31 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14532/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) відповідно до якого просить суд:
1. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №218 від 27.11.2024 в частині зазначення у колонці (стовпці) під номером 7 Списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Луцького гарнізону рішення «Не погоджено» та зауваження «Повторно розглянути питання забезпечення житлом для постійного проживання у разі надходження на розподіл до Луцького гарнізону однокімнатної квартири», та зазначення у колонці (стовпці) під номером 4 «Кількість членів сім'ї» - « 1», та вважати, що Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями погодила надання конкретно визначеного житла для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та членам його сім'ї - двом синам ОСОБА_2 , 1986 року народження, та ОСОБА_3 , 1980 року народження, в складі сім'ї з трьох осіб на підставі Списку надання ОСОБА_1 та його двом синам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове надходження), який затверджений начальником Луцького гарнізону 30.09.2022, разом із протоколом об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №9, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, вищевказаної двокімнатної квартири для постійного проживання, як для військовослужбовців та членів його сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №227агд.
2. Зобов'язати Міністерство оборони України скерувати затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України про надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї - двом синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 конкретно визначеного житла для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир для оформлення та подання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Володимир до виконавчого комітету (органу) Луцької міської ради документів для видачі ОСОБА_1 та членам його сім'ї - двом синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ордеру на постійну житлову площу, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач тричі звертався до Волинського окружного адміністративного суду щодо зобов'язання Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю погодити надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї постійного житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , на підставі Списку надання житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове находження), який затверджений начальником Луцького гарнізону 30.09.2022, оскільки усі передбачені законодавством дії (рішення) ІНФОРМАЦІЯ_4 , КЕВ м. Володимир та іншими органами (підрозділами тощо) вже прийняті та реалізовані, та лише Комісія з контролю не виконує вимоги чинного законодавства України та рішення судів, зокрема у справах №140/7668/22 та №140/11305/23, 140/1237/24, незаконно та протиправно відмовляє позивачу та членам його сім'ї у отриманні конкретно визначеного житла.
З врахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13.01.2025 через систему «Електронний суд» надіслано заяву у якій позивач зазначив, що відповідач у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк ні позивачу, ні суду відзиву на позов не подав, також не надано документи, які суд витребовує у відповідача, що вказує на приховування Міністерством оборони України від суду документів, які підтверджують його неправомірні дії та визнання відповідачем поданого позову. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявлені позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказав, що оскільки позивач не перебуває першим у черзі на житло у Луцькому гарнізоні, у нього в сім'ї немає як вбачається загиблих та зниклих безвісти, двоє повнолітні сини мають приватизоване житло і зняті з черги у Луцькому гарнізоні, сім'я має житло для проживання, то і відсутні будь- які підстави для задоволення даного позову.
Відтак, можна дійти до висновку, що Міністерство оборони України безпосередньо не здійснює надання житлових приміщень, а відповідно до наказу Міністра оборони України №380, Міноборони лише затверджує списки подані ГКЕУ.
Разом з тим представник відповідача зауважує, що позивач у позовній заяві посилається на цілу низку нормативних актів в сфері регулювання та забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, проте жодним чином не обґрунтував на підставі яких правових норм Міністерство оборони України зобов'язане надати позивачу саме квартиру АДРЕСА_1 .
Таким чином відповідач вважає, що права позивача не є порушені, він досі перебуває на квартирному обліку, Житловою комісією проводиться відповідна перевірка правомірності надання йому житла для постійного проживання з урахуванням п.1 абз.4 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз. 2. п.4. Розділу І «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 №380.
Одночасно у відзиві представник відповідача просить розгляд цієї справи проводити за правилами загального позовного провадження у зв'язку з її складністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі залишено без задоволення.
Крім того, у відзиві представник відповідача просить про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - КЕВ м. Володимир (код ЄДРПОУ 07516184, 44701, Волинська область, місто Володимир, вулиця Академіка Глушкова, 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).
15.01.2025 ухвалою Волинського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир (44701, Волинська область, місто Володимир, вулиця Глушкова Академіка, 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).
16.01.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява у якій позивач просить не приймати до розгляду та не долучати до матеріалів судової справи документ під назвою «Відзив на позовну заяву у справі №140/14532/24», оскільки даний документ поданий із порушенням встановленого судом строку.
Крім того, позивач просить винести окрему ухвалу про виявлені факти порушення головою та членами Комісії з контролю вимог Конституції України, п. 21 розділу 2 Інструкції №380, яким встановлено, що неналежне виконання членом житлової комісії своїх обов'язків є підставою для виключення його зі складу житлової комісії, а також, вимог ст. 21 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, винні в порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом, щодо прийняття рішень про одночасне застосування чи не застосування норм законодавства України (надання чи не надання житла черговикам, які не мають вислугу на військовій службі 20 років і більше), що прямо порушує вимоги пункту 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», в якому встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.
Стосовно даної заяви суд зазначає, що відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд вважає, що поданий представником відповідача відзив на позовну заяву слід долучити до матеріалів судової справи, оскільки надані Міністерством оборони України докази та аргументи впливають на розгляд даної справи.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність винесення окремої ухвали зумовлена завданнями адміністративного судочинства, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
При цьому, суд зауважує, що постановлення окремої ухвали є диспозитивним правом, а не обов'язком суду.
Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне порушення закону. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про постановлення окремої ухвали, не підлягає задоволенню за безпідставністю.
17.01.2025 через систему «Електронний суд» до суду від представника третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшло клопотання про розгляд справи №140/14532/24 за правилами загального позовного провадження у зв'язку з її складністю.
20.01.2025 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшло заперечення на вищезазначене клопотання, у якому просив відмовити представнику третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 у задоволені клопотання про призначення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
ОСОБА_5 вважає, що клопотання від 17.01.2025 спрямоване на затягування судового процесу, затягування прийняття судом остаточного законного рішення, та на унеможливлення мною та членами його сім'ї реалізації свого соціального захисту, своїх соціальних пільг, та спрямоване на не виконання відповідачем свого обов'язку, передбаченого статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
23.01.2025 від представника третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшли пояснення у яких зазначено, що відповідно до п. 3 розділу VIІ «Надання житлових приміщень для постійного проживання» Інструкції №380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
П. 4 3 розділу VIІ Інструкції №380 зазначає, що на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує Список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Для розгляду списку надання постійного житла комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом. У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача по справі №140/14532/24 в повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 клопотання ІНФОРМАЦІЯ_5 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
28.01.2025 через систему «Електронний суд» до суду від представника третьої особи -Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир (далі - КЕВ м. Володимир, третя особа) надійшли пояснення у яких представник КЕВ м. Володимир просив у задоволенні позовної заяви позивача відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що саме комісія з контролю наділена дискреційними повноваженнями щодо прийняття рішення про погодження надання постійного житла чи відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови особам, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, згідно положень Інструкції №380. Так, Комісія з контролю приймає рішення з урахуванням списку надання постійного житла, а не на його підставі, оскільки розглядає інші документи, що надходять на розгляд Комісії з контролю (облікова справа військовослужбовця, витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копія протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії).
Разом з тим, Квартирно-експлуатаційному відділу міста Володимир звертає увагу, що згідно списку надання житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 (по рішенню суду), місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове надходження), затвердженого ТВО начальником Луцького гарнізону від 31.10.2024, та облікової справи ОСОБА_1 , сини позивача ОСОБА_3 , 1980 р.н., ОСОБА_2 , 1986 р.н., зняті з квартирного обліку рішенням ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.08.2023 №10, оскільки мають приватизоване житло у АДРЕСА_4 , у військовому містечку будинок АДРЕСА_5 площею 12, 63 кв.м. на кожного.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі №140/7668/22 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом від 21.10.2022 №13, в частині скасування пункту 2.2.2.1 протоколу засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.09.2022 №9 та про необхідність нового розподілу квартири АДРЕСА_1 ; визнано протиправними та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.102022 №254агд «Про затвердження протоколу засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.10.2022 №13»; зобов'язано Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями при Міністерстві оборони України розглянути питання погодження надання ОСОБА_1 та членам сім'ї, які перебувають із ним на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, житла для постійного проживання (двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ) з урахуванням висновків суду у цьому рішенні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі №140/11305/23 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №24 від 28.04.2023 про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї житла для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 34,5 м2, загальною площею 63,4 м2; зобов'язати Комісію з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями при Міністерстві оборони України розглянути питання погодження надання ОСОБА_1 та членам сім'ї, які перебувають із ним на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, житла для постійного проживання (двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ) з урахуванням висновків суду у цьому рішенні; визнано протиправним та скасовано рішення об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом від 18.05.2023 №7, в частині скасування пункту 2.2.2.1 протоколу засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08.09.2022 №9 та про необхідність нового розподілу квартири АДРЕСА_1 ; визнано протиправними та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.05.2023 №106агд «Про затвердження протоколу засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.05.2023 №7»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 у справі №140/1237/24 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №222 від 26.12.2023, про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї, житла для постійного проживання. а саме: квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями погодити ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 постійного житла, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_2 , для постійного проживання, як для військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Додатковим рішенням від 01.05.2024 у справі №140/1237/24 зобов'язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями погодити ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, постійного житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , саме на підставі Списку надання ОСОБА_1 та моїм двом синам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове надходження), який затверджений начальником Луцького гарнізону 30.09.2022, разом із протоколом об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №9, яким прийнято рішення про гадання ОСОБА_1 у складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, вищевказаної квартири для постійного проживання, як для військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 про внесення виправлень у судове рішення виправлено допущену описку в додатковому рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі №140/1237/24, а саме: викладено перший абзац резолютивної частини додаткового рішення в такій редакції:
«Зобов'язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями погодити надання ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, постійного житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , саме на підставі Списку надання ОСОБА_1 та його двом синам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове надходження), який затверджений начальником Луцького гарнізону 30.09.2022, разом із протоколом об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №9, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_1 у складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, вищевказаної квартири для постійного проживання, як для військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Відповідач листом від 02.12.2024 №2459/10022 у відповідь на заяву ОСОБА_1 надіслав завірену копію протоколу №218 від 27.11.2024 Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців.
Як вбачається з даного протоколу за №218 від 27.11.2024 та доданого до нього списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Луцького гарнізону, Комісія з контролю при четвертому розгляді протоколу засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №9, яким прийнято рішення про надання позивачу та двом членам його сім'ї - двом синам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житла для постійного проживання, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , одноголосно проголосовано «За» на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2024, 01.05.2024 у справі №140/1237/24.
Однак, в протоколі за №218 від 27.11.2024 у останньому стовпці за №7 під назвою «Пропозиції членів комісії» у графі «Рішення» зазначено «Не Погоджено», що суперечить прийнятому рішенню членів Комісії з контролю, які проголосували 10 «За».
Крім цього, всупереч вимогам рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 та 01.05.2024 у справі №140/1237/24, яким зобов'язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю, погодити надання мені - ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, у Списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Луцького гарнізону, який доданий до протоколу за №218 від 27.11.2024, у стовпці №4 під назвою «Кількість членів сім'ї» указано - 1 (один), а не 3 (три), що також не відповідає прийнятому рішенню об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання конкретно визначеного житла - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 саме мені - ОСОБА_1 саме в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, що викладено у протоколі об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №9, який затверджений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №227агд, та списку надання ОСОБА_1 та його двом синам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове надходження), який затверджений начальником Луцького гарнізону 30.09.2022, в яких чітко вказано, що конкретно визначене житло - двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , надається мені у складі сім'ї із трьох осіб, а не одного.
Враховуючи вищенаведене, позивач у своїй позовній заяві просить суд застосувати ефективний спосіб захисту його прав та прав членів його сім'ї - двох синів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який забезпечить поновлення порушеного відповідачем його права та права членів його сім'ї -двох синів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та виключить подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав, так як позивач тричі звертався до суду у справах №140/7668/22, №140/11305/23 та №140/1237/24.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців та членів його сім'ї жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення.
Вимогами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, зміст ч. 2 ст. 19 Конституції України дає змогу дійти висновку про те, що діяльність суб'єктів владних повноважень, зокрема і Комісії з контролю, здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, окрім дозволеного законом, та дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У відповідності до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
В силу вимог пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Основні ж засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991, який також встановлює єдину систем у їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, згідно з пунктом 1 статті 12 цього Закону, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Пунктом 9 цієї ж статті закріплено правило, за яким військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла. У разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на підставах, зазначених у абзаці першому цієї частини, яка відповідно до законодавства мала право на першочергове (позачергове) одержання житла, її сім'я зберігає право на одержання житла в тому самому порядку.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006.
Відповідно до пункту 24 цього Порядку, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
За правилами пункту 29 цього Порядку, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» №1081 від 03.08.2006 та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством, наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Абзацом першим пункту 2.16 згаданої Інструкції передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.
Відповідно до пункту 2.17 цієї ж Інструкції, військовослужбовці, зараховані на квартирний облік після набрання чинності Законом України від 24.06.2004 №1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають вислугу на військовій службі менше ніж 20 років, у разі звільнення з військової служби за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів та неможливістю проходити військову службу, залишаються на цьому обліку до отримання жилого приміщення для постійного проживання.
В свою чергу. За вимогами пункту 2.18. вказаної Інструкції, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі:
поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення;
отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання;
переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;
звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01.01.2005 (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу);
обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Наведені норми вказаної Інструкції не лише прямо закріплюють право особи, зарахованої на квартирний облік після 01.01.2005 та звільненої в запас у зв'язку зі скороченням штатів до досягнення 20 років вислуги на військовій службі, для залишення на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов (пункт 2.17 в кореспонденції з пунктом 2.18), а й передбачають, що така особа користується правом одержання жилого приміщення позачергового (пункт 2.17).
Ці норми повністю узгоджуються і з пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 і з положеннями статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991.
Відтак, військовослужбовці, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та які були звільненні з військової служби в запас у зв'язку зі скороченням штатів, мають право на залишення на квартирному обліку до отримання ними житла, а відтак і право на отримання такого житла для постійного проживання.
Суд зауважує, що рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2023, яке набрало законної сили 21.04.2023, від 21.08.2023, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 та того ж дня набрало законної сили, та 19.04.2024, 01.05.2024 тричі задовольнив позови позивача, та тричі визнав протиправними та скасував три рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Комісія з контролю) про відмову в погодженні надання мені та членам моєї сім'ї житла для постійного проживання, а саме конкретно визначеного житла: квартири АДРЕСА_1 , зобов'язав Комісію з контролю погодити надання мені - ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, постійного житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , на підставі Списку надання ОСОБА_1 та його двом синам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове надходження), який затверджений начальником Луцького гарнізону 30.09.2022, разом із протоколом об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7 ) від 08.09.2022 за №9, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, вищевказаної квартири для постійного проживання, як для військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, приймаючи рішення про відмову в наданні згоди на отримання ОСОБА_1 житла для постійного проживання квартири за адресою АДРЕСА_2 , на склад сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідач діяв протиправно та необґрунтовано.
При цьому, тлумачення усіх вказаних норм у їх системному зв'язку дозволяє зробити однозначний висновок про те, що реалізація права на позачергове одержання житла здійснюється якраз шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання.
За сукупністю наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача будь-яких правових підстав для відмови у наданні згоди на отримання житла для постійного проживання позивача квартири за адресою АДРЕСА_2 , на склад сім'ї три особи.
Крім того, суд вважає, що відповідачем протиправно зазначено у списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Луцького гарнізону у колонці (стовпці) під номером 4 «Кількість членів сім'ї» - «1», оскільки рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2024, 01.05.2024 зобов'язано погодити надання ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження.
Відтак, рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №218 від 27.11.2024 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.
Окремо слід зауважити, що рішення відповідача з урахуванням його змісту та правових наслідків, мало бути вмотивованим, обґрунтованим і повним, відображати усі суттєві обставини, що були враховані при його прийнятті.
Однак, із змісту протоколу №218 від 27.11.2024 не вбачається будь яких письмових обґрунтувань, як і посилань на нормативно-правові акти, які слугували підставою для прийняття рішення про відмову у наданні згоди на отримання позивачем житла для постійного проживання.
Суд зазначає, що надання житлових приміщень для постійного проживання врегульовано розділом VІІ Інструкції №380.
Так пунктом 1 розділу VІІ Інструкції №380 встановлено, що особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.
Відповідно до пункту 3 розділу VІІ Інструкції №380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців. Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання. Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує Список надання постійного житла. Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд комісії з контролю (пункт 4).
За результатами розгляду списку надання постійного житла комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом. У разі прийняття комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання. Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами (пункт 5).
ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків) (пункт 6).
Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання (пункт 7).
КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району інформує військовослужбовців та членів їх сімей про готовність ордера не пізніше одного місяця з дня затвердження списку надання постійного житла у Збройних Силах України. Про видачу (вручення) ордера КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом трьох робочих днів повідомляє житлову комісію військової частини (об'єднану житлову комісію), яка на найближчому засіданні приймає рішення про зняття військовослужбовця з обліку. Ордер та рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) про зняття з обліку є підставами для видання наказу командира військової частини про забезпечення житловими приміщенням для постійного проживання та зняття з обліку (пункт 8).
Аналіз норм Інструкції №380 дає можливість дійти висновку, що вказаною Інструкцією передбачено певний алгоритм дій та поетапність процесу надання особам, які потребують поліпшення житлових умов, житлових приміщень для постійного проживання. Всі дії відповідних суб'єктів житлової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання особою житлового приміщення для постійного проживання.
Результатом дій усіх суб'єктів, які задіяні у цьому процесі, є видача ордеру на постійну житлову площу та зняття військовослужбовця з обліку. Визначена законом процедура є способом дій відповідних органів, дотримання яких у світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України є обов'язковим.
Відповідно до статті 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті, серед іншого, видають ордери на жилі приміщення (частина перша статті 58,частина перша статті 122, частина друга статті 141).
Стаття 58 ЖК України передбачає, що ордер на жиле приміщення видається громадянинові на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством України.
Як уже зазначалось судом, КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району інформує військовослужбовців та членів їх сімей про готовність ордера не пізніше одного місяця з дня затвердження Списку надання постійного житла у Збройних Силах України. Про видачу (вручення) ордера КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом трьох робочих днів повідомляє житлову комісію військової частини (об'єднану житлову комісію), яка на найближчому засіданні приймає рішення про зняття військовослужбовця з обліку. Ордер та рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) про зняття з обліку є підставами для видання наказу командира військової частини про забезпечення житловими приміщенням для постійного проживання та зняття з обліку (пункт 8) Інструкції №380.
З матеріалів справи слідує, що облікова справа, військовослужбовця ОСОБА_1 була направлена на розгляд комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка згідно протоколу №218 від 27.11.2024 не погоджено надання квартири.
Враховуючи вищенаведені норми суд вважає, що частина позовної вимоги щодо видачі ордеру на постійну житлову площу є передчасною, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач, після погодження надання квартири, порушить його права та не вчинить дії щодо видачі ордеру на постійну житлову площу.
Суд повторно зазначає, що п.10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку з скороченням штатів, інваліди першої чи другої групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями, незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на квартирному обліку. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району встановленим порядком.
На час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену п.10 Інструкції та ч.3 п.3 Порядку можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).
Верховний Суд у Постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19 погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов'язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до послужного списку має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, перебуває на квартирному обліку, що підтверджено матеріалами справи.
З огляду на зазначене, щодо позивача судом встановлені всі необхідні, визначені п.10 Інструкції, умови для реалізації права на виключення житла, яке він займає, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
В оцінці спірних правовідносин слід виходити з того, що суд має право зобов'язати орган вчинити певні дії, які гарантували б захист прав і свобод людини, оскільки Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).
Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідачів позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Одночасно суд враховує, що частиною 2 пункту 11 Порядку органом, уповноваженим приймати рішення про виключення житлових приміщень з числа службового, є виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №218 від 27.11.2024, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 1291,95 грн, сплачений в розмірі 1937,92 грн квитанцією від 15.12.2024 (а. с. 18).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир (44701, Волинська область, місто Володимир, вулиця Глушкова Академіка, 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №218 від 27.11.2024 в частині зазначення у колонці (стовпці) під номером 7 Списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Луцького гарнізону рішення «Не погоджено» та зауваження «Повторно розглянути питання забезпечення житлом для постійного проживання у разі надходження на розподіл до Луцького гарнізону однокімнатної квартири», та зазначення у колонці (стовпці) під номером 4 «Кількість членів сім'ї» - « 1», та вважати, що Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями погодила надання конкретно визначеного житла для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та членам його сім'ї - двом синам ОСОБА_2 , 1986 року народження, та ОСОБА_3 , 1980 року народження, в складі сім'ї з трьох осіб на підставі Списку надання ОСОБА_1 та його двом синам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове надходження), який затверджений начальником Луцького гарнізону 30.09.2022, разом із протоколом об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №9, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, вищевказаної двокімнатної квартири для постійного проживання, як для військовослужбовців та членів його сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №227агд.
Зобов'язати Міністерство оборони України скерувати затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України про надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї - двом синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 конкретно визначеного житла для постійного проживання, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир, та погодити надання ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, постійного житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 , саме на підставі Списку надання ОСОБА_1 та його двом синам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлової площі для постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження АДРЕСА_2 (нове надходження), який затверджений начальником Луцького гарнізону 30.09.2022, разом із протоколом об'єднаної житлової Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2022 за №9, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_1 у складі сім'ї з трьох осіб, синів ОСОБА_3 , 1980 року народження, та ОСОБА_2 , 1986 року народження, вищевказаної квартири для постійного проживання, як для військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та користуються правом на позачергове отримання житлових приміщень, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1291 (одна тисяча двісті дев'яносто одна) гривня 95 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський