31 січня 2025 рокуСправа №160/30176/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд (з урахуванням уточненого позову):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.07.2024 №103750004899 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , період роботи: з 01.09.1995-17.05.1996; з 20.05.1996-18.11.1997;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 25.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1979 року по цей час майже безперервно працювала на різних посадах та має загальний стаж роботи 29 років та 2 дні. Станом на 2024 рік позивач досягла віку 62 років, маючи 29 років та 2 дні трудового стажу звернулася за призначенням пенсії до органів пенсійного фонду. Разом з тим, відповідач повідомив, що рішенням від 25.07.2024 № 103750004899 відмовили у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, оскільки за розрахунком відповідача страховий стаж позивачки становить 26 років 09 місяців 16 днів, при цьому до страхового не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.1979року : з 01.09.1995-17.05.1996, оскільки дописано підставу звільнення; з 20.05.1996-18.11.1997, оскільки дата прийняття різниться з датою в наказі. На цій підставі відповідач протиправно не зарахував позивачці 2 роки, 2 місяці, 16 днів трудового стажу та протиправно відмовив у призначенні пенсії. При цьому відповідач посилався на приписи Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Закону № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого при досягненні віку 55 років та за наявності 20 років трудового стажу. Така позиція відповідача є протиправною та грубо порушує права позивача на соціальний захист.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів. Цією ухвалою було витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Станом на 10.01.2025 року відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Ухвалою суду від 10.01.2025 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 22.01.2025 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/30176/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії до отримання від відповідача витребуваних доказів.
На виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшли матеріали пенсійної справи позивача, правом надати відзив на позов відповідач не скористався.
Ухвалою суду від 31.01.2025 року поновлено провадження у справі.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
18.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, що підтверджується копією заяви з матеріалів пенсійної справи.
Заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Так, рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 25.07.2024 року №103750004899 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
В рішенні від 25.07.2024 року №103750004899 зазначено зокрема наступне.
Статтею 26 Закону України №1058 передбачено, що особи мають право на призначенні пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менш як 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року страхового стажу, передбаченого частиною 2 ст.26 Закону України №1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу від 22 до 32 років. Право на призначення пенсії за віком особа матиме при досягненні 65 років з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.
Вік заявниці 62 роки 04 місяців 09 днів.
Страховий стаж становить 26 років 09 місяців 16 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.1979року : з 01.09.1995-17.05.1996, оскільки дописано підставу звільнення; з 20.05.1996-18.11.1997, оскільки дата прийняття різниться з датою в наказі.
Відтак відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Не працює. Підприємець.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (дані - Закон №1058).
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті тих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.09.1995 по 17.05.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.1979 (оскільки дописано підставу звільнення), з 20.05.1996 по 18.11.1997 (оскільки дата прийняття різниться з датою в наказі).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці НОМЕР_2 від 30.11.1979р., копія якої наявна в матеріалах справи та була досліджена судом, щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його страхового стажу.
Посилання Пенсійного фонду на невідповідність записів у трудовій книжці позивача не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком.
Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Також суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що Пенсійним фондом було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди: з 01.09.1995 по 17.05.1996 та з 20.05.1996 по 18.11.1997, оскільки зазначений період позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, у зв'язку з чим, вказані періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.07.2024 №103750004899 в частині спірного періоду (з 01.09.1995 по 17.05.1996 та з 20.05.1996 по 18.11.1997) діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже є протиправним та підлягає скасуванню у частині вказаного періоду.
Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди з 01.09.1995 по 17.05.1996 та з 20.05.1996 по 18.11.1997.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 25.07.2024.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Суд звертає увагу, що згідно матеріалів пенсійної справи позивача, ОСОБА_1 зверталась до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, в той час як в прохальній частині позовну просить суд призначити їх пенсію за віком на пільгових умовах. Доказів звернення позивача до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб'єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов слід задовольнити частково, шляхом зобов'язання Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 року про призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., а тому судовий збір в розмірі 484,48 грн. підлягає стягненню з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26) від 25.07.2024 року №103750004899 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди її роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.11.1979р.: з 01.09.1995 по 17.05.1996 та з 20.05.1996 по 18.11.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 18.07.2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА область, місто ДНІПРО, вулиця НАБЕРЕЖНА ПЕРЕМОГИ, будинок 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова