СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22718/24
пр. № 3/759/50/25
27 січня 2025 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Косик Л.Г., за участю ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника Чеботарьової Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли з ДПП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 06 жовтня 2024 року о 10 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем марки «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_1 на вул. Робітнича в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав, та пояснив, що 06 жовтня 2024 року о 10 годині 45 хвилин він не керував автомобілем марки «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Робітнича в м. Києві, авто було припарковане, а він просто сидів в автомобілі, до нього підійшли працівники патрульної поліції та в ході спілкування висловили підозру, що він, ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан сп'яніння.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Чеботарьова Ю.В. просила закрити відносно ОСОБА_1 справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на ті обставини, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів керування транспортним засобом 06 жовтня 2024 року о 10 годині 45 хвилин ОСОБА_1 , а відеозапис який додано до матеріалів справи є неналежним та не допустимим доказом, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 144102 від 06.10.2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 10 год. 45 хв. 06.10.2024 року, однак сам відеозапис починається о 10 год. 41 хв. 06.10.2024 року, та в той час автомобіль вже стоїть припаркований, за таких обставин о 10 год. 45 хв. ОСОБА_1 фізично не міг керувати транспортним засобом. Крім того, просила визнати зазначений відеозапис неналежним доказом у зв'язку з тим, що він не є безперервним. Зазначила, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, однак з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що поведінка ОСОБА_2 адекватна та відповідає обстановці, шкірний покрив звичайний, порушення координації рухів відсутнє, зіниці очей розширені через те, що працівник поліції світив ОСОБА_1 ліхтариком в очі.
Крім того, в судовому засіданні були досліджені письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , які були подані захисником, відповідно до яких свідок зазначив, що автомобіль «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_1 належить йому. ОСОБА_1 не керував вказаним транспортним засобом 06.10.2024 року, авто було припарковане біля СТО, та останній сидів в ньому. ОСОБА_1 в той день не перебував в стані наркотичного сп'яніння, його поведінка була нормальною та цілком адекватною.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом проаналізовані докази, які містяться в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 144102 від 06.10.2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 06.10.2024 року та відеозапис, який міститься на компакт-диску.
Письмові пояснення свідка ОСОБА_3 в частині того, що ОСОБА_1 не керував 06.10.2024 року належним йому автомобілем «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 та пояснення ОСОБА_1 про те, що він 06.10.2024 року о 10 год. 45 хв. не керував зазначеним автомобілем повністю спростовується даними відеозапису даної події, згідно яких ОСОБА_1 перебував на водійському місці в автомобілі, автомобіль був з заведеним двигуном, оскільки працювали склоочисники. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що зараз під'їде власник автомобіля. Після того як ОСОБА_3 прибув при спілкуванні з працівниками патрульної поліції ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_3 жодного разу не заперечили факт керування ОСОБА_1 автомобілем.
Дані відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, повністю підтверджують обставини, викладені у протоколі.
Дані докази узгоджуються між собою, є логічними, послідовними, а тому суддя визнає їх належними, допустимими, достатніми та кладе в основу даної постанови.
Щодо доводів захисника щодо недостовірності відеозапису який додано до матеріалів справи, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 144102 від 06.10.2024 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 10 год. 45 хв. 06.10.2024 року, однак сам відеозапис починається о 10 год. 41 хв. 06.10.2024 року, та в той час автомобіль вже стоїть припаркований, суд не бере до уваги та вказані неточності вважає технічною помилкою, оскільки на дослідженому відеозаписі ОСОБА_1 не заперечує факт керування.
Щодо безперервності наданого відеозапису, то він є безперервним у частині вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння та відмови ОСОБА_2 від проходження цього огляду, тобто у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд звертає увагу на те, що дійсно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків. На думку суду, наданий суду фрагмент відеозапису, на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об'єктивно доводить факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів захисника про те, що наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння спростовується відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що поведінка ОСОБА_1 адекватна та відповідає обстановці, шкірний покрив звичайний, тремтіння пальців рук відсутнє.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 Розділу І Інструкції визначено, що ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також повідомлялися ОСОБА_1 перед пропозицією пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Суд при цьому зауважує, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп'яніння, перелік яких визначений у пункті 4 розділу І Інструкції.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та всі встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, яке є умисним, грубим і суспільно небезпечним, особу правопорушника, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 252, 283-285, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її ухвалення до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя: Л.Г. Косик