Справа № 761/2587/25
Провадження № 1-кс/761/2400/2025
23 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції із підозрюваним, клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження, яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024000000000691 від 01.08.2024, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харькова, громадянину України, з вищою освітою, одруженому, пенсіонеру, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,
до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України майора юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження, яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024000000000691 від 01.08.2024, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000691 від 01.08.2024 за підозрою гр. України ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
24.10.2024 ОСОБА_4 затримано, на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
25.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
25.10.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 19 год. 37 хв. 22.12.2024 включно.
19.12.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до 25.01.2025.
Враховуючи, що строк тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою закінчується 25.01.2025, однак, завершити розслідування до закінчення строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 та виконати з підозрюваним та його захисником всі необхідні процесуальні дії для підготовки та направлення матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до суду, не виявляється за можливе, оскільки необхідно виконати слідчі (розшукові) дії та процесуальні заходи, без яких неможливо завершити досудове розслідування.
Проведення слідчих та процесуальних дій неможливе без продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той же час їх виконання забезпечить встановлення фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, дослідження обставин кримінального провадження, встановлення ступеню участі кожного із співучасників у вчиненні кримінальних правопорушень, отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду та перевірки вже зібраних.
При цьому взято до уваги, що на даний час у кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину та дане кримінальне провадження є особливо складним. Крім того, на даний час ризики настання обставин, з метою недопущення яких необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, тобто підозрюваний може: переховування від органів досудового розслідування та суду; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється.
А тому, менш суворіший запобіжний захід на переконання слідчого, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та ненастання існуючих ризиків.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив задовольнити його з наведених у ньому мотивів, долучив копію ухвали про продовження строку досудового розслідування.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення клопотання слідчого, в межах розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 подала клопотання про зміну запобіжного заходу в порядку ст. 201 КПК України, яке мотивувала тим, що підозра повідомлена її підзахисному є необґрунтованою належними та допустимими доказами, відсутня суб'єктивна сторона вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ризики заявлені стороною обвинувачення не доведені. Просила врахувати суд те, що ОСОБА_4 має сталі соціальні зв'язки, одружений, являється науковцем, його стан здоров'я, зокрема наявність хвороб, які потребують хірургічного втручання. Також, у судовому засіданні повідомила суд про неналежні умови тримання під вартою ОСОБА_4 , зокрема про те, що за час перебування під вартою, останній не виходить на прогулянки на свіже повітря, оскільки має проблеми із зором та не може самостійно виходити на вулицю, разом із тим, працівниками ДУ «Київський слідчий ізолятор» його супроводження не забезпечено, також, повідомила про те, що ОСОБА_4 перебуває у камері, у якій кількість ув'язнених перевищує кількість спальних місць у камері, внаслідок чого, він не забезпечений місцем для відпочинку та вимушений спати по черзі з іншими ув'язненими. Враховуючи наведене просить суд змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний підтримав доводи захисника.
Вивчивши клопотання слідчого, додатки до нього, заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів клопотання, 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000691 від 01.08.2024 за підозрою гр. України ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
24.10.2024 ОСОБА_4 затримано, на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
25.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
25.10.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 19 год. 37 хв. 22.12.2024 включно.
19.12.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до 25.01.2025.
20.01.2025 ухвалою слічого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000691 від 01.08.2024.
Аналізуючи надані слідчому судді для вивчення копії матеріалів кримінального провадження на обґрунтування підозри повідомленої ОСОБА_4 , в обсязі долученому до клопотання, а саме дані, які містяться в процесуальних документах та протоколах слідчих дій, слідчий суддя вважає, що у даному випадку можна дійти висновку про причетність, останнього до вчинення протиправних дій, відповідальність за які, передбачена законом про кримінальну відповідальність, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, а тому слідчий суддя не бачить у висновках прокурора про обґрунтованість підозри, чогось очевидно довільного чи необґрунтованого, що виправдовує продовження досудового розслідування та застосування заходів забезпечення.
Виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти й інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Разом із цим, слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У матеріалах клопотання міститься достатньо даних про співпрацю підозрюваного з громадянами рф, а тому, беручи до уваги наведе вище, слідчий суддя вважає, що характер інкримінованого діяння та його тяжкість виправдовує необхідність здійснення подальшого розслідування даного кримінального провадження та застосування заходів забезпечення до ОСОБА_4 .
Враховуючи зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що без продовження строку дії запобіжного заходу не може бути забезпечена належна процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_4 .
Отже, відповідно до ст. 178 КПК України слідчим суддею враховується вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється, його вік та стан здоров'я, які не унеможливлюють перебування підозрюваного під вартою, міцність соціальних зв'язків, те, що він є пенсіонером, матеріальний стан, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що в сукупності є підставами для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, які б давали можливість застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, ніж той, про який просить прокурор, слідчий суддя при розгляді клопотання не встановив.
При цьому з'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , на які послався слідчий у клопотанні, а прокурор під час судового засідання, слідчий суддя враховує, те, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватою у вчиненні інкримінованих діянь.
На думку сторони обвинувачення, існують ризики щодо: переховування від органів досудового розслідування та суду; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється.
Слідчий суддя вважає, що матеріалами клопотання доведено ризик можливої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , пов'язаного з ухиленням від явок до органу досудового розслідування для участі у слідчих та процесуальних діях, зокрема, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, що фактично є ризиками визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду.
Також, ґрунтуються на матеріалах клопотання і доводи сторони обвинувачення про наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває та на даний час встановлюються обставини, які підлягають доказуванню.
Суд вважає, що прокурором також доведено наявність ризику впливу на свідків, на інших осіб, оскільки в ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, не проведені експертизи.
При цьому, враховуючи, що у відповідності до ст. 23; ч. 4 ст. 95 КПК України, суд сприймає всі докази безпосередньо та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому при перебуванні підозрюваного на свободі не зможе запобігти ризику здійснення незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, що є ризиком визначеним п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя вважає, що також існує ризик, що ОСОБА_4 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, враховуючи тривалість часу перебування на займаній посаді, та наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з метою приховання злочинної діяльності.
Також, на переконання суду ризик перешкоджання кримінального провадження іншим чином, є доведеним, з огляду на те, що на даний час органом досудового розслідування не встановлені всі причетні до вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення особи, яких останній може повідомити про факт виявлення злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на наведене, з урахуванням складності кримінального провадження та обсягу матеріалів кримінального провадження, необхідністю проведення слідчих, процесуальних дій, слід продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , що у даному випадку, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Крім того, враховуючи положення ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Сукупний термін утримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України термін дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
А тому, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого і про продовження терміну тримання під вартою в межах терміну досудового слідства і в межах терміну дії ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України визначено вичерпний перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
При цьому, згідно ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, з огляду на високий ступінь встановлених ризиків, застосування застави у даному випадку також не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не застосовується.
Строк дії ухвали слід встановити в межах строку досудового розслідування.
Щодо повідомлених у судовому засіданні обставин, щодо неналежних умов утримання під вартою ОСОБА_4 сід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Статтею 28 Конституції України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Аналогічна позиція викладена у статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Луценко проти України», ЄСПЛ надав належну правову оцінку умовам утримання заявника в установі Київського слідчого ізолятору. Зокрема, Суд констатував у цій справі, що мало місце порушення ст. 3 Конвенції, у зв'язку з тим, що заявник знаходився у неналежним умовах утримання в Київському СІЗО № 3, а саме: обмеження заявника у вільному просторі, неналежні санітарні умови, обмежений доступ денного світла, погане харчування та інші.
Також, ЄСПЛ у справі «Віслогузов проти України», визнав наявність такого, що принижує гідність, поводження через неналежні фізичні умови тримання особи під вартою.
У той же час, відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про попереднє ув'язнення» особи, взяті під варту, мають право на щоденну прогулянку тривалістю одна година.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» особам, взятим під варту, мають бути забезпечені побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни, норма площі в камері для однієї особи, взятої під варту, не може бути менше 2, 5 квадратного метра; особам, взятим під варту, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених статтею 11-1 цього Закону.
У силу ст. 21 Закону України «Про попереднє ув'язнення» обов'язок створення ув'язненим необхідних житлово-побутових умов відповідно до встановлених норм, забезпечення їх харчуванням та медичним обслуговуванням покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
Повідомлені захисником у судовому засіданні обставини, зокрема щодо надмірної кількості ув'язнених у камері де перебуває підозрюваний ОСОБА_4 , щодо почергового відпочинку на ліжках ув'язениних у цій камері та щодо відсутності щоденних прогулянок ОСОБА_4 , через його незадовільний стан здоров'я, в частині неможливості здійснювати прогулянки самостійно без супроводу, можуть свідчити про незадовільні умови утримання підозрюваного ОСОБА_4 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» та порушення його законних прав.
Водночас, ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» зауважив, про те, що не можна тлумачити статтю 3 Конвенції, як таку, що накладає загальне зобов?язання звільняти взяту під варту особу за станом здоров?я чи поміщати її до лікарні загального режиму для надання їй якогось конкретного виду лікування.
Згідно з цим положенням, держава зобов?язана забезпечити особі такі умови тримання під вартою, які не суперечать принципу поваги до її людської гідності, і щоб ні форма, ні спосіб здійснення зазначеного заходу не завдавали їй душевних мук та інших страждань понад ту неминучу міру, що зазвичай притаманна утримуванню під вартою, і щоб, зважаючи на практичні вимоги ув?язнення, її здоров?я і загальний стан були належно забезпечені, окрім іншого, і шляхом надання їй потрібної медичної допомоги».
Твердження захисника щодо необхідності зміни запобіжного заходу, у зв'язку з неналежними умовами утримання ОСОБА_4 під вартою не є аргументами, враховуючи існуючі ризики неправомірної процесуальної поведінки.
Разом із тим, слідчий суддя виходячи із загальних обов'язків судді щодо захисту прав людини вважає необхідним відреагувати в порядку ст. 206 КПК України, щодо повідомлених захисником обставин, які можуть свідчити про неналежне утримання ОСОБА_4 під вартою, зобов'язавши начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» здійснити перевірку тверджень захисника щодо неналежних умов утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою та незабезпечення його права на прогулянки на свіжому повітрі та вжити заходів для забезпечення права підозрюваного ОСОБА_4 на належні умови утримання під вартою.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 28, 29 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 199,197, 206 КПК України, суд,
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 23 березня 2025 року включно.
Строк дії ухвали встановити в межах строку досудового розслідування, тобто по 23 березня 2025 року включно.
Відреагувати на адресу ДУ «Київський слідчий ізолятор» стосовно обставин, повідомлених захисником, в порядку ст. 206 КПК України, зобов'язавши Начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор», забезпечити право підозрюваного ОСОБА_4 на належні умови утримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що утримується під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1