30 січня 2025 року м. Жито справа № 240/18469/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не зарахування до стажу служби в поліції ОСОБА_1 , наявну на момент переходу на службу в Національну поліцію України, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, вислугу років з 02 квітня 2012 року по 06 січня 2016 року в органах та установах Державної кримінально- виконавчої служби України;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу на службу в Національну поліцію "України, вислугу років з 02 квітня 2012 року по 06 січня 2016 року в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення з урахуванням зарахованої вислуги років в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки
В обґрунтування позову вказує, що 02.04.2012 по 06.01.2016 проходила службу в установах Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме в Житомирській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України (№ 4), що підтверджується довідкою Державної установи "Житомирська виправна колонія (№ 4)" та трудовою книжкою. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 4 о/с від 11.01.2016 по особовому складу, відповідно до Закону України «Про національну поліцію» прийнято на службу в поліції на посади молодшого складу поліції за конкурсом ОСОБА_1 , поліцейським батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з 11 січня 2016 року. Наказом № 66 о/с від 05.04.2016 призначено працівників, які прибули з Головного управління Національної поліції в Житомирській області, з 22.03.2016 рядового поліції ОСОБА_1 , інспектором. Вказує, що 06.05.2024 звернулася з заявою до відповідача про зарахування їй до стажу служби в поліції, в тому числі що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки, вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 02 квітня 2012 року по 06 січня 2016 року. Позивач отримала відповідь з Департаменту патрульної поліції за №10663/41/4/03-2024 від 24.05.2024, з якої слідує, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховується служба в Збройних Силах України, служба в органах внутрішніх справ та служба в Національній поліції України. Законні підстави для зарахування до стажу служби в поліції періодів проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутні. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду.
Суддя своєю ухвалою від 31.10.2024 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи,
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 14.11.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що служба в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань №8» може зараховуватися до стажу служби для призначення пенсії при звільненні, як і було зазначено у наказі Департаменту патрульної поліції №222о/с від 14.03.2018 року, яким позивача було звільнено зі служби в поліції та який міститься в додатках до позовної заяви. Відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших; осіб», до видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, віднесено і Державну кримінально- виконавчу службу України. Тому, зарахування до вислуги років службу в даній установі, буде обов'язково зараховано при призначенні пенсії при звільненні. Водночас зарахування стажу роботи в Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, статтею 78 Закону України "Про національну поліцію" не передбачено. Враховуючи те, що законодавцем не включено стаж служби в Державній кримінально-виконавчій службі України до частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", якою визначено виключний перелік служб та органів, час роботи в яких зараховується до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, а тому у Департаменту патрульної поліції відсутні правові підстави задовольнити позовні вимоги позивача. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач також зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки був обізнаний про можливе порушення своїх прав з дати винесення наказу.
У період із 06.12.2024 по 25.12.2024 (включно) головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Щодо строків звернення до суду.
Частиною 1 та 2 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідач вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки була обізнана про можливе порушення своїх прав з дати прийняття на служу згідно наказів від 11.01.2016 №4 о/с та від 05.04.2016 №66 о/с.
Позивачем надано до суду копію наказу від 11.01.2016 №4 о/с та від 05.04.2016 №66 о/с, однак вони не містять інформації про кількість вислуги років.
Отже, відсутні докази, що про порушення своїх прав позивач дізнався із вказаних наказів.
З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що позивач звернулась до суду в межах строку, встановленого КАС України, який обраховується з дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, тобто після отримання листа від 24.05.2024.
Щодо спору.
Як вбачається з трудової книжки позивача, копію якої надано до суду, позивач із 02 квітня 2012 року по 06 січня 2016 року проходив службу в органах Державної кримінально - виконавчої служби України безперервно.
Відповідачем вказана обставина не заперечується.
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 11.01.2016 №4 о/с позивача прийнято на службу в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.04.2016 № 66 о/с рядового поліції ОСОБА_1 із 22.03.2016 призначено як таку, що прибула з Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Позивач, звертаючись до суду з позовом вказує, що звернулась до відповідача з листом у якому просила зарахувати до стажу служби в поліції проходження служби в органах Державної кримінально - виконавчої служби України.
Листом №10663/41/4/03-2024 від 24.05.20224 Департамент патрульної поліції повідомив позивача, що : "Згідно зі статтею 78 Закону до стажу служби в поліції зараховуються: служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки. Державній спеціальній службі транспорту;
служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на. відповідну посаду;
час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба в Службі судової охорони;
дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внтрішніх справ колишнього СРСР.
Зважаючи на зазначене, частина друга статті 78 Закону містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції. У вказаному переліку відсутня служба в Державній кримінально- виконавчій службі України. ... Ураховуючи викладене, немає законних підстав для зарахування Вам до стажу служби в поліції службу в Державній кримінально-виконавчій службі України."
Вважаючи таку відмову протиправною, а своє права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі -Закон №580-VIII), згідно із частинами першою та другою статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 78 Закону №580-VIII встановлено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV було передбачено, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статтями 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Спеціальним Законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (надалі Закон № 2713-IV), що набрав чинності 20.07.2005.
У попередніх редакціях частини п'ятої статті 23 цього Закону (до змін від 10.11.2015 та від 06.12.2016) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII частину п'яту статті 23 Закону № 2713-IV викладено в наступній редакції: «на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України».
У постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, суд дійшов висновку, що всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. А отже служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу та підлягає зарахуванню до стажу до стажу служби в поліції.
Щодо посилання відповідача на те, що період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби не належить до визначеного частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 01.08.2023 у справі №240/30024/21 дійшов висновку про помилковість такої позиції.
В свою чергу, суд, виходячи із норм ч.5 ст. 242 КАС України не вбачає підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, висловлених у вказаній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Разом з тим, посилання відповідача у листі від 24.05.2024.2024 на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2020 у справі №520/2067/19, є безпідставними, позаяк спірні правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі, не є подібними до правовідносин у цій справі та стосувалися питання врахування до календарної вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі до початку служби в органах поліції.
З урахуванням встановлених судом обставин, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м.Київ, 03048, ЄДРПОУ: 40108646) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну, на момент зарахування на службу в управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, вислугу років з 02 квітня 2012 року по 06 січня 2016 року в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент зарахування на службу в управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції вислугу років з 02 квітня 2012 року по 06 січня 2016 рок в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
30.01.25