН ОСОБА_4 від 28.12.2007 № 53-І прийнято рішення про передачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей з балансу Гірсько-Карпатської дослідної станції на баланс Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН.
Наказом директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН ОСОБА_4 від 31.12.2007 № 54-І затверджено передавальний акт № 1 від 31.12.2007 основних засобів, інших необоротних матеріальних активів Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатському інституту агропромислового виробництва УААН.
З урахуванням того, що згідно пункту 3 Постанови Президії Української академії аграрних наук від 17.08.2006 протокол № 13 Закарпатський інститут агропромислового виробництва УААН є правонаступником в частині майна, майнових прав і зобов'язань Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН, та не пов'язується з державною реєстрацією припинення Гірсько-Карпатської дослідної станції, датою виникнення універсального правонаступництва Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН щодо Гірсько -Карпатської дослідної станції, яка припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання вказаної постанови - 17.08.2006.
За таких обставин Закарпатський інститут агропромислового виробництва УААН являється правонаступником Гірсько-Карпатської дослідної станції.
Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.11.2007 ВКА № 565759 ОСОБА_8 (далі- ОСОБА_8 ) придбав у ОСОБА_9 будинок тваринника, загальною площею 454,95 м2 та господарський блок, загальною площею 261,72 м2 за
87 682,00 грн., розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Після цього, ОСОБА_8 12.11.2007 звернувся до Воловецької райдержадміністрації (далі - Воловецька РДА) з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,1232 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , що на території Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, на якій розташований будинок тваринника та господарський блок, що йому належать на праві приватної власності.
Надалі, 03.12.2007 директор Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН ОСОБА_4 , в силу своєї посади, будучи обізнаною з нормами ст. 120 ЗК України та в їх порушення, звернулася до Президії Української Академії аграрних наук з клопотанням № 318 про надання згоди на вилучення із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН земельної ділянки площею 1,1232 га, на якій розташована будівля тваринника і господарський блок, продаж яких дозволено рішенням Президії УААН від 13.06.2005 (протокол №8) для подальшого надання громадянину ОСОБА_8 в зв'язку з переходом права власності на майно та відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України.
Разом з тим, 05.12.2007 за результатом розгляду клопотання ОСОБА_8 до Закарпатського інституту АПВ УААН Нижньоворітською сільською радою скеровано клопотання за № 209 про надання згоди на вилучення (викуп) з користування ГКДС, яка ввійшла в склад Закарпатського інституту АПВ земельної ділянки площею 1,1232 га та передачі її ОСОБА_8 для обслуговування будівлі, що йому належить на праві приватної власності.
Відповідно, 27.12.2007 Постановою Президії Української Академії аграрних наук (протокол №20), склад якої не був обізнаний із намірами ОСОБА_4 , спрямованими на вилучення в порушення норм ст. 84, 142, 149, 150 ЗК України, ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності», Статуту Академії та Закарпатського інституту АПВ, особливо цінної земельної ділянки на користь третьої особи, за результатами розгляду клопотання Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 03.12.2007 № 318, клопотання Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області від 05.02.2007 № 209, надано згоду на вилучення із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН земельної ділянки площею 1,1232 га, на якій розташована будівля тваринника і господарський блок, для подальшого надання громадянину ОСОБА_8 у зв'язку з переходом права власності на майно та відповідно до статті 120 Земельного кодексу України.
При цьому контроль за вилученням та передачею земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства Президією УААН покладено на директора Закарпатського інституту АПВ УААН ОСОБА_4 .
Керівники підприємств, установ та організацій Академії повинні вживати необхідних заходів щодо ефективного та цільового використання закріпленого за ними державного майна та надавати відповідну інформацію до Академії для здійснення останньою відповідного контролю.
Несумлінно ставлячись до своїх обов'язків, маючи при цьому реальну можливість виконати їх належним чином, діючи із службовою недбалістю, не передбачивши можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була та могла їх передбачити, незважаючи на відсутність постанови Кабінету Міністрів України на вилучення особливо цінної землі та погодження Верховної Ради України, діючи усупереч вимогам ст. 84, 142, 149, 150 ЗК України, ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності», Статуту Академії та Закарпатського інституту АПВ, директор Закарпатського інституту АПВ УААН ОСОБА_4 , 08.04.2008, керуючись Постановою Президії УААН від 27.12.2007 № 20, звернулася з листом за реєстраційним № 120 до голови Воловецької РДА з проханням погодити вилучення земельної ділянки площею 1,1232 га із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН та передати її у власність громадянину ОСОБА_8 у зв'язку з переходом права власності.
Розпорядженням Воловецької РДА від 25.04.2008 № 161, з урахуванням клопотання ГКДС Закарпатського інституту АПВ УААН та погодження Нижньоворітською сільською радою, надано дозвіл ОСОБА_8 на складання проєкту землеустрою щодо відведення вище зазначеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та його подальшого подання на розгляд та затвердження.
На замовлення громадянина ОСОБА_8 ПП ОСОБА_10 виготовлений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 2121584200:06:001:0001.
Розпорядженням Воловецької РДА від 29.05.2008 № 196 «Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки у власність» вилучено з користування Української академії аграрних наук земельну ділянку площею 1,1232 га на території Нижньоворітської сільської ради, за межами с. Нижні Ворота, вул. Садова, 12, Воловецького району за власною згодою; затверджено ОСОБА_8 проєкт відведення даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; передано у власність земельну ділянку.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №44605 від 30 травня 2008 року земельна ділянка з кадастровим номером 2121584200:06:001:0001, площею 1,1232 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за межами населених пунктів на території Нижньоворітської сільської ради, з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої ПП ОСОБА_10 відповідно до розпорядження голови Воловецької РДА від 29.05.2008 № 196.
Згідно висновку комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 3246-Е від 26.09.2024, проведеної Закарпатським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, ринкова вартість зазначеної земельної ділянки станом на 30.05.2008 становила б 446 512,44 гривень без врахування ПДВ.
Земельна ділянка за кадастровим номером 2121584200:06:001:0001 повністю, площею 1,1232 га накладається на земельну ділянку, яка надана у постійне користування ГКДС відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000930 від 05 грудня 1996 року.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.12.2024 № 5165-Е земельна ділянка за кадастровим номером 2121584200:06:001:0001 частково, площею 0,28 га, накладається на межі земельної ділянки, визначеної контуром 503 та частково, площею 0,145 га, на межі контуру, номер якого неможливо визначити «Плану земель Зональної Гірсько-Карпатської сільськогосподарської станції с. Нижні Ворота Закарпатської області» (у редакції липень 1973 р.).
Водночас, земельна ділянка за кадастровим номером 2121584200:06:001:0001 відповідно до Карти грунтів земель зональної Гірсько-карпатської с-г дослідної станції с. Нижні Ворота Закарпатської області та «Плану земель Зональної Гірсько-Карпатської сільськогосподарської станції с. Нижні Ворота Закарпатської області» (у редакції липень 1973 р.), відноситься до ґрунтів за значимим № 321 шифр 1,3: дерново-буроземні неглибокі та середньоглибокі щебенюваті середньосуглинисті грунти на алювії-делювії підстелені ріпняком і пісками високих заплав.
Відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 150 ЗК України та Переліку особливо цінних ґрунтів, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 06.10.2003 № 245, до особливо цінних груп ґрунтів провінції Закарпаття за шифром № 185д відносяться грунти агровиробничої групи: дерново-буроземні та лучно-буроземні ґрунти на алювіальних та делювіальних відкладах середньосуглинкові.
Таким чином, внаслідок службової недбалості, допущеної директором Закарпатського інституту АПВ УААН ОСОБА_4 , в порушення норм земельного законодавства, ОСОБА_8 отримав право володіння земельною ділянкою, яка у відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 150 ЗК України віднесена до особливо цінних земель, ринкова вартість якої станом на 30.05.2008 могла б становити 446 512,44 гривень без врахування ПДВ, що спричинило тяжкі наслідки державі.
