30 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/18793/24
категорія 102080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Каверіна Миколи Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу-Овруцького відділу УДМС у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Каверін Микола Іванович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу-Овруцького відділу УДМС у Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу - Овруцького УДМС у Житомирській області, щодо видачі заявнику паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ,
- зобов'язати Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу - Овруцького УДМС у Житомирській області оформити та видати моєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ.
В обґрунтування позову вказує, що при зверненні до відповідача надав документи, відповідно до переліку, який відповідає вимогам п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку №456, окрім рішення суду, однак отримав відмову у видачі сину паспорта у формі книжечки. Таку відмову вважає протиправною, а тому звернувся за захистом порушених прав до суду .
Суддя своєю ухвалою від 04.10.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 18.10.2024. Заперечуючи пзовні вимоги відповідач вказує, що що нормами Порядку № 456 чітко визначено, що паспортом громадянина України зразка 1994 року може бути документована особа, яка досягла 16-річного віку (за умови подачі повного пакету документів), разом з тим Позивачу по справі 27.07.2024 виповнилося лише 14 років.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини Позивач, підлягає документуванню у порядку і спосіб, визначений нормами Закону № 5492-VI та Порядку № 302 паспортом громадянина України у формі ID-картки. Лист-відповідь №К-17/6/1827-24/1827/18-24 від 05.09.2024 року на заяву Позивачів не можна розцінювати як відмову у вчиненні дій, оскільки лист- відповідь за своїм змістом має інформаційний характер та пропонує Позивачам, в свою чергу, вчинити дії, спрямовані на отримання паспорта громадянина України у спосіб та у порядку, передбаченому чинним законодавством. Сама по собі незгода зі змістом відповіді не спростовує тієї обставини, що звернення розглянуто в установленому законом порядку та не може бзгги підставою для задоволення позовних вимог про зобов'язання Відповідача видати Позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачем не було дотримано процедури звернення, встановленої нормами чинного законодавства. Просить відмовити у задоволені позову.
Відповідь на відзив надійшла до суду 29.10.2024.
У період із 06.12.2024 по 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є батьком та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 ).
У зв'язку з досягненням дитиною 14-ти років, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу-Овруцького відділу УДМС у Житомирській області із заявою від 09.08.2024 у якій просили надати адміністративну послугу по оформленню та видачі паспорта громадянина України, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та видати паспорт громадянина України виключно у вигляді книжечки зразка 1994 року. До заяви додали (не спростовується відповідачем у відзиві): заяву про видачу паспорті (Додаток 1 до Тимчасового порядку), дві фотокартки 3,5х4,5; оригінал та копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; оригінал паспорта ОСОБА_2 ; оригінал та копію довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ..
Листом від 05.09.2024 №К-17/6/1827-24/1827/18-24 Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу-Овруцького відділу УДМС у Житомирській області повідомило заявників, що " нормами Порядку №456 визначено, що паспортом громадянина України зразка 1994 року може бути документована особа, яка досягла 16-річного віку (за умови подачі повного пакету документів. Отже, Ваша заява з доданими копіями свідоцтв, є такою, що подана передчасно".
Вважаючи таку відмову протиправною, право на отримання паспорта громадянина України виключно у вигляді книжечки зразка 1994 року - порушеним, позивач звернувся до суду в інтересах неповнолітнього сина.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012№ 5492-VI (далі - Закон №5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).
Частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 14 Закону №5492 передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 № 302 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
Пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.
Згідно з п. 3 Постанови № 302 Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Згідно з п. п. 2, 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Із матеріалів встановлено, що вимоги позивача щодо отримання паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ обумовлені незгодою із електронною обробкою даних у процесі оформлення ID-паспорту.
Питання стосовно права особи на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ у зв'язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, за результатами розгляду якої 19.09.2018 була прийнята постанова у справі № 806/3265/17, у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норми Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення № 2503-XII (також чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 визначені наступні ознаки типових справ:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Вказано, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
На переконання суду та з урахуванням встановлених вище обставин, сторони та заявлені у межах даної адміністративної справи позовні вимоги містять визначені Верховним Судом ознаки типової справи.
Відтак, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.08.2018 у зразковій справі №806/3265/17, щодо якої справа №240/18793/24 в частині наявності в особи права на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки, відповідає ознакам типової.
Однак, спірним у цій справі є також питання віку, з якого має видаватися паспорт у формі книжечки, враховуючи приписи ст. 21 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», якими встановлено обов'язок громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України, а приписами Положення № 2503-ХІІ передбачено отримання паспорта з 16-річного віку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 (далі - Постанова № 398) внесено зміни до пункту 3 Постанови №302 шляхом доповнення його абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.».
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456).
Згідно п.1 Тимчасового порядку №456 останній розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення №2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Відповідно п.2 Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Пунктом 3 указаного Тимчасового порядку передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС), зокрема, особі, яка досягла 16-річного віку,- на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Згідно норм, що вказані у пунктах 4, 5 Тимчасового порядку № 456, оформлення і видача паспорта здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою до територіального підрозділу ДМС заяви та документів для оформлення і видачі паспорта. Заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Отже, як і Положення №2503-ХІІ, так і Тимчасовий порядок № 456 визначають шістнадцятирічний вік для оформлення та видачі паспорта у формі книжечки.
Водночас, з урахуванням приписів ч.ч.2,3 ст.7 КАС України до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який має вищу юридичну силу, ніж Положення № 2503-ХІІ та Тимчасовий порядок.
До того ж, саме указаним Законом встановлено обов'язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України.
Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі №420/4049/20 звернув увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Тому, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.
У подальшому, аналогічна правова позиція була викладена у вже згаданій вище постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20. Крім того, у постанові від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21 суд касаційної інстанції за аналогічних обставин та правового регулювання дійшов висновку про необхідність зобов'язати територіальний орган ДМС України оформити та видати фізичній особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року у зв'язку із досягненням 14 - річного віку.
У пункті 71 рішення Рисовський проти України, від 20.10.2011 № 29979/04 зазначено: «державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків».
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку про протиправність відмови у видачі ОСОБА_1 паспорта у формі книжечки.
Крім того слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а тому у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачкою своїх громадянських прав, з огляду на що зобов'язання відповідача оформити та видати позивачці паспорт у формі книжечки у зв'язку з досягненням нею чотирнадцятирічного віку, буде належним та достатнім способом захисту порушеного права позивачки у цій справі
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу-Овруцького відділу УДМС у Житомирській області (вул. Шевченка, буд.31-а, м. Овруч, Коростенський район, Житомирська область,11102, ЄДРПОУ: 37808497), про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправною відмову Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу - Овруцького УДМС у Житомирській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління державної міграційної служби у Житомирській області в особі територіального підрозділу - Овруцького УДМС у Житомирській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N2503-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
30.01.25