Справа №760/34674/21 2/760/1119/25
30 січня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіроко Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вергелеса Д. Є. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіроко Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Сіроко Фінанс»), в якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. від 16 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №183233, про стягнення з неї грошових коштів у сумі 6 657,50 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. вчинено вищевказаний виконавчий напис, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К. Ю. (Виконавче провадження ВП НОМЕР_2).
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), посилаючись на те, що нотаріусом не перевірено належним чином безспірність вимог відповідача, а також наявність доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень зобов'язання, що призвело до недотримання процедури вчинення напису. Позивач зазначає, що вона не мала перед відповідачем заборгованості саме в такому розмірі, як зазначено у виконавчому написі, вказаний розмір не відповідає дійсності та власним розрахункам. Повідомлення від відповідача про необхідність сплати боргу не отримувала. Також, позивач вказує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання особою, яка звертається із відповідною заявою, необхідних оригіналів нотаріально посвідчених договорів має наслідком визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 грудня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 10 лютого 2022 року позивачем надано до суду належним чином засвідчену копію кредитного договору чи будь-якого іншого договору на підставі якого виникла заборгованість.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.
Відповідач у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Треті особи пояснення до суду не надали.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Суд установив, що 24 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КФ.ЮА» укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №0001912967688, відповідно до умов якого позивачеві на банківський картковий рахунок перераховані грошові кошти у розмірі 4 169 грн, які вона мала повернути у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Строк позики становив 30 днів і кошти разом з процентами мали бути повернуті до 22 січня 2020 року включно.
Разом з тим, 16 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №183233, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіроко Фінанс», якому ТОВ ФК «ФОРЗА» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу від 29 грудня 2020 року №20201229-К/1, якому в свою чергу ТОВ «КФ.ЮА» на підставі Договору факторингу від 30 квітня 2020 року №20200430-К, відступлено право вимоги невиплачених у строк грошових коштів за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24 грудня 2019 року №0001912967688 за період з 29 грудня 2020 року по 31 травня 2021 року у сумі 6 657,50 грн, що складається із: 4 169,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 738,50 грн - заборгованість за відсотками, 750 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ярошенком К. Ю. 10 грудня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, якою також стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 665,75 грн.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилався на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки заборгованість не є безспірною, її розмір не відповідає дійсності, повідомлення від відповідача про усунення порушення зобов'язання він не отримував, а укладений договір позики не був посвідчений нотаріально.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виконавчого напису від 16 червня 2021 року №183233 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «ФК «Сіроко Фінанс» заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24 грудня 2019 року №0001912967688 за період з 29 грудня 2020 року по 31 травня 2021 року у сумі 6 657,50 грн.
Згідно з пунктом 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.
Судом установлено, що позивач не погоджується з розміром заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №0001912967688 від 24 грудня 2019 року, а відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу договору позики суд позбавлений можливості, такий обов'язок на суд не покладається, оскільки довести це має стягувач при зверненні до нотаріуса.
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між позивачем та ТОВ «КФ.ЮА» договір був посвідчений нотаріально, тому він не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.
Крім того, матеріали справи, що розглядається, не містять доказів надсилання повідомлення від стягувача про виконання умов договору про надання позики на умовах фінансового кредиту від 24 грудня 2019 року №0001912967688 на адресу боржника та докази його отримання ним, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Таким чином, ОСОБА_1 , не будучи повідомленою про намір вчинення виконавчого напису, була позбавлена можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.
Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані стягувачем документи безспірність боргу.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, не подавши відзиву, наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису, не надав.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 362 грн.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2021 року між позивачем та адвокатом Вергелес Д. Є. укладено Договір №01-06-2021 про надання правової допомоги, пунктом 1.1 якого визначено обов'язок адвоката надавати клієнту правову допомогу в справах щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування по будь-яких справах, які стосуються прав та інтересів клієнта.
У пункті 4.1 Договору сторони передбачили, що розмір гонорару (винагороди) за надання правової допомоги адвокатом обумовлюється сторонами в додатковій угоді до цього Договору.
Відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору №01-06-2021 про надання правової допомоги від 01 червня 2021 року, за надання правничої (правової) допомоги у справі про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 16 червня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за №183233, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. , про стягнення з клієнта заборгованості в сумі 6 657,50 грн, розмір гонорару (винагороди) встановлюється у фіксованому розмірі 4 000 грн.
З акта приймання-передачі наданих послуг від 15 грудня 2021 року, підписаного позивачем та адвокатом Вергелес Д. Є. вбачається, що адвокатом належним чином виконано умови Договору №01-06-2021 про надання правової допомоги від 01 червня 2021 року, а ОСОБА_1 прийняла дану правову допомогу на загальну суму 4 000 грн.
Згідно з вказаним актом ОСОБА_1 було надано наступні послуги з правової допомоги: підготовка до розгляду справи (вивчення інформації та документів наданих клієнтом, отримання інформації щодо виконавчого провадження, збір доказів - 2 000 грн; підготовка позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; підготовка заяви про забезпечення позову; підготовка клопотання про витребування доказів - 2 000 грн. Всього - 4 000 грн.
Згідно з пунктами 2 ,4 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ,зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а також дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131 св 19.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позов задоволено у повному обсязі, а відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подав, суд, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена представником позивача сума є співмірною із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому приходить до висновку про відшкодування за рахунок ТОВ ФК «Сіроко Фінанс» на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, статтями 15, 16, 18, 257 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 16 червня 2021 року, зареєстрований за №183233.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіроко Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіроко Фінанс» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 362 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіроко Фінанс», код ЄДРПОУ: 42827134, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 510А;
треті особи:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5;
приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, місцезнаходження: 02160, м. Київ, просп. Соборності, буд. 15/17, каб. 223.
Суддя Л. М. Ішуніна