З урахуванням викладеного вище, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме - у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 , підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:
- державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000930 від 05 грудня 1996 року, відповідно до якого Гірсько -Карпатській дослідній станції Нижньоворітською сільською Радою народних депутатів Воловецького району Закарпатської області України надано у постійне користування 934,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення науково-дослідних робіт відповідно до рішення Нижньо-Ворітської сільської Ради народних депутатів від 20.11.1996 № 8.
- клопотанням Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН від 03.12.2007 № 318, в якому директор ОСОБА_4 звернулася до Президії Української Академії аграрних наук про надання згоди на вилучення із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН земельної ділянки площею 1,1232 га, для подальшого надання громадянину ОСОБА_8 в зв'язку з переходом права власності на майно та відповідно до статті 120 Земельного Кодексу України.
-Постановою Президії Української Академії аграрних наук (протокол №20) від 27.12.2007, якою надано згоду на вилучення із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН земельної ділянки площею 1,1232 га, для подальшого надання громадянину ОСОБА_8 у зв'язку з переходом права власності на майно та відповідно до статті 120 Земельного кодексу України.
-листом директора Закарпатського інституту АПВ УААН ОСОБА_4 до Воловецької державної адміністрації від 08.04.2008 № 120, з проханням погодити вилучення земельної ділянки площею 1,1232 га із землекористування Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН та передати її у власність громадянину ОСОБА_8 у зв'язку з переходом права власності.
-розпорядженням Воловецької РДА від 29.05.2008 № 196 «Про затвердження проекту відведення та передачу земельної ділянки у власність», відповідно до якого вилучено з користування Української академії аграрних наук земельну ділянку площею 1,1232 га на території Нижньоворітської сільської ради, за межами с. Нижні Ворота, вул. Садова, 12, Воловецького району за власною згодою; затверджено ОСОБА_8 проект відведення даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; передано у власність земельну ділянку.
-Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №44605 від 30 травня 2008 року, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 2121584200:06:001:0001, площею 1,1232 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , за межами населених пунктів на території Нижньоворітської сільської ради, з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства зареєстрована за ОСОБА_8 .
-висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної та оціночно- земельної експертизи від 26.09.2024 № 3247.
-висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.12.2024 за № 5165-Е.
-висновком почеркознавчої експертизи № СЕ-19\107-24\13114-ПЧ від 24.12.2024
- картою грунтів земель зональної Гірсько-карпатської с-г дослідної станції с. Нижні Ворота Закарпатської області та «Планом земель Зональної Гірсько-Карпатської сільськогосподарської станції с. Нижні Ворота Закарпатської області» (у редакції липень 1973 р.), та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у передбачений КПК України спосіб і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
Слідчий зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 може:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
-знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Слідчий в клопотані зазначає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.
Разом з тим, моніторингом сайту Єдиний державний реєстр судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/), встановлено, що 13.12.2024 Вищим Антикорупційним судом у справі № 991/2930/19 Провадження 1-кп/991/202/19 ухвалено вирок, відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах, а саме 138 земельними ділянками державної форми власності на користь 138 фізичних осіб та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України: незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб у особливо великих розмірах, а саме 6 земельними ділянками державної форми власності на користь 6 фізичних осіб.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на 2 (два) роки та з конфіскацією 1/2 належного їй майна. (вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції).
Вироком Вищого антикорупційного суду стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покладено на неї строком на два місяці (до 13.02.2025 включно) обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України.
Водночас, проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що ОСОБА_4 протягом 2023-2024 років 7 разів здійснювала виїзд за межі кордону України, востаннє виїзд здійснила 15.11.2024, що підтверджено витягом з Державної прикордонної служби України. На даний час, зважаючи на наявність судового рішення ВАКС та повідомлення ОСОБА_4 про підозру у кримінальному провадженні № 12021070000000250 від 24.09.2021 існує ризик, що підозрювана може залишити територію України, в тому числі поза пунктами пропуску, у зв'язку з тим, що їй загрожує покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Тому існує ризик, що остання зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що їй загрожує з урахуванням наявного вироку ВАКС.
Слідчий в клопотані зазначає, що ризики, передбачені п. 2-4 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджуються тим, що ОСОБА_4 з 2013 року по теперішній час перебуває на посаді віце-президента Національної аграрної академії наук. В силу своїх посадових обов'язків підозрювана може незаконно впливати на свідків, які працюють в Інституті аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН (колишній-Закарпатський інститут АПВ НААН), який відповідно перебуває у прямому підпорядкуванні НААН, з метою надання показань на свою користь, з метою зміни показів, що може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_4 має сестру ОСОБА_11 , яка працює на посаді заступника директора науково-організаційних та господарських питань Інституту аграрних ресурсів та регіонального розвитку НААН, через яку також може здійснювати незаконний вплив на свідків, знищити, сховати документацію, яка має істотне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке Законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, з урахуванням її майнового стану, перебування на посаді віце-президента НААН, з огляду на суворість покарання, орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність ризику ухилення обвинуваченої ОСОБА_4 від відбування покарання, пов'язаного з призначенням їй покарання у виді позбавлення волі; можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку документацію, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий зазначає, що органом досудового розслідування враховується наявність на утриманні ОСОБА_4 двох малолітній дітей, необхідність виконувати свої службові повноваження у НААН, представляти свої інтереси у судах різних інстанцій, з огляду на час та тяжкість вчинення кримінального правопорушення; з метою забезпечення належної поведінки підозрюваної; зменшення наявних вищевказаних ризиків; запобігання можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати слідству, здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні, знищувати/замінювати документацію.
З огляду на викладене , орган досудового розслідування вважає, що є обґрунтовані підстави для застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту без застосування засобів електронного контролю, оскільки із вищеперерахованих обставин інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання нею покладених процесуальних обов'язків, запобігти вищеописаним ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваної, а тому слідчий просить слідчого суддю застосувати до підозрюваної у кримінальному провадженні №12021070000000250 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Караганд, Казахстан, громадянки України, з вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженої, тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ., яка має на утриманні двох малолітніх дітей 2017 року народження, раніше не судимої, яка працює на посаді віце-президента НААН України - запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту із забороною покидати місце свого проживання з 20 години 00 хвилин по 06 години 00 хвилин наступної доби, за адресою: АДРЕСА_2 ., на строк 2 (два) місяці та покласти на підозрювану ОСОБА_4 , такі обов'язки: 1) не залишати місце проживання у нічний час доби з 20:00 до 06:00 наступного дня, а саме: за адресою: АДРЕСА_2 ., без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 2) прибувати до слідчих, які входять до складу слідчої групи та до прокурорів, які входять до складу групи прокурорів в указаному кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; 3) повідомляти орган досудового розслідування (слідчого, прокурора) про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) не відлучатись за межі населеного пункту М. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надала пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просила застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Вказала на наявність наступних ризиків: перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказала на те, що діяння, яке інкримінується підозрюваній ОСОБА_4 було вчинено в період 2007 - 2008 року.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - ОСОБА_5 проти обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечив. Подав до суду письмові заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, згідно яких зазначив, що вважає, що дане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Зазначає, що слідчим у своєму клопотанні не доведено поза розумним сумнівом обгрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, з огляду на наступне: ОСОБА_12 інкримінується факт направлення листа до ГОЛОВИ Воловецької РДА на виконання Постанови Президії НААН від 27.12.2007 N?20 щодо погодження вилучення земельної ділянки площею 1,1232 га із землекористування Гірсько-Картатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН та передати її у власність громадянину ОСОБА_13 у зв?язку з переходом права власності, яке було зроблено на виконання Постанови Президії НААН від 27.12.2007 N?20.
Проте, лист ОСОБА_4 не є правовстановлюючим документом, який породжує певні юридичні наслідки. Вказаним листом ОСОБА_4 як директор Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН звернулася до голови Воловецької РДА з проханням виконати рішення Президії НААН від 27.12.2007 N?20. Передача земельної ділянки ОСОБА_8 , відбулася на підставі розпорядження Воловецької РДА від 25.04.2008 N? 161, та погодженням Нижньоворітсько сільською радою, надано дозвіл ОСОБА_8 на складання проєкту землеустрою щодо відведення вище зазначеної земельної ділянки для медення особистого селянського господарства та його подальшого подання на розгляд та затвердження. Вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 367 КК України не обгрунтованою.
Наголосив на тому, що, враховуючи викладені у тексті клопотання відомості, інкриміновані ОСОБА_4 події мали місце у 2008 році, тобто з моменту їх вчинення минуло сімнадцять років, а відтак за умови гіпотетичної доведеності наявності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення за ч.2 ст. 367 КК України, строки притягнення до кримінальної відповідальності минули. Тобто, з урахуванням викладених обставин, запобіжний захід за вчинення кримінального правопорушення - проступку за ч.2 ст. 367 КК України з урахуванням спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності відносно ОСОБА_4 застосовуватися не може. Наголосив на відсутності будь - яких ризиків. Вирок суду ухвалений відносно ОСОБА_4 не набрав законної сили, а відтак не може слугувати аргументом для прийняття рішення про обрання запобіжного заходу.
З посиланням на викладене, просив слічого суддю відмовити у задоволенні даного клопотання.
Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала доводи захисника, проти обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту заперечила, просила відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, пояснення захисника, підозрюваної, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Витягом з кримінального провадження №12021070000000250 від 24.09.2021 року, сформованого станом на 21.01.2025 року, підтверджено, що органом досудового розслідування -ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
20.01.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, яку їй вручено 21.01.2025 року.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.194 КК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 367 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене за ч.2 ст. 367 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якої їй вручена 21.01.2025 р.
Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваної не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя , виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).
Слідчий суддя дійшов висновку, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя або буде впливати на інших осіб є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, свідчать про обгрунтованість підозри ОСОБА_4 , оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.367 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною.
Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На стадії досудового розслідування слідчий суддя наділений лише повноваженнями на перевірку обґрунтованості підозри, яка за своїм змістом до процедури висунення обвинувачення в порядку, передбаченому КПК України, на стадії досудового розслідування є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (частина перша статті 276 КПК). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність.
З наведених обставин, проводячи оцінку наданих суду матеріалів, доводів учасників процесу, слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.
На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_4 кваліфікованого за ч. 2 ст. 367 злочину , які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_4 могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.
Разом з тим слідчий суддя звертає увагу на те, що частина 2 статті 367 КК України передбачає відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, якщо вона спричинила тяжкі наслідки та карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Слідчий суддя зазначає, що злочин передбачений ч.2 ст. 367 КК України згідно ст. 12 КК відноситься до нетяжких злочинів, так як передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Окрім того, слідчий суддя зазначає, що діяння, яке інкримінується підозрюваній ОСОБА_4 було вчинено в період 2007 - 2008 року, тобто враховуючи що вчинено кримінальне правопорушення в період 2007 - 2008 року, то на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності встановлені ст. 49 КК України.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя доходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні на день розгляду клопотання, оскільки матеріали, які надав слідчий та прокурор до клопотання не доводять наявності достатніх правових підстав для застосування запобіжного заходу.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрювана, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваної.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді нічного домашнього арешту, прокурор в клопотанні послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а в судовому засіданні прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України,а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду недоведений слідчим та прокурором, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкриміноване їй правопорушення. Так, санкція ч. 2 ст. 367 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Також, слідчий суддя зауважує, що на даний час закінчились строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 49 КК України.
Наведені вище обставини не є передумовами та можливістю для втечі підозрюваної з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням за нетяжкий злочин у найближчій перспективі не робить цей ризик актуальним.
Слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрювана продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови раніше застосованого до неї запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням чи обмеженням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Разом з тим, слідчий суддя з огляду на наявність в ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків за місцем її постійного проживання в Україні, та місцем роботи, а також її належну процесуальну поведінку, доходить висновку, що даний ризик є недоведеним.
Прокурором в обґрунтування наявності цього ризику жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваної ОСОБА_4 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, та враховує, що діяння, яке інкримінується підозрюваній ОСОБА_4 було вчинено в період 2007 - 2008 року. Також, слідчий суддя зауважує, що на даний час закінчились строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у відповідності до ст. 49 КК України.
З огляду на це, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, є недоведеним.
Прокурором в обґрунтування наявності цього ризику жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано.
Щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
На переконання слідчого судді, прокурор не довів існування такого ризику. Так, на обґрунтування зазначеного ризику прокурор не навів обставини його обґрунтування. Таким чином, доказів, які б вказували на обґрунтовані підстави покликатись на наявність зазначеного ризику прокурор не навів та останні відсутні в матеріалах поданого клопотання.
Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором та слідчим не доведено наявність ризиків того, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та/або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вона підозрюється, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів, які б підтверджували реальну можливість настання вказаних ризиків.
Прокурором в обґрунтування наявності цього ризику жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано.
Щодо існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення .
Обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Слідчий суддя вважає недоведеною прокурором та слідчим можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, слідчий суддя вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Окрім того, слід зазначити, що аргументи слідчого та прокурора про наявність відносно ОСОБА_4 вироку Вищого антикорупційного суду від 13.12.2024 року, слідчий суддя не бере до уваги, з огляду на те, що стороною обвинувачення даний вирок не долучений до клопотання, а також у слідчого судді відсутня інформація щодо набрання даним вироком законної сили.
Згідно приписів ч.2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Щодо існування ризику знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Обставини, на які прокурор та слідчий посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Слідчий суддя вважає недоведеною прокурором та слідчим можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин.
Слідчий суддя враховує те, що органом досудового розслідування складено 20.01.2025 року відносно ОСОБА_4 повідомлення про підозру за ч.2 ст. 367 КК України, копія якої вручена ОСОБА_4 21.01.2025 року, а отже орган досудового розслідування зібрав достатньо доказів для повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. Окрім того слідчий суддя бере до уваги тривалість проведення досудового розслідування, а саме відомості до ЄРДР внесені 24.09.2021 року, а відтак , слідчий суддя вважає недоведеною прокурором можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів.
Прокурором в обґрунтування наявності цього ризику жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень не надано.
Отже, слідчий суддя вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів (уставні, реєстраційні документи, накази, розпорядження, кадрова документація, функціональні обов'язки).
Окрім того, необхідно зазначити, що вказаний стороною обвинувачення в клопотані ризик «ухилення обвинуваченої ОСОБА_4 від відбування покарання, пов'язаного з призначенням їй покарання у виді позбавлення волі» взагалі не передбачений нормами ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрювана продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови раніше застосованого до неї запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням чи обмеженням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
З матеріалів клопотання слідчим суддею не встановлено та не доведено прокурором під час розгляду , що підозрювана будь-яким чином переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, знищила, сховала або спотворила будь-яку із речей чи документів, будь-яким чином перешкоджала кримінальному провадженню чи вчинила інше кримінальне правопорушення, будь-яким чином здійснювала вплив на свідків , враховуючи, що матеріалами клопотання не доведена тяжкість злочину, що інкримінується підозрюваній, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для обрання запобіжного заходу.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту буде виправданим.
Окрім того, слідчим та прокурором не наведено доводів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж той, про який клопочуть слідчий та прокурор, для запобігання ризиків.
Слідчий суддя зазначає, що тяжкість діяння не свідчить про те, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 вона не виконуватиме покладені на неї процесуальні обовязки.
Однак, стороною обвинувачення не наведено обґрунтовану неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки та застави.
Окрім того, слідчий суддя бере до уваги те, що як вбачається з правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
У даному випадку, слідчий суддя, враховує дані про особу підозрюваної ОСОБА_4 , яка: має зареєстроване місце проживання, не одружена, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей та є офіційно працевлаштованою, раніше не судимою, а відтак має стійкі соціальні зв'язки і застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту стороною обвинувачення належним чином не обгрунтовано, а наявність будь - яких ризиків не доведено, а відтак вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання.
Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгля-ду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь - яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 177, 181, 193-194, 196, 369-372, 395 КПК України, слідчий судя, -
В задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12021070000000250 від 24.09.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 31.01.2025 року о 16 год. 00 хв.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1