Справа № 761/11701/24
Провадження № 2/761/2054/2025
21 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання недійсним кредитного договору,
В березні 2024р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «Авентус Україна», в якому просила суд:
- визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 6943513 від 08 серпня 2023р. (далі по тексту - кредитний договір).
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 08 серпня 2023р. між сторонами було укладено кредитний договір, за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено кредитний договір. Зазначений договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених та розміщених їх на сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору сума кредитного договору складає 2000,0 грн., строк кредиту 360 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 1,99 % в день.
Позивачка вбачає в діях відповідача порушення вимог норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України « Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист персональних даних».
На думку позивачки, зазначає кредитний договір є недійсним, оскільки зі сторони відповідача мала місце порушення положень ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Так, перед укладенням оспорюваного кредитного договору, відповідачем не було надано позивачі паспорту споживчого кредиту, як окремого документу, при цьому позивачка не підписувала цей паспорт, і інформація про скупну вартість кредиту позивачці перед укладенням договору доведена не була, як і не були надані Правила надання коштів у позику.
Також позивачка вважає, що відповідачем не були дотримані положення п. 8), 9) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а умови кредитного договору не відповідають положенням п. 5) ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Сторона позивача вважає, що укладений кредитний договір слід визнати недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, оскільки відповідач скористався тим, що позивачці, як позичальнику, об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, не надав їй відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту своїх прав, шляхом визнання кредитного договору недійсним.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін
01 травня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що оспорюваний кредитний договір було укладено з дотриманням вимог законодавства на умовах строковості, зворотності, платності в електронній формі, у відповідності до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Авкнтус Україна» шляхом розміщення на власному Веб-сайті надає доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, інформація містить серед іншого дані про тарифи, ціни, умови надання фінансових послуг, порядок їх надання та примірний договір, що планується укласти. Крім того міститься інформація про акційну/знижену процентну ставку, стандартну процентну ставку, максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту, умови пролонгації, способи отримання кредиту, тощо. На сторінці Веб-сайту містяться посилання на вкладки: «Обов'язкова інформація для клієнта», «Документи». Необхідна для укладення договору, для прийняття обґрунтованого та усвідомленого рішення інформація розміщена на власному Веб-сайті товариства і ця інформація є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення, без ознайомлення з якими технічно не можливо перейти на іншу сторінку/вкладку інформаційно - реєструючої електронної системи товариства для подальшого оформлення кредитного договору. Крім того, час ознайомлення з вищезазначеною інформацією для прийняття обґрунтованого та усвідомленого рішення для отримання кредиту не обмеженому часі. Переказ коштів відповідачем було здійснено, шляхом перерахування на банківську картку, яку вказала позивачка, та остання не заперечує факту отримання грошових коштів. При цьому сторона відповідача звертала увагу суду, що між сторонами було укладено чотири кредитні договори, які є аналогічними, і зобов'язання за трьома з них позивачка виконувала добросовісно. Також відповідач зазначив, що позивачка не скористався правом відмовитися від кредитного договору, протягом чотирнадцяти календарних днів з дня його укладення, визначеним у статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі, кожний примірник з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документу. З моменту підтвердження електронним підписом одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті, доступ до якого здійснено з використанням унікального логіну та пароля особистого кабінету, заявник підтверджує ознайомлення та згоду з усіма істотними умовами договору позики та додатками до нього, у тому числі, з інформацією, наведеною у паспорті споживчого кредиту. Своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором заявник приймає пропозицію (оферту) укласти електронний договір з товариством. Одноразовий ідентифікатор є особистим ключем заявника, вводиться заявником після ознайомлення з усіма істотними умовами договору позики, прирівнюється до власноручного підпису. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до укладеного кредитного договору «стандартна» процентна ставка становить 1,99 % в день та знижена процентна ставка 1,692 % в день.
Позивачка була обізнана із умовами кредитного договору та порядком його укладення. За умовами пункту 9.5 спірного кредитного договору підписаного позивачем кредитного договору прямо зазначено що позичальник надає свою однозначну згоду на обробку персональних даних, у тому числі на їх збір, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення, використання, розповсюдження. Будь - яких порушень вимог діючого законодавства при укладенні оскаржуваного правочину допущено не було, а тому стоона відповідача просила суд відмовити у задоволенні даного позову з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
В прохальній частині позову, сторона позивача клопотала про розгляд справи у свою відсутність. Сторона відповідача, також клопотала перед судом, у прохальній частині відзиву про розгляд справи у відсутність свого представника.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 08 серпня 2023р. між сторонами було укладено кредитний договір, за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено кредитний договір. Зазначений договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених та розміщених їх на сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору сума кредитного договору складає 2000,0 грн., строк кредиту 360 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 1,99 % в день.
У пункті 10 кредитного договору «Реквізити та Підписи Сторін» зазначено електронний підпис фізичної особи (позивачки ОСОБА_1 ) «підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5225 08.08.2023 02:31:21 / ОСОБА_1 /.
Того ж дня, 08 серпня 2023р. позивачкою було підписано паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (С5225), у якому зазначена сума кредиту, строк кредитування, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою, загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою, орієнтовна загальна вартість кредиту та інші умови.
Окрім того, 08 серпня 2023р. позивачкою було підписано Графік платежів до кредитного договору, який є Додатком № 1 до вказаного кредитного договору, за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Так, у вказаному Графіку платежів зазначено чітко дата повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків - 02 серпня 2024р.; сума кредиту - 2000,00 грн.; сума нарахованих процентів - 14328,0 грн.; загальна вартість кредиту - 16328,0 грн.; реквізити для оплати.
Згідно п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
За інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення», викладеною у листі від 30 квітня 2024р. за № 2523_240430164332 за дорученням ТОВ «Авентус Україна» 16.04.2021 року здійснило перерахування на картку НОМЕР_1 коштів у сумі 2000,00 грн.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що вказаний вище кредитний договір слід визнати недійсним на підставі положень ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України, ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; п. 8), 9) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а умови кредитного договору не відповідають положенням п. 5) ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь - яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Проте суд констатує, що позивачкою не зазначені обставини, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору, вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивачки про введення в оману при укладенні договору спростовуються самим змістом договору, в якому чітко зазначено всі умови (що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на строк 360 днів і їй було повідомлено про орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення договору, процентну ставку), у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, на обґрунтування заявленого позову позивачка зазначала і про порушення відповідачем при укладенні оспорюваного правочину Закону України «Про електронну комерцію», а саме про відсутність електронного підпису на договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Тобто, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту, яка здійснюється за допомогою складання документу, який втілюється в електронному документі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивачка через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом надання відповіді відповідачу електронним повідомленням про ознайомлення та повне і безумовне прийняття оферти відповідача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді смс-коду, який позивачка і використала для підтвердження підписання кредитного договору.
А тому, встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивачки, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аргументи позовної заяви щодо відсутності доказів виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин суд не бере до уваги, оскільки позивач не надала доказів і судом не встановлено факту здійснення відповідачем дій, які сприяли б укладенню договору не нею. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Окрім того, суд не може погодитися із твердженнями позивачки про те, що вона не була належним чином ознайомлена із умовами кредитування, у договорі не була зазначена ціна кредиту та сукупна вартість кредиту, оскільки вказані твердження спростовуються дослідженими судом кредитним договором, Графіком погашення платежів, Паспортом споживчого кредиту, що підписанні позивачкою шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
З огляду на вище викладене, суд констатує, що скріпивши кредитний договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у позивачки виникло зобов'язання перед ТОВ «Авентус Україна» повернення отриманих у кредит коштів та відсотків за його користування у визначений договором строк.
Щодо тверджень позивачки про порушення відповідачем положень Закону України «Про захист персональних даних», то протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано доказів на обгрунтування зазначених доводів, при цьому судом враховано, що ч. 3 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» реєстрація фізичної особи в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції означає надання нею згоди на використання та обробку її персональних даних і вчинення інших дій, передбачених Законом України «Про захист персональних даних». Таким чином, позивачка, здійснивши реєстрацію на Веб-сайті відповідача, надала добровільно згоду на використання та обробку своїх персональних даних.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Разом з тим, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, як і не були спростовані доводи сторони відповідача, щодо обставин укладення кредитного договору та фактичного отримання позивачкою кредитних коштів, шляхом їх перерахування на її банківський рахунок (картку).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивачка, ознайомившись зі змістом кредитного договору, паспортом споживчого кредиту, додатком № 1 до договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення оспорюваного кредитного договору та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляла, що свідчить про свідоме визнання нею умов договору, та, установивши, що оспорюваний кредитний договір укладений із дотриманням вимог закону й позивачка не довела ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 44, 76-82, 84, 109, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 13, 15, 16, 203, 207, 215, 216, 525, 526, 627, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ: 41078230, місцезнаходження: м. Київ, проспект Берестейський, буд. 90-А) про визнання недійсним кредитного договору - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 27 січня 2025р.
Суддя: