31 січня 2025 рокуСправа № 215/7250/24
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Новікова І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до установи Дніпропетровського окружного адміністративного суду про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, в якому просить: встановлення відсутності компетенції (повноважень) установи Дніпропетровського окружного адміністративного суду при отриманні заяви від 02.09.24 стосовно не виконання вимог ст.248 КАСУ у справі №215/49/24 створювати штучні перешкоди для вирішення питання несумісності при непідкоренні суддею Камбул М.О. Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вимогам ст.248 КАСУ та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського врядування.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 листопада 2024 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до установи Дніпропетровського окружного адміністративного суду про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами предметної юрисдикції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року адміністративну справу №215/7250/24 передано Голові Дніпропетровського окружного адміністративного суду для визначення в подальшому підсудності справи.
Розпорядженням Голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №158 від 26.12.2024 матеріали адміністративної справи №215/7250/24 передано до Третього апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2025 року справу №215/7250/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.
27 січня 2025 року матеріали адміністративної справи №215/7250/24 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Новіковій І.В.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі передбачені частиною 1 статті 170 КАС України, зокрема, пунктом 1 встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи питання чи належить розглядати даний адміністративний спір за правилами адміністративного судочинства, судом враховується наступне.
За приписами частини 1, частини 2 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, та інші окремо визначені спори.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, оскільки участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
У постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №802/833/17-а сформовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв'язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 звернула увагу, що компетенційними є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Аналогічна позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 800/566/17, від 10 липня 2018 року у справі № 825/1808/17, від 5 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, від 18 березня 2020 року у справі № 461/10234/15-а, від 26 травня 2020 року у справі №808/4327/15, від 18 листопада 2021 року у справі №280/9295/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається зі змісту предмету заявленого позову, позивач (фізична особа) у цій справі просить встановити відсутність компетенції (повноважень) у відповідача вчиняти дії при виконанні ним службових обов'язків та, як наслідок, зобов'язати його вчинити певні дії.
У той самий час, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду, можна дійти висновку, що оскільки позивач у цій справі не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, а отже, він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю на пред'явлення позову щодо встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача.
Таким чином, можна дійти висновку про те, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена можливість вирішення адміністративним судом даного спору між позивачем (фізичною особою) та відповідачем у цій справі саме про встановлення наявності або відсутності компетенції (повноважень).
При цьому, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, адміністративний суд має виходити з того, що розгляд цього спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача з урахуванням суб'єктного складу не належить до юрисдикції адміністративних судів, та не належить до юрисдикції іншого суду.
Відповідна наведена правова позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі №280/9295/20.
З урахуванням вищенаведеного, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 170, 241, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №215/7250/24 (провадження №ЗП/280/12/25) за позовом ОСОБА_1 до установи Дніпропетровського окружного адміністративного суду про встановлення відсутності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова