31 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13305/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо незвільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; зобов'язання В/ч НОМЕР_1 в особі його командира звільнити позивача у запас за сімейними обставинами на підставі на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 та подав відповідачу рапорти про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII (у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). Однак відповідач відмовив у звільненні з військової служби, мотивуючи тим, що наданими позивачем документами наявність зазначених обставин не підтверджено. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки він надав усі необхідні документи, що підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є має інвалідність ІІ групи (довідку МСЕК, довідки ЛКК, що підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді, довідку помічника фізичної особи), а на підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за нею надав з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження, де вказано, що ОСОБА_2 має одну дитину (позивача), та свідоцтво про смерть його батька.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що 21.09.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. У задоволенні вказаного рапорту було відмовлено у зв'язку з недостатністю документів, які підтверджують факт відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати за нею постійний догляд. 18.10.2024 знову подав аналогічний рапорт, до якого було додано ті ж самі копії документів та додатково надано копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00047517124. На вказаний рапорт позивачу також відмовлено у звільнення з військової служби з тих же підстав. Так, зазначив, що на підтвердження факту відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати постійний догляд за нею, позивачем було долучено свідоцтво про смерть його батька ОСОБА_3 , витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, довідку помічника фізичної дієздатної особи та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження. Поряд з тим, з перелічених документів неможливо було встановити наявність чи відсутність інших членів сім'ї ОСОБА_2 першого та другого ступенів споріднення. У свою чергу, при розгляді рапортів позивача було надано оцінку усім документам та встановлено, що у паспорті позивача наявний записи про його дітей: ОСОБА_3 , 2003 р.н., та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наявність у позивача дітей також підтверджується поданою з позовною заявою довідкою від 02.11.2024 №1291, згідно якої лейтенант ОСОБА_3 , який очевидно є сином позивача, проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , однак такий документ позивач до своїх рапортів про звільнення з військової служби не подав, а тому відповідач не міг об'єктивно надати йому оцінку на час розгляду вказаних рапортів. В той же час, довідка від 02.11.2024 №1291 підтверджує той факт, що позивач умисно намагався приховати факт наявності у нього повнолітніх дітей на час подання рапортів про звільнення з військової служби. З урахуванням наведеного зазначив, що позивач у поданих документах надав підтвердження наявності у ОСОБА_2 повнолітньої онуки - ОСОБА_4 , яка є членом сім'ї другого ступеня споріднення, що виключає можливість звільнення позивача з військової служби з підстави, визначеної підпунктом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Не є спірною та обставина, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 .
21.09.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків за висновком лікарсько-консультативної комісії) (а.с. 57). До вказаного рапорту позивач долучив копії таких документів: паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 ; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 ; довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №204084 від 07.08.2023; заключення ЛКК від 09.05.2024 №74/24 та від 30.04.2024 №68/24; свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 від 08.08.2012; довідку помічника фізичної дієздатної особи від 23.05.2024 №22; витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 15.08.2023 №562 (а.с. 58-64).
На вказаний рапорт В/ч НОМЕР_1 листом від 27.09.2024 1458/5317 повідомила, що за результатами розгляду рапорту з доданим матеріалом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я), наданими документами наявність зазначених обставин не підтверджено (а.с. 45).
18.10.2024 ОСОБА_1 повторно подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті. При цьому, у вказаному рапорті позивач зазначив, що дана обставина зумовлена необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи; інші особи, які зобов'язані та можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 відсутні, позивач є однією дитиною, батько помер (а.с. 46). До вказаного рапорту позивач долучив ті ж самі документи, що і до першого рапорту (а.с. 46 зворот-53), та додатково повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 17.10.2024 №00047517124 (а.с. 54-55).
Листом від 23.10.2024 № 1458/6321 відповідач знову відмовив позивачу у звільненні з військової служби з тих же підстав - наданими документами наявність зазначених обставин не підтверджено (а.с. 56).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Закон №2232-ХІІ (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою-другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Судом встановлено, що позивач у рапортах від 21.09.2024 та від 18.10.2024 просив звільнити його з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи) (а.с. 46, 57).
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи). При цьому, умовами такого звільнення є відсутність у такої особи з інвалідністю І чи II групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або ж, якщо такі особи є, то вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
З поданих до рапортів від 21.09.2024 та від 18.10.2024 документів встановлено, що матір'ю позивача є ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, що підтверджується копіями свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 (а.с.59 зворот), довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №204084 від 07.08.2023 (а.с.62) та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с. 63).
Згідно із заключенням ЛКК від 30.04.2024 №68 (протокол №24), виданим КП «Оваднівський центр первинної медичної допомоги», ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду та допомоги довічно, нездатна до самообслуговування (а.с. 51 зворот).
Відповідач не заперечує той факт, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду згідно заключень ЛКК. В той же час зазначив, що на підтвердження факту відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати постійний догляд за нею, позивачем долучено лише свідоцтво про смерть його батька ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 від 08.08.2012 (а.с. 52 зворот), витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 15.08.2023 №562, згідно якого за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа - ОСОБА_2 (а.с. 52), довідку помічника фізичної дієздатної особи від 23.05.2024 №22, згідно якої позивач є помічником ОСОБА_2 (а.с. 53) та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00047517124, у якому містяться відомості про реєстрацію актового запису про народження позивача, його батьків (а.с. 54-55). Суд погоджується з доводами відповідача, що із вказаних документів неможливо встановити наявність чи відсутність інших членів сім'ї ОСОБА_2 першого та другого ступенів споріднення.
Суд зазначає, що в Законі №2232-XII не визначено переліку осіб, які відносяться до членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду.
Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.
Приписами абзацу 2 частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
У рапорті від 18.10.2024 позивач зазначив, що інші особи, які зобов'язані та можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 відсутні, позивач є однією дитиною, батько помер, на підтвердження чого було надано свідоцтво про смерть батька (а.с. 46).
Однак необхідно зазначити, що позивач до рапортів про звільнення з військової служби долучив також копію свого паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 21.10.1999, в якому наявні записи його дітей, а саме ОСОБА_3 , 2003 р.н. (точну дату неможливо встановити) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 47 зворот-48, 58-59), та про виявлену обставину відповідач наголосив у відзиві на позовну заяву.
При цьому, з долученої позивачем до позовної заяви довідки Військової частини НОМЕР_2 від 02.11.2024 №1291, слідує, що лейтенант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі Військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_2 (а.с. 15 зворот). Вказане свідчить про те, що син позивача на даний час також проходить військову службу. Однак позивач до рапортів від 21.09.2024 та від 18.10.2024 зазначену довідку Військової частини НОМЕР_2 від 02.11.2024 №1291 не додав, як наслідок відповідачем не надавалася їй оцінка, а тому суд не бере її до уваги.
Поряд з тим, як встановлено вище, у позивача є ще і дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є онукою ОСОБА_2 (член сім'ї першого ступеня споріднення) та на момент подання позивачем рапортів була повнолітня, доказів того, що його дочка сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я позивач до рапортів про звільнення, та до матеріалів справи не надав.
До матеріалів справи позивач долучив афідевіт ОСОБА_2 від 02.10.2024, в якій вона підтвердила, що із числа членів її сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обрала ОСОБА_1 , який доводиться їй єдиним сином; інші члени сім'ї першого ступеня споріднення, для яких вона є матір'ю відсутні (а.с. 17 зворот). Однак суд зазначає, що вказаний афідевіт позивач до рапортів також не долучив. Більше того, у такому документі матір позивача підтвердила, що із членів її сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) вона обрала позивача та відсутність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, для яких вона є матір'ю, однак за інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (наприклад чоловіка на даний час, її батьків), чи другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, онуки) нічого не зазначено.
Суд також враховує, що 02.10.2024 набрали чинності зміни до Інструкції №170, внесені наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706.
Пунктом 5 додатку 19 до Інструкції № 170 (на день подання рапорту від 18.10.2024 набрали чинності зміни, внесені Наказом від 23.07.2024 №495) передбачено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, подаються такі документи, зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач до рапорту від 18.10.2024 про звільнення з військової служби не надав акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі рапортів від 21.09.2024 та від 18.10.2024 у відповідача не було, оскільки позивачем не надано всіх належних документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог належить відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_6 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя О. О. Андрусенко