Провадження № 22-ц/803/1502/25 Справа № 204/5619/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
30 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря - Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировича на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
06 червня 2024 року АТ «А-Банк» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2018 року, у сумі 131347 гривень 87 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 72710 гривень 86 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 58636 гривень 95 копійок (а. с. 1-4 та на звороті).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк» з метою укладення договору № б/н від 20 жовтня 2018 року та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитним договором у розмірі 46,8 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_1 кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.
Однак, відповідачка своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Внаслідок цього, станом на 19 травня 2024 року, за нею утворилася заборгованість у сумі 131347 гривень 87 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 72710 гривень 86 копійок та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 58636 гривень 95 копійок, яку позивач прохає стягнути із відповідачки разом із судовими витратами у сумі 3028 гривень.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2024 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 жовтня 2018 року у розмірі 9571 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна) гривня 99 (дев'яносто дев'ять) копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» сплачений судовий збір у сумі 220 (двісті двадцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.
В апеляційній скарзі представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є.В., посилається норм матеріального права, тому просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про їх задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги, представник апелянта зазначає те, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них викладених на сайті Банку.
Також, звертає увагу на те, що відповідач користувалася кредитними коштами, а таким чином вона ознайомилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг позивачем і погодилася з ними, оскільки даний договір є договором Оферти.
Крім того, звертають увагу суду на те, що позовної заяви було додано Паспорт споживчого кредиту за програмою “Кредитна картка»,в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, який так само підписаний відповідачем, а тому суд першої інстанції помилково посилався на правову позицію Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17, оскільки у даній цивільній справі розглянуто випадок коли Тарифи банку не було підписано боржником.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк частково довів існування заборгованості у ОСОБА_1 перед банком за кредитом у заявленому ним розмірі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що 20 жовтня 2018 року відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення договору № б/н від 20 жовтня 2018 року та отримання кредитної картки (а. с. 9).
На підтвердження того, що між банком і відповідачкою було укладено договір про надання кредиту від 20 жовтня 2018 року, позивачем надано в якості письмового доказу анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, (яка разом з Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг) від 20 жовтня 2018 року. Вказана Анкета-заява підписана 20 жовтня 2018 року від імені ОСОБА_1 (а. с. 9).
Як вбачається із Анкети-заяви від 20 жовтня 2018 року, у ній зазначені персональні дані відповідачки щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, РНОКПП, а також міститься інформація про те, що позичальниця ознайомилася з договором про надання банківських послуг та погодилася з ним, а також з тим, що вона згодна отримати екземпляр договору про надання банківських послуг шляхом самостійного його роздрукування з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Також позичальниця висловила свою згоду, що дана заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг у А-Банку, яка разом з Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг. Однак не зрозуміло, яким чином вказана анкета-заява від 20 жовтня 2018 року стосується кредитного договору від 20 жовтня 2018 року, за яким позивач прохає суду стягнути з відповідачки заборгованість.
Більш того, надана позивачем Анкета-заява від 20 жовтня 2018 року не містить жодних даних про те, яку саме картку отримала відповідачка, строк її дії, та розмір наданого кредиту. Також не вказано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачці, повідомлення їй пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості. Про вид картки не вказано і в самій позовній заяві. Крім того, із даної анкети-заяви вбачається, що договір про надання банківських послуг відповідачці не видавався.
Також позивачем до позову додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» (а. с. 26-33 та на звороті), Витяг з Умов, та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» щодо Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна» та «Універсальна Gold» (а. с. 33 на звороті -34), які не містять відомостей щодо того, яку саме картку видано відповідачці, а також підпису останньої.
З тих підстав, що надані Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису позичальниці, їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Також, на підтвердження того, що між банком і відповідачкою було укладено договір про надання кредиту б/н від 20 жовтня 2018 року, позивачем надано в якості письмового доказу паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 20 жовтня 2018 року (а. с. 10-11), однак не зрозуміло, яким чином він стосується саме цього кредитного договору та наданої суду Анкети-заяви від 20 жовтня 2018 року.
Разом з цим, суд зазначає про те, що паспорт споживчого кредиту від 20 жовтня 2018 року не підтверджує жодних домовленостей між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про істотні умови кредитного договору від 20 жовтня 2018 року, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення.
Крім того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Відповідно до наданого позивачем суду розрахунку заборгованості, станом на 19 травня 2024 року, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 131347 гривень 87 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 72710 гривень 86 копійок, яка в свою чергу є залишком заборгованості за простроченим тілом кредиту та, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 58636 гривень 95 копійок, яка є залишком заборгованості за процентами на прострочену заборгованості (а. с. 5-8).
За приписами частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, під жених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів апеляційного суду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких . заявою хоча б однієї із сторін мас бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими вій ознайомлений.
У заяві позичальниці на отримання кредитної картки від 08 вересня 2018 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про сплату процентів по кредиту та інших платежів.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, виписки з особового рахунку по картці, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» та тарифи банку, проте вони не містять підпису відповідачки та дати їх затвердження.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданні банком витяг з Умов та правил та тарифи користування кредитною карткою були надані при укладенні договору позичальниці та яка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про надання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами їх розміри, порядок нарахування та сплати.
Разом з тим згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальниці, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеною між сторонами 20.10.2018 року шляхом підписання Анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді стягнення процентів по кредиту.
Саме такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
В цій постанові Великої Палати Верховного Суду також зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООП та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Приписи частин 4 статті 263 ЦПК України визначають, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За такого, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальницею АТ «А-Банк» дотрималося основних засад цивільного законодавства щодо повідомлення споживачки про умови кредитування узгодження зі споживачкою саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору, зокрема розмір та порядок сплати процентів.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату процентів у розмірах, інших платежів, визначених банком, виду картки, яку отримала позичальниця, надані Умови та правила надання банківських послуг самі по собі не можуть розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи.
З цих підстав апеляційний суд відхиляє посилання скаржника у справі на те, що договір приєднання підпису під публічно розміщеними умовами не потребує.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в Анкеті- заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування грошовим кредитом, надані банком витяг з тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже апеляційний суд погоджується з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами та відрахуванням від розміру заборгованості по тілу кредиту суми вже сплачених процентів.
Таким чином, суд першої інстанції при обрахуванні заборгованості за тілом кредиту, правильно виходив з того, що у зв'язку з безпідставним розподілом сплачених відповідачкою коштів в рахунок погашення процентів, не включив до розміру заборгованості за тілом кредиту нараховану заборгованість за процентами та вже сплачену суму процентів банківській установі, а тому правильно відмовив у задоволенні вимог про стягнення цих сум заборгованості за кредитом.
Скаржнику слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки сама концепція змагальності втрачає сенс.
Така правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.
Фактичне використання кредитної картки позичальницею, що свідчить про визнання нею наявності між сторонами справи відповідних правовідносин, не дає суду можливість задовольнити позовні вимоги в цій справі в частині стягнення боргу за процентами, оскільки відсутні погоджені сторонами умови для нарахування таких процентів. При цьому наявність правовідносин між сторонами під сумнів судом не ставиться, що й призвело до часткового задоволення позовних вимог у справі в частині стягнення боргу по тілу кредиту.
До спірних правовідносин також не підлягають застосуванню положення частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https: а-bank.com.ua./terms), неодноразово змінювалися самим AT «А-Банк» у період моменту виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував наданий позивачем паспорт споживчого кредиту колегія суддів відхиляє огляду на таке.
Верховний Суд у складі Об'єднаною палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 дійшов правового висновку, що « під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по паданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Отже паспорт споживчого кредиту не є складовою кредитного договору, а є підтвердженням виконання обов'язку кредитора щодо ознайомлення позичальника - споживача з переддоговірними пропозиціями банківської установи.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановивши обставини справи.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог Банком не оскаржувалося, тому судом апеляційної інстанції не перевірялось.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню в цій частині не підлягає.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді