30 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/15202/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі;
- зобов'язання нарахувати та виплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.10.2019 року по 18.07.2022 року в повному обсязі, а за період з 19.07.2022 по 12.07.2024, але не більш як за шість місяців;
- визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позову вказано, що за період з 01.01.2016 року по день звільнення зі служби (01.03.2019 року) Відповідачем не проведено з ним повного розрахунку, а саме не була виплачена індексація грошового забезпечення. На виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/3576/23 така індексація в сумі 82 185,16 грн. була виплачена лише 12.07.2024 року. В зв'язку з цим Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по 12.07.2024 року.
Ухвалою від 27.08.2024 року позовну заяву після усунення недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що при звільненні зі служби Позивачу була виплачена вся сума належного грошового забезпечення. Спірні суми індексації грошового забезпечення були виплачені Позивачу на виконання судового рішення. По цій причині, на думку Відповідача, відсутній спір та підстави для стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за спірний період.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 проходив службу і відповідним наказом Відповідача №155 з 31.10.2019 року був звільнений зі служби.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач лише у лютому 2023 року звернувся до суду з позовом щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у вигляді індексації такого грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2019 року, яке не було виплачено 31.10.2019року при звільненні зі служби.
Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/3576/23. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 року у цій же справі №240/3576/23, а не рішення Житомирського окружного адміністративного суду, позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов'язано нарахувати та виплатити таку індексацію грошового забезпечення Позивача з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
У задоволенні позову в частині зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2018 відмовлено.
Одночасно зобов'язано Відповідача нарахувати та виплати на користь Позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 р. по 01.03.2019, з урахуванням базового місяця березень 2018 року урахуванням виплачених сум.
Вказане судове рішення набрало законної сили з моменту прийняття.
Судом встановлено та визнається сторонами, що на виконання вказаного судового рішення Відповідачем 12.07.2024 року Позивачу перераховано таку індексацію в сумі 82 185,16 грн.
Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку за затримку виплати такої індексації як частини його грошового забезпечення, що підлягала виплаті при звільненні, та наявності чи відсутності підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по 12.07.2024 року.
Суд зазначає, що за змістом ст.9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.
Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України ( в редакції на час спірних відносин) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При вирішенні спору суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Одночасно суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) дійшла висновку, що оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати Позивач, та за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні
За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Зазначене свідчить про наявність порушеного права, зумовленого невиплатою Відповідачем при звільнення Позивача зі служби всіх сум грошового забезпечення.
При визначенні способу порушеного права Позивача суд враховує наступне.
Відповідно до позовних вимог Позивач просить зобов'язати Відповідача провести нарахування та виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 31.10.2019 року по 18.07.2022 року в повному обсязі, а за період з 19.07.2022 по 12.07.2024, але не більш як за шість місяців.
Суд частково погоджується із доводами Відповідача, що спірні кошти не можуть вважатися заробітком Позивача і вони виплачені на виконання рішення суду.
Як вже зазначалося, при звільненні 31.10.2019 року Позивача зі служби спору щодо права Позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2019 року не існувало.
Такий спір виник лише у лютому 2023 року за зверненням Позивача до суду щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2019 року. Наявність права Позивача на отримання такої індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та з 01.12.2018 року по 01.03.2019 року встановлено лише Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 року у справі №240/3576/23, що набрала законної сили з дня прийняття.
Визначені судом кошти в сумі 82 185,16 грн. були виплачені Відповідачем 12.07.2024 року, що визнається сторонами по справі. Тобто затримка у виплаті таких коштів мала місце в період з 02.05.2024 року по 12.07.2024 року.
З огляду на спірний характер цієї заборгованості, дії самого Позивача та Відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності Відповідача за прострочення ним належних при звільненні Позивача виплат шляхом зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 02.05.2024 року по 12.07.2024 року.
Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає, що зазначений спосіб захисту порушеного права Позивача є певною орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням реалізації Позивачем права на своєчасну виплату вказаних сум його грошового забезпечення, визначених судовим рішенням.
Одночасно суд частково погоджується з доводами Позивача, що відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-III (надалі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Як зазначено в ст.4 цього ж Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
За приписами ст.3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Разом з тим, у Відповідача станом на 31.101.2019 року був відсутній обов'язок щомісячно нарахувати та виплачувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою частини грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення.
Такий обов'язок у Відповідача виник лише з 01.05.2024 року з набранням чинності судовим рішенням у справі №240/3576/23.
Зазначене свідчить про наявність у Позивача права на виплату компенсації втрати частини доходу в результаті несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення в сумі 82 185,16 грн. на виконання Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 року у справі №240/3576/23, що набрала законної сили з дня прийняття за відповідні періоди, що зазначені в даному рішенні.
Таким чином, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою частини грошового забезпечення в сумі 82 185,16 грн. у відповідності до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159.
Одночасно суд зазначає, що Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 року у справі №240/3576/23 визнано протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення за відповідні спірні періоди.
Зазначене свідчить, що права Позивача в цій частині позовних вимог вже захищені судовим рішенням і ухвалення додаткового рішення на їх захист не потрібно.
Відповідно до вимог ст.ст. 139-143 КАС України судові витрати Позивача у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) задовольнити частково.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.05.2024 року по 12.07.2024 року.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою частини грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення в сумі 82 185,16 грн.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою частини грошового забезпечення в сумі 82 185,16 грн. у відповідності до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
30.01.25