31 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13547/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII); зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII та прийняти рішення про його задоволення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 та 25.10.2024 він подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII (у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я). На вказаний рапорт відповідач листом від 27.10.2024 №03/1129 повідомив, що не надано достатній перелік документів для звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
Однак позивач зазначає, що його мати ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та за висновком ЛКК за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. У свою чергу, його батько ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного лікування та не може забезпечити такий догляд, а його сестра ОСОБА_4 тривалий час постійно проживає на території Республіка Польща; інших близьких родичів, які можуть забезпечити постійний догляд його матері немає. Відтак, оскільки ним до рапорту про звільнення з військової служби було долучено необхідні документи, що підтверджують вказані обставини, тому вважає відмову відповідача у задоволенні його рапорту протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що 25.10.2024 позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби через сімейні обставини - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи. Командуванням В/ч НОМЕР_1 відмолено позивачу у звільненні з військової служби, оскільки ним не додано до рапорту документів, які дають підстави на звільнення, зокрема: документ про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення такої особи, а саме першого ступеню споріднення; документ про те, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновками МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я; акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ТЦК та СП. Зазначив, що відсутність членів сім'ї, які більше не є такими, або їх фізична відсутність може бути підтверджена свідоцтвом про розірвання шлюбу, свідоцтвом про смерть, рішенням суду про визнання безвісно відсутнім, рішенням суду про оголошення померлим, витягом з єдиного реєстру осіб зниклих безвісти; підтвердження відсутності інших повнолітніх дітей у матері чи батька. Таких документів до рапорту про звільнення позивачем надано не було. Водночас зауважив, що у позивача є батько, який не відноситься до осіб, що потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я, а тому може здійснювати догляд за матір'ю позивача. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 .
Не є спірною та обставина, що 25.10.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII за сімейними обставинами - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. При цьому, позивач стверджує, що до вказаного рапорту він надав копії таких документів: паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 14.03.1997; паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду на ім'я ОСОБА_2 ; довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №689626 від 03.06.2020; висновку лікарсько-консультаційної комісії №2 (протокол №99) від 15.10.2024; пенсійного посвідчення від 05.10.2021 № НОМЕР_3 ; виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 15.10.2024 №122 А11-03 1775 г; акту про фактичне проживання/не проживання громадян на території Луцької міської територіальної громади від 18.10.2024 №329; договору-доручення від 22.02.2024; повідомлення про присвоєння номера PESEL від 09.03.2023; договору оренди житла (а.с. 6-21).
На вказаний рапорт відповідач листом від 27.10.2024 №03/1129 повідомив, що позивач не надав перелік документів, достатній для звільнення за вказаною підставою, а саме: документ про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, а саме першого ступеню споріднення (батьків, чоловіка, дітей, у тому числі усиновлених); документ проте, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновками МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я; акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ТЦК та СП (згідно наказу Міністерства оборони України № 495 від 23.07.2024). З урахуванням наведеного зазначив, що позивач не може бути звільненим на підставі поданих документів, одночасно вказав про необхідність надання відповідних документів для прийняття позитивного рішення за питанням щодо звільнення (а.с. 22).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Закон №2232-ХІІ (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою-другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170), передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи). При цьому, умовами такого звільнення є відсутність у такої особи з інвалідністю І чи II групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або ж, якщо такі особи є, то вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
З поданих до рапорту від 25.10.2024 документів встановлено, що матір'ю позивача є ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.03.1997 (а.с. 10), довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №689626 від 03.06.2020 (а.с.10 зворот); пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с.11 зворот).
Згідно із висновком лікарсько-консультативної комісії №2 (протокол №99) від 15.10.2024 ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду (а.с. 11).
Відповідач не заперечує той факт, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду згідно висновку ЛКК.
Підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, а саме матір'ю ОСОБА_2 , стало те, що до матеріалів рапорту не додано документів, що підтверджували б: відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, а саме першого ступеню споріднення (батьків, чоловіка, дітей, у тому числі усиновлених); те, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновками МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я; акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ТЦК та СП.
Суд зазначає, що в Законі №2232-XII не визначено переліку осіб, які відносяться до членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду.
Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.
Приписами абзацу 2 частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
У позовній заяві ОСОБА_1 підтвердив, що у його матері ОСОБА_2 , крім нього самого, є інші особи першого ступеня споріднення - чоловік матері (його батько) ОСОБА_3 та її дочка (його сестра) ОСОБА_4 .
При цьому, зазначив, що його батько ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного лікування та не може забезпечити догляд за своєю дружиною, на підтвердження чого надав лише копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 15.10.2024 №122 А11-03 1775 г (а.с.12). Однак вказана виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого лише підтверджує встановлені батьку позивача ОСОБА_3 діагнози, доказів того, що його батько сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я позивач ні до рапорту про звільнення, ні до матеріалів даної справи, не надав.
Також позивач зазначив, що його сестра ОСОБА_4 тривалий час постійно проживає на території Республіка Польща, тому також не може здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю, на підтвердження чого надав копії акту про фактичне проживання/не проживання громадян на території Луцької міської територіальної громади від 18.10.2024 №329, яким встановлено, що ОСОБА_4 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12 зворот), договору оренди житла (а.с. 13-15), повідомлення про присвоєння номера PESEL від 09.03.2023 (а.с. 16-17), договору-доручення від 22.02.2024 (а.с. 18-21). Разом з тим, суд зазначає, що позивач не надав до рапорту від 25.10.2024 докази, які б підтверджували, що його сестра ОСОБА_4 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, таких доказів і не надано суду. З наведеного слідує, що факт проживання ОСОБА_4 (члена сім'ї першого ступеня споріднення для ОСОБА_2 ) за кордоном не може бути підставою для звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ
Суд також враховує, що 02.10.2024 набрали чинності зміни до Інструкції №170, внесені наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706.
Пунктом 5 додатку 19 до Інструкції № 170 (на день подання рапорту від 25.10.2024 набрали чинності зміни, внесені Наказом від 23.07.2024 №495) передбачено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, подаються такі документи: зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач до рапорту від 25.10.2024 про звільнення з військової служби не надав вказаних вище документів, а саме документ про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, документ проте, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновками за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про що зазначено відповідачем у листі від 27.10.2024 №03/1129.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту від 25.10.2024 у відповідача не було, оскільки позивачем не надано всіх належних документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог належить відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя О. О. Андрусенко