Провадження № 22-ц/803/182/25 Справа № 199/9900/22 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
30 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року в цивільній справі номер 199/9900/22 за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди,
У грудні 2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська звернувся прокурор Маріупольської окружної прокуратури Хаменушко К.П. в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19.11.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О.А. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34258970).
Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 року №4900-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею 2,000 га(кадастровий номер 1421786600:03:000:1171) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами - номером та датою - наказом №4900-СГ від 02.10.2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.
Тобто, зміст наказу №4900-СГ від 02.10.2019 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №10-5-0.3-2300/2-22 від 23.12.2022 року, ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3394-СГ від 19.07.2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
У подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 5371-СГ від 21.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1171 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1171, а остання вибула з державної власності поза її волею.
Крім того, згідно з Інформацією із Державного реєстру речових прав, земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171, відповідно до договору оренди землі від 22.11.2019 року №619, передана ОСОБА_1 в оренду Дочірньому підприємству «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до 01.01.2030 року (номер запису про інше речове право 34720001).
Прокурор вважав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області: Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки; нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Позивач просив суд:
- витребувати у ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1171, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1171, припинивши право оренди на цю земельну ділянку;
- стягнути з ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 6202,50 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року в задоволенні позову Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди - відмовлено.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року заяву представника відповідача Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» - адвоката Сіріньок Оксани Миколаївни про ухвалення додаткового рішення - задоволено.
Стягнуто із Донецької обласної прокуратури на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Із вказаними судовими рішеннями не погодилась Донецька обласна прокуратура, подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2024 року у справі №199/9900/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора, скасувати додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 року у справі №199/9900/22 та відмовити ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнути з відповідачів судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Факт ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки підтверджується наступними доказами:
1) листами Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області вiд 15.12.2022 року №10-5-0.3-2257/2-22 та вiд 23.12.2022 року №10-5-0.3-2300/2-22, якими констатовано, що наказ про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не приймався взагалі. Наказ від 02.10.2019 року №4900-СГ приймався, але щодо іншої особи;
2) паперовою копією електронного документа з системи «ДОК ПРОФ» наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 року №4900-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів;
3) наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21.10.2019 року №5371-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, площею 2,00 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171;
4) рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2023 року у справі №205/1874/23, яким встановлено, що оригіналом наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області від 02.10.2019 року №4900-СГ є наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 за розглядом його заяви від 02.10.2019 року;
5) відсутністю заперечень з боку відповідача за цією позовною вимогою - ОСОБА_3 , що може бути прирівняно до визнання позову, та відсутністю у ОСОБА_1 наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим наступний наказ про надання земельної ділянки у власність не міг існувати;
6) наявністю очевидних ознак підробки у копії наказу від 02.10.2019 No 4900-СГ про начебто передання земельної ділянки ОСОБА_1 , яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
7) відсутністю доказів існування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 року №4900-СГ, яким ОСОБА_3 надана у власність спірна земельна ділянка, з боку відповідача - ОСОБА_3 ;
8) наявністю системи у незаконному заволодінні земельними ділянками за підробленими документами з метою формування земельного «банку» Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас».
Судом першої інстанції проігноровано вказані докази без наведення причин їх відхилення або неприйняття їх до уваги.
Паперова реєстраційна справа залишилася у м. Маріуполі Донецької області, який наразі є тимчасово окупованою територією. Поряд з цим, електронна реєстраційна справа є доступною в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, доступ до якого мають органи прокуратури. Саме з цієї електронної реєстраційної справи прокурор встановив наявність незаконної реєстрації речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_1 та надав суду наявні у ній документи.
Судом першої інстанції не зазначено, яких саме документів з реєстраційної справи, крім наданих прокурором, суду не вистачає для встановлення тих чи інших фактів, а також яким чином такі документи впливають на вирішення справи.
Щодо відсутності вироку про підробку документів за ст. 358 КК України та неможливості без нього визначити, який з наказів є справжнім відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови у позові. Вирок суду у даному випадку є лише одним із можливих доказів, що може бути використаний для підтвердження підробки документів, однак, він не є виключним.
Стосовно невитребування прокурором з уповноваженого органу, який здійснював реєстрацію земельної ділянки (Відділ у Нікольському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області), документів які були підставою для реєстрації права власності на неї.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 уся територія Маріупольського району Донецької області відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 05.03.2022 року, у тому числі й селище Нікольське.
З огляду на вказане, прокурор фізично був позбавлений можливості витребувати зазначені судом документи у відділі у Нікольському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Відсутність у Нікольської селищної ради повноважень щодо державного контролю за використанням і охороною земель не свідчить про те, що вона є некомпетентним органом у спірних відносинах, оскільки вона є власником цих земель. Крім того, якщо суд вважав, що у прокурора відсутні підстави для звернення до суду, він мав би повернути позовну заяву на підставі п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України або залишити її без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Предметом спору є відсутність у ОСОБА_1 наказу про надання земельної ділянки у власність. У зв'язку з цим, суд мав досліджувати, чи отримував він дозвіл на розробку проекту землеустрою, чи розробив він його, чи затверджений такий проект Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, чи видано наказ про надання земельної ділянки у власність. Однак, суд першої інстанції ухилився від дослідження вказаних обставин, він не перевірив жодну з вказаних обставин щодо ОСОБА_1 .
У ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 до суду не з'являлась, не надала будь-яких доказів, які б підтверджували отримання нею земельної ділянки, не надала жодних документів з приводу предмету спору.
Від відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надійшов відзив на апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури, в яких відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2024 року у справі №199/9900/22- без змін, судові витрати, в тому числі на правничу допомогу, покласти на апелянта.
Станом на 04.11.2019 року в Головному управлінні Держгеокадастру відсутні оригінали наказів із розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які видано ГУ ДГК з 2015 року до 04.10.2019 року включно.
Прокурором за жодних обставин і не могли бути надані суду оригінали наказів від 02.10.2019 року №4900-СГ, адже навіть державний орган, що їх видав, має лише скан-копії, про що «забув» повідомити прокурора до подачі ним позовної заяви у справі. З тих фактів, які наводить прокурор та апелянт, ані суд, ані учасники справи, не можуть достовірно встановити наявність чи відсутність «підробки» щодо жодного наказу від 02.10.2019 року №4900-СГ.
Після ознайомлення з наданими прокурором копіями наказів чітко зрозуміло, що накази ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у 2019 році підписувалися в паперовій формі, після цього проходили реєстрацію, під час якої на них фізичною особою власноруч прописувались дата та номер наказу і друкувався штрих-код з номером та датою, які були визначені СЕД «ДОК ПРОФ», а сканкопія наказів зберігається в СЕД «ДОК ПРОФ».
Припускаючи підробку наказу від 02.10.2019 року №4900-СГ щодо надання земельної ділянки ОСОБА_1 , апелянт посилається на недопустимі та недостовірні докази, оскільки копія наказу від 02.10.2019 року №4900-СГ щодо ОСОБА_2 та наказу №5371-СГ від 21.10.2019 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» отримані з порушенням порядку - засвідчені не з оригіналу, а з копії.
Земельна ділянка не вибувала з державної власності поза волею держави, про що свідчать відомості Державного земельного кадастру щодо реєстрації земельної ділянки, які є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними згідно з п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року №1051.
Частина 9 статті 118 ЗК України (в редакції чинній в 2019 році) імперативно встановлює, що відповідний орган влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Тобто, законодавство у випадку безоплатної приватизації 2 га землі не передбачало можливості (та підстав) не прийняття державним органом рішення про затвердженні проекту землеустрою після погодження проекту та реєстрації земельної ділянки. Що підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року в справі №480/313/19.
Прокурор вчинив зі свого боку дії спрямовані на розшук даних наказів в приміщенні архіву ГУ Держгеокадастру в м. Краматорськ Донецької області. Так, 06.07.2023 під час забезпечення ГУ Держгеокадастру тимчасового доступу до наказів, представником Маріупольської окружної прокуратури Донецької області та працівником ГУ Держгеокадастру було виявлено порушений порядок розташування речей у ньому та відсутність частини офісної техніки та меблів, а також, - частини документів у паперовому вигляді, зокрема, наказів (дана інформація зазначена в листі ГУ Держгеокадастру від 22.08.2023 року №10-5-0.3-187/2-23, який був долучений до матеріалів справи в суді першої інстанції).
Будь-які листи від ГУ Держгеокадастру у Донецькій області у даній справі мають сприйматися та оцінюватися судом критично, адже саме цей орган допустив суперечливі дії, що спричинили порушення інтересів у спірних правовідносинах та намагається зараз довести відсутність у його діях будь-яких порушень.
Матеріали справи та встановлені судом першої інстанції обставин не містять підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 , отримуючи земельну ділянку в порядку передбаченому законодавством, діяла недобросовісно.
Витребування земельної ділянки буде порушувати принцип «належного урядування», оскільки земельна ділянка витребовується у власника через недотримання законодавства державним органом, а не набувачем, що не відповідає ст. 387, 388 ЦК України.
Твердження про незаконне набуття ДП «Ілліч-Агро Донбас» права оренди ґрунтується на припущеннях прокурора, а вимога про витребування земельної ділянки у ДП «Ілліч-Агро Донбас» суперечить ст. 397 ЦКУ, 148-1 ЗК України.
Факт неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується. Відтак, саме позивачем та прокурором мало бути доведено неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, однак такий обов'язок доказування Прокурором виконано не було.
Апелянт не навів висновків Верховного Суду, які мають бути застосовані при вирішенні цього спору, оскільки правовідносини не є подібними, тотожними з цією справою, а рішення в інших справах, які були розглянуті судами за позовами Волноваської, Лівобережної та Маріупольської окружних прокуратур Донецької області, у даній справі не мають жодного доказового значення.
Щодо додаткового рішення зазначає, що з тексту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не має заперечень щодо дійсності, необхідності та розумності розміру правничої допомоги, що була стягнута згідно з додатковим рішенням.
Попередній розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 4000,00 грн.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор Васильєв О.І. доводи апеляційних скарг підтримав, просив їх задовольнити, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» адвокат Сіріньок О.М. апеляційну скаргу не визнала, просила рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 220, 221, 222, 224, том 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідачки ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 стом 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 16.07.2019 року та 02.10.2019 року відповідачка ОСОБА_1 зверталась із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та щодо затвердження проекту землеустрою (а.с. 29, 28, том 1).
19 липня 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №3394-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 26, том 1).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №5371-СГ від 21.10.2019 року відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (а.с. 27, том 1).
З наказу від 02 жовтня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4900-СГ вбачається, що ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1171, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с. 11, том 1).
З наказу Головного Управління Держагеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року №4900-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» вбачається, що гр. ОСОБА_2 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для особистого селянського господарства (а.с. 10,том 1).
19.11.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О.А. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34258970) (а.с. 8-9, том 1).
22.11.2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №619, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1171 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років (а.с. 12-14, том 1).
ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 13 квітня 2022 року звернулося із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв'язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за №22022050000001220 (а.с. 65-66, том 1).
До заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надав: договір про надання правової допомоги №23Д095317 від 14.02.2023 року (а.с.55-57, том 2) ордер серії АА №1303314 (а.с. 50зв, том 2); додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14.02.2023 року (а.с. 51-51зв, том 2); акт прийому - передачі наданих послуг від 19.03.2024 року (а.с. 54зв, том 2); платіжну інструкцію від 21.03.2024 року №241 про оплату за надання правової допомоги по договору №23Д095317 від 14.02.2023 року у розмірі 5000,00 грн (а.с.53зв, том 2).
Заява з усіма додатками була направлена представником відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на адресу позивача, про що свідчить скріншот електронної скриньки (а.с. 52зв, том 2).
В акті про надання правової допомоги від 11.07.2023 року представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» навів види правничої допомоги, яка була надана: представництво інтересів в суді першої інстанції (вивчення матеріалів справи, правовий аналіз ситуації, підготовка відзиву на позовну заяву, складання та направлення адвокатських запитів, підготовка письмових пояснень, представництво інтересів відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» в судових засіданнях, а також їх вартість (5000,00 грн).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не було вирішено питання про розподіл судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, та з доведеності судових витрат позивачки на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Апеляційний суд не може в повному обсязі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Положеннями статті 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Частиною 4 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Положеннями частин 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Зі змісту ст. 116 ЗК України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов'язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.
За положеннями частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом абзаців першого та другого статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частини восьма, дев'ята статті 118 ЗК України).
Частинами дев'ятою, десятою вказаної вище статті встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл
власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року №1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021 року, зокрема, розділ X «Перехідні положення» у Земельному кодексі України доповнено пунктом 24 такого змісту:
«З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.»
За змістом частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно з частинами п'ятою, восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи закон ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо суд встановить, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).
У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України», від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції», від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України») свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».
Необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №373/1810/16-ц, зокрема, зазначено, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади (органу державної влади) на передачу земельної ділянки є порушенням законодавства. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування (органу державної влади), оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі №175/5124/19 (провадження № 61-1535св23) дійшов висновку, що право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її набуття фізичною особою, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні норми стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними. Повернення у комунальну власність земельної ділянки, незаконно набутої фізичною особою без відповідного рішення уповноваженого органу, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 19 липня 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №3394-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
02 жовтня 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4900-СГ надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1171, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
З наказу Головного Управління Держагеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року №4900-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» вбачається, що гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для особистого селянського господарства.
19.11.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Чекідою О.А. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34258970).
Разом з тим, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №5371-СГ від 21.10.2019 року було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
На час видання наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (02.10.2019 року) уповноваженим органом розпоряджатись нею виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), а з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.
З відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 21.09.2024 року вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій не видавався наказ про надання ОСОБА_1 безоплатно у власність спірної земельної ділянки, площею 2,0000 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області за №4900-СГ від 02 жовтня 2019 року вирішувалось питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність іншої земельної ділянки (що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області) та іншій особі - громадянину ОСОБА_2 (а.с. 167-168зв, том 2).
Отже, реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку проведена на підставі документу (наказу №4900-СГ від 02 жовтня 2019 року про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ), який не видавався органом державної влади - ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.
Станом на 19.11.2019 року (проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачкою) ГУ Держгеокадастру у Донецькій області вже було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання спірної земельної ділянки у власність, про що видано відповідний наказ №5371-СГ від 21.10.2019 року.
Виходячи зі встановлених обставин, суд першої інстанції в частині спору про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 дійшов помилкового висновку, про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2, га з кадастровим №1421786600:03:000:1171, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 , оскільки реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171 за ОСОБА_1 була вчинена на підставі неіснуючого наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, спірна ділянка вибула з володіння власника не з його волі. Апеляційний суд також враховує інтереси позивача, як власника спірної земельної ділянки, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами набувача, та вважає, що права та інтереси власника, якого позбавили володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій перевищують інтереси набувача, який набув право власності на майно безоплатно. Відсутні підстави вважати, що витребування земельної ділянки є надмірним тягарем для ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Судом встановлено, що 22.11.2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №619, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1171 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років.
Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Корешковою А.П. від 13 грудня 2019 року (індексний №50303014) право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1421786600:03:000:1171, на підставі вказаного вище договору оренди землі від 22.11.2019 року №619, зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (номер запису про інше речове право 34720001 від 13.12.2019 року) (а.с. 8зв).
Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219 (недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину), частина перша статті 220 (недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору), частина перша статті 224 (правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування) тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Згідно змісту позовної заяви, позивач не стверджує про нікчемність договору оренди землі №619, укладеного 22.11.2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» і ОСОБА_1 ; правова підстава нікчемності вказаного договору позивачем не визначена. Позовна заява також не містить обґрунтування та вимог щодо визнання вказаного вище договору оренди недійсним.
Договір оренди землі породжує окреме речове право - оренди земельної ділянки (строкове платне володіння і користування земельною ділянкою), яке підлягає державній реєстрації зі створенням окремого розділу про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди).
Договір оренди землі не є договором відчуження земельної ділянки. На думку апеляційного суду, самий лише факт перебування спірної земельної ділянки у користуванні ДП «Ілліч-Агро Донбас» не свідчить безумовно про порушення прав власника цього нерухомого майна - позивача Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
Таким чином, виходячи з наведеного, оскільки на час укладення договору оренди та станом на цей час право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1171 зареєстроване за орендодавцем ОСОБА_1 , а судом у даній справі нікчемність договору оренди землі №619 від 22.11.2019 року (на підставі якого у встановленому законом порядку зареєстроване право оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» щодо спірної земельної ділянки) не встановлена, позовна вимога про визнання вказаного договору оренди недійсним не заявлена; враховуючи дотримання сторонами цього договору оренди письмової форми правочину та здійснення його державної реєстрації; враховуючи презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України; приймаючи до уваги, що договір оренди не є договором відчуження спірного нерухомого майна - апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки у орендаря ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1160, припинивши право оренди на цю земельну ділянку, - є передчасними, тому не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд також враховує те, що відповідач ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є добросовісним набувачем.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що відповідачем ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при поданні відзиву на позовну заяву заявлено клопотання про стягнення з позивача на його користь судових витрат на правничу допомогу.
До заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надав: договір про надання правової допомоги №23Д095317 від 14.02.2023 року, ордер серії АА №1303314; додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14.02.2023 року; акт прийому - передачі наданих послуг від 19.03.2024 року; платіжну інструкцію від 21.03.2024 року №241 про оплату за надання правової допомоги по договору №23Д095317 від 14.02.2023 року у розмірі 5000,00 грн та докази відправлення заяви іншим учасникам справи.
В акті про надання правової допомоги від 19.03.2024 року представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» навів види правничої допомоги, яка була надана: представництво інтересів в суді першої інстанції (вивчення матеріалів справи, правовий аналіз ситуації, підготовка відзиву на позовну заяву, складання та направлення адвокатських запитів, підготовка письмових пояснень, представництво інтересів відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» в судових засіданнях, а також їх вартість (5000,00 грн).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги клопотання відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення витрат на правничу допомогу є обґрунтованими. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати на правничу допомогу мають бути стягнуті з позивача пропорційно до задоволених позовних вимог - в розмірі 2500,00 грн.
Наведені в апеляційній скарзі доводи частково заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині витребування у відповідачки ОСОБА_1 земельної ділянки, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню в частині спору про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , а додаткове рішення підлягає зміні пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 4962,00 грн (а.с. 35, том 1), позовні вимоги підлягають задоволенню в частині спору про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 в розмірі 2481,00 грн.
Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга Донецької обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги нею сплачено судовий збір в розмір 7443,00 грн (а.с. 101, том 2), тому з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн.
Щодо заяви Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка висловлена у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначає наступне.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених відповідачем ДП «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано:
Додаткову угоду №7 від 29.02.2024 року до договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14.02.2023 року, відповідно до якої розмір гонорару за представництво у суді апеляційної інстанції є фіксованим та складає 4000,00 грн (а.с. 214, том 2);
Виходячи з наведеного та частковому задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають задоволенню пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, а саме у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року в частині спору про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 - скасувати, в частині розподілу судових витрат -змінити.
Позовні вимоги першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди - задовольнити частково.
Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області (код ЄДРПОУ 04341614) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1171, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року - змінити.
Стягнути із Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002) на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 34550446) судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2500,00 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одна гривня 50 копійок).
Стягнути із Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002) на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (код ЄДРПОУ 34550446) судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено31 січня 2025 року.
Судді: