Справа №760/10005/22 2-а/760/202/25
30 січня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Хліменкової А. Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Управління патрульної поліції у місті Києві в особі інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Плиганя Миколи Олександровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО № 5303422 від 10 лютого 2022 року,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника Шаповалова А. М. звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві, інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Плиганя М. О., у якому просила: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5303422 від 10 лютого 2022 року, а провадження у справі закрити, стягнути судові витрати.
Позовні вимоги мотивує тим, що 10 лютого 2022 року відносно неї винесено постанову серії ЕАО №5303422 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. За змістом вказаної постанови 10 лютого 2022 року вона керувала транспортним засобом BMW X5 M, номерний знак НОМЕР_1 по просп. Героїв Сталінграда, 36 в м. Києві із забрудненим номерним знаком.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону та є необґрунтованою. Зауважила, що правил дорожнього руху не порушувала. Вважає, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, в порядку визначеному статтями 268, 276, 278 КУпАП, зокрема поліцейський не ознайомив її з правами та обов'язками, не розглянув клопотання під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та не надав доказів на підтвердження вчинення інкримінованого правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернулася до суду з указаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2022 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Кушнір С. І.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
29 серпня 2022 року до суду надійшов відзив відповідача - Управління патрульної поліції у місті Києві, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Вказав, що після виявлення вчиненого позивачем порушення ПДР, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, Інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, виніс оскаржувану постанову. Враховуючи викладене, інспектор діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП та Інструкцією, тому представник просив відмовити в задоволенні позову.
26 квітня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. подав відповідь на відзив, у якій вимоги позовної заяви підтримав.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року вказаний позов залишено без руху.
На виконання зазначеної ухвали 01 липня 2024 року позивачем надано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 липня 2024 року поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом, прийнято до розгляду адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачі Управління патрульної поліції у місті Києві в особі інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Плиганя М. О. та Департамент патрульної поліції у визначений судом строк не скористалися своїм правом на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 КАС України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5303422 від 10 лютого 2022 року, позивач ОСОБА_1 , 10 лютого 2022 року о 14 год. 34 хв., рухаючись в м. Києві по просп. Героїв Сталінграду, 36 керувала транспортним засобом BMW X5 M, номерний знак НОМЕР_1 , з дуже забрудненим номерним знаком та відмовилася його витерти на місці, чим порушила пункт 2.9.в ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною шостою статті 121 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5303422 від 10 лютого 2022 року складена інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Плигань М. О. за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 36.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.9.в. ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
За частиною шостою статті 121 КУпАП експлуатація транспортного засобу без номерного знака або з номерним знаком, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови, відповідно до її змісту, слугувало те, що позивач керувала транспортним засобом із забрудненим номерним знаком та відмовилася його витерти на місці. Однак, будь-яких доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП, крім оскаржуваної постанови відповідачем не надано.
Постанова серії ЕАО №5303422 від 10 лютого 2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на доручення до неї доказів фіксації інкримінованого правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії ЕАО №5303422 від 10 лютого 2022 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Верховний суд у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 дійшов висновку, що належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративне правопорушення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Також, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції у м. Києві та Управління патрульної поліції у місті Києві в особі інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Плиганя М. О. як до неналежних відповідачів.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 496,20 грн.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 8 000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частин першої-п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надано: договір №10-02/22 про надання адвокатом правової допомоги від 10 лютого 2022 року з додатками, акт виконаних робіт №1 від 05 серпня 2022 року, прибутковий касовий ордер №10-02/22 від 05 серпня 2022 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Відповідно до Додатку №1 до договору №10-02/22 про надання адвокатом правової допомоги від 10 лютого 2022 року, адвокат Шаповалов А. М. здійснює юридичний супровід за написання адвокатського запиту до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (3 000), написання позовної заяви до Солом'янського районного суду міста Києва про скасування постанови серії ЕАО №5303422 від 10 лютого 2022 року (5 000). Вартість робіт складає 8 000 грн, оплата робиться на момент підписання адвокатської угоди у повному обсязі.
Як встановлено з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, позивачу надано наступні послуги: усна юридична консультація, виготовлення необхідної кількості копій з документів, укладення договору про надання правової допомоги; написання адвокатських запитів від 11 лютого 2022 року, від 18 лютого 2022 року, від 31 травня 2022 року, від 07 липня 2022 року, їх формування та відправка; написання адміністративного позову, формування пакету документів до нього та відправка. Загальна сума наданих послуг 8 000 грн.
Сплата коштів підтверджується прибутковим касовим ордером №10-02/22 від 05 серпня 2022 року.
Таким чином, оплата позивачем судових витрат, пов'язаних із витратами на професійну правничу допомогу, підтверджена належними та допустимими доказами.
Частинами шостою-сьомою статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у поданому до суду відзиві заперечував проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що ним не надано всіх документів, передбачених частиною п'ятою статті 134 КАС України, якою визначається співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позов задоволено частково, суд, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів (зокрема тотожність здійснених запитів до УПП), їх значення для спору, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена представником позивача сума витрат не є співмірною із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому приходить до висновку, що відшкодуванню за рахунок Департаменту патрульної поліції, з урахуванням заперечень останнього, на користь позивача підлягає 3 000 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №5303422 від 10 лютого 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Управління патрульної поліції у місті Києві в особі інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Плиганя Миколи Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО № 5303422 від 10 лютого 2022 року - залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн та витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 3 000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідачі: Управління патрульної поліції у м. Києві, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9; Управління патрульної поліції у місті Києві в особі інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Плиганя Миколи Олександровича, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9; Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Л. М. Ішуніна