Справа №303/8351/24
2/303/1734/24
30 січня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
за участю секретаря судових засідань Славич М.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати, -
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 04.08.1995 року був прийнятий помічником машиніста тепловозу у «Донецька залізниця» Локомотивне депо пасажирське ст.Дебальцеве (наразі Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця»).
17.07.2017 року позивача було звільнено з Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» у зв'язку із скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП. Після звільнення і по теперішній час заробітну плату ОСОБА_1 не виплатили у повному обсязі, а саме:
- заробітну плату за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 38 429,25 гривень;
- середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум з 17.07.2017 року по день винесення рішення;
- компенсацію втрат частини грошових доходів.
Позивач неодноразово звертався до відповідача, як усно так і письмово, але відповідач в добровільному порядку не виконав своїх обов'язків.
Оскільки тривалий час з 17.10.2017 року по день подання позову з боку роботодавця триває порушення трудових прав позивача, позивач вимушений звернутися за їх захистом в судовому порядку.
24.10.2024 року ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати було залишено без руху. Однією із підстав залишення позову без руху, був той факт, що представником позивача не було сплачено судовий збір у повному обсязі відповідно до кількості заявлених вимог.
29.10.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на виконання ухвали суду від 24.10.2024 року подала заяву про усунення недоліків, в якій просить позовні вимоги про компенсацію втрати грошових коштів та стягнення середнього заробітку залишити без розгляду. Таким чином, представник позивача залишив одну позовну вимогу, а саме стягнути із відповідача на користь позивача заробітну плату з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 38 429,25 гривень.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі і вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У свою чергу, представник відповідача Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» - Петренко І.В. подала до суду відзив на позовну заяву в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у ньому. Зокрема, зазначила, що виробничі підрозділи Донецької та Луганської дирекцій залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця», розташовані на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. На підконтрольній Україні території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів, наданих від виробничих підрозділів з непідконтрольній Україні території до структурного підрозділу «Донецька та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Укрзалізниця».
З березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Дебальцеве пасажирське локомотивне депо» до дирекції у м.Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше.
З 16.03.2017 року у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності виробничого підрозділу «Донецька та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекцій, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхом залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено.
Частиною 1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансова звітність України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. У свою чергу, первинних документів у відповідача відсутні, а тому нарахування заробітної плати здійснити не можливо.
Починаючи з 20.03.2017 року по 23.05.2017 рік по день звільнення позивача, відповідачем було здійснено низку заходів щодо впорядкування роботи регіональної філії «Донецька залізниця» та відповідно до п.9.2 протоколу №Ц-57/27 Ком.т. засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 05.04.2017 року та наказу №645-НЗ-1 від 28.04.2017 року було вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ Донецька дирекція залізничних перевезень та запроваджено процедуру вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
З 16.03.2017 року дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працював позивач, для нарахування заробітної плати. Тобто на підконтрольній Україні території інформація відсутня, а не втрачена.
Крім цього, представник відповідача зазначає, що позивачем додані докази, які є сумнівними та недостатніми. Також позивач на підтвердження своїх вимог надав розрахунок, в яких нарахування заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року, але доводів та підтверджень наявності даної заборгованості не надано.
Крім цього, позивач надав довідку про заробітну плату, яка оформлена з порушенням норм законодавства, тобто на ній відсутні кутовий штамп підприємства, дата, вихідний номер довідки, підпис керівника, головного бухгалтера та штамп підприємства. Також представник відповідача зазначає, що уповноваженими особами (керівниками підприємства) під час роботи позивача були начальник структурного підрозділу ОСОБА_3 та головний інженер Дмитренко Ю.І., дія довіреності від 07.11.2016 року на яких була припинена 05.05.2017 року, тоді як, враховуючи період заборгованості, вказаний у довідці і надана позивачем, довідка була складена пізніше 05.05.2017 року.
На підставі дії форс-мажорних обставин АТ «Укрзалізниця» не здійснювала нарахування заробітної плати (за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року) та господарської діяльності, а тому у відношенні позивача трудового правопорушення не скоєно. Сам по собі факт звільнення позивача не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Крім того, кожна із дирекцій за дорученням АТ «Укрзалізниця» самостійно виконувала функції роботодавця, тому кадрові накази, особові справи, трудові книжки та інші документи знаходилися відповідно на непідконтрольній території. Виходячи із наведеного, відсутність даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи вказує на відсутність проведення нарахувань, а які наслідок і заборгованості. Додатково представник відповідача зазначає, що у зв'язку із відсутністю нарахування заробітної плати колишнім працівникам дирекцій, відсутня заборгованість по виплаті заробітної плати, що подається щомісячно в розділі ІІ статистичної звітності форми 1 ПВ.
У свою чергу, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив в якому просить суд відмовити у задоволенні відзиву з підстав зазначених у ньому.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Дані правовідносини регулюються нормами Конституції України, КЗпП України та ЗУ «Про оплату праці».
Так, статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11.11.2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31.05.2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).
Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно із ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У постанові Верховного Суду України від 06.12.2017 року у справі №6-331цс17 зроблено висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно із ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Зазначені положення закріплені також ст.24 Закону України «Про оплату праці».
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Судом встановлено, що згідно Розрахунків заробітної плати, ОСОБА_1 було нараховано суми до виплати за березень 2017 року у розмірі 10 727,55 гривень, за квітень 2017 року - 1224,56 гривень, за травень 2017 року - 2 704,22 гривень, за червень 2017 року - 1 207,55 гривень, за липень 2017 року - 22 565,37 гривень (а.с. 15-19). Водночас, суд констатує, що на даних розрахунках відсутні відомості уповноважених осіб на складання таких розрахунків та відсутні їх підписи.
Із Трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вбачається, що 17.07.2017 року його було звільнено у зв'язку зі скороченням штату, п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 21, 22).
Із Довідки слідує, що ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 48 214,91 гривень, а сума до виплати становить 38 429, 25 гривень (а.с. 23). Водночас, суд констатує, що в даній довідці відсутні необхідні реквізити (відомості про найменування підприємства, яке видало таку довідку, відомості ким вона видана, номер та дата її складання тощо).
Відповідно до Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, станом на 22.08.2024 року, ОСОБА_1 за 2017 рік було нараховано та виплачено наступні суми: за 1 квартал - 25 729,29 гривень, а з 2 кварталу по 4 квартал - відомості відсутні (а.с. 26).
Згідно листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, останні засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили):військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го стало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), (а.с. 63).
Із листа Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» від 06.08.2024 року вбачається, що останні повідомляють ОСОБА_1 про те, що з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства, до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Довідка щодо розрахунку заробітної плати, яка позивачем їм надана, оформлена з порушенням норм законодавства. Уповноваженими особами (керівниками підприємства) під час роботи позивача були начальник структурного підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» Калеватих О.М. та головний інженер Дмитренко Ю.І., дія довіреності від 07.11.2016року на яких була припинена 05.05.2017 року, тоді як, враховуючи період заборгованості, вказаній у довідці, вбачається, що довідка була складена пізніше 05.05.2017 року (а.с. 64).
Із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за №21 75 19 57 0011 8103, Форма ОК-5, слідує, що за 2017 рік, ОСОБА_1 за січень місяць було нараховано за січень 6 445,03 гривень, за лютий - 5869,54 гривень, за березень 8 634,67 гривень, за квітень 4 780,05 гривень, а за період з травня по грудень - 0 гривень (а.с. 73-80).
Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У свою чергу, ст.95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Аналізуючи вищезазначені норми процесуального права, суд приходить до висновку, що надані представником позивача копії документів до позовної заяви, не відповідають вимогам ст.95 ЦПК України, оскільки на них не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналу письмового доказу, не підтверджена копія письмового доказу підписом позивача або його представника, а також не зазначена дата такого засвідчення.
Водночас, представник відповідача, у поданому відзиві, ставить під сумнів документи додані представником позивача до позовної заяви, оскільки їх джерело походження невідоме, оскільки на них відсутні необхідні реквізити, тобто відсутні відомості хто їх видав, кому, коли (дата), уповноважені особи та дата реєстрації їх з присвоєнням порядкового номера. Зокрема, представник відповідача звертає увагу суду, що особи, які підписали Довідку про нібито нараховану заробітну плату ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , не були уповноваженими особами, так як в той період часу, уповноваженими особами (керівниками підприємства) були начальник ОСОБА_3 та головний інженер ОСОБА_6 . У свою чергу, представник позивача не подав до суду оригінал письмового доказу або клопотання про витребування доказів, чим самим не спростував, не розвіяв сумнів у справжності поданих письмових доказів, а отже при таких обставинах, відповідно до вимог ст.95 ЦПК України, суд такі докази не бере до уваги.
Окрім цього, суд бере до уваги той факт, що як вбачається із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, будь-які нарахування ОСОБА_1 за період з травня 2017 року по грудень місяць 2017 року не нараховувалися і страхові внески не сплачувалися.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав недоведеності заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 115, 116, 233 КЗпП України, ст.24 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення з Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40150216 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , заробітну плату з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 38 429,25 гривень - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40150216, місце знаходження: м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, Донецька область.
Повний текст рішення складений 30.01.2025 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір