Справа №:755/6256/24
Провадження №: 2/755/1101/25
"20" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Гончарука В.П.
при секретарі - Гриценко О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 93 851,40 грн., та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 у тому числі в кв. 55 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511).
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року.
Проте, Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між Відповідачами та Позивачем не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів Споживачами послуг до ТОВ «Євро-Реконструкція» та мешканцями вказаної квартири з метою їх ідентифікації - не надавалася.
Однак з травня 2017 року за вказаною квартирою своєчасно не вносилась плата за отримані послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії та з лютого 2017 року не вносилася плата за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01 березня 2024 року утворилась заборгованість.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільної справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію вказаної ухвали позивачем було отримано,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 , в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у його змісті.
Крім того, разом з відзивом на позовну заяву, надійшла заява представника відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог та в якій просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Разом з тим, від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у його змісті та застосувати строки позовної давності.
Стороною позивача до суду було подано письмові пояснення на відзив, у яких просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з урахуванням розрахунків долучених до матеріалів.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку в будинку АДРЕСА_1 у тому числі в кв. 55 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198 та відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VII, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є об'єкт господарювання з постачання теплової енергії.
Відповідачі є споживачами послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, які надавалися позивачем, за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того відповідачі значаться зареєстрованими за адресою АДРЕСА_2 з 09 липня 1996 року, що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва від 11 січня 2024 року за № 105228576.
Відповідачами, як споживачами послуг, з травня 2017 року за вказаною квартирою своєчасно не вносилась плата за отримані послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії та з лютого 2017 року не вносилася плата за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01 березня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 71 765,62 грн.
Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідачів протягом спірного періоду не надходило.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актами, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини сьомої статті 26Закону України № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» № 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція».
З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція» послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року.
Проте, Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачами та ТОВ «Євро-Реконструкція» не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів Споживачами послуг до ТОВ «Євро-Реконструкція» та мешканцями вказаної квартири з метою їх ідентифікації - не надавалася.
В свою чергу, відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення /постачання теплової енергії та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від сплати послуг в повному обсязі, що відповідає висновкам викладених у постанові Верховного Суду від 25.03.2024 року у справі № 462/1232/23.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц міститься правовий висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, оскільки відповідачі впродовж певного періоду споживали послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому остання не звільняється від оплати послуг у повному обсязі.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пунктів 18, 30 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження № 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Як з'ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг належним чином не виконують, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з постачання централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 71 765,62 грн, що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі 17 270,54 грн, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 4 815,24 грн.
Таким чином, позивач довів наявність договірних зобов'язань відповідачів по оплаті наданих позивачем комунальних послуг, відповідно до умов договору приєднання та за встановленими тарифами.
Відповідачі, як споживачі послуг, що були зареєстровані за спірною адресою послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті.
Відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов'язку сплатити надані їм комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорила розмір наявної заборгованості.
Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідачів - споживачів послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідачі, як сторони, що послуги отримали, але не виконали свої зобов'язання, допустили прострочення в оплаті, - зобов'язані сплатити позивачу за надані ним послуги, що є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води.
Відповідачі заперечують надання послуг належної якості, зазначають, що вони неодноразово звертався до позивача з проханням провести заміри температури теплової енергії.
Заміри вказували недостатнє теплопостачання, що унеможливлює комфортне проживання в квартирі. Крім того, подача теплової енергії часто припинялася, хоча згідно закону має здійснюватись безперервно.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII, виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
При цьому, суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії не є балансоутримувачем загальнобудинкової системи централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку.
Таким чином, відповідальність за обслуговування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання несе балансоутримувач будинку, а не теплопостачальна організація.
Водночас, згідно ст. 27 Закону України Про житлово - комунальні послуги, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. Порядок здійснення забору проб та проведення їх дослідження щодо послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води та послуг з постачання природного газу затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Тобто, у разі виявлення споживачем того факту, що послуги не надаються, або надаються не в повному обсязі, споживач повинен викликати представника виконавця для складання відповідного акту - претензії, на підставі якого виконавець приймає рішення про доцільність здійснення перерахунку комунальних послуг.
Копію акта-претензії щодо якості послуг, наданих ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до квартири відповідачів не надано, в матеріалах справи такий документ відсутній.
Щодо посилання відповідачів на необґрунтованість тарифів для оплати послуг позивача.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1820 від 11.12.2018, № 77 від 14.01.2020, № 623 від 17.03.2020, № 2246 від 30.11.2020, № 40 від 13.01.2021, які офіційно опублікована в газеті «Урядовий кур'єр», установлено тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», яке є виконавцем цих послуг.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 1085 від 07.07.2021 (яка набрала законної сили 08.07.2021) «Про затвердження Змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання», встановлення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» тарифів на теплову енергію, а також на послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води здійснюється Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Таким чином, до 08.07.2021 року тарифи на послугу з централізованого опалення для ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» встановлювалися Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), а з 08.07.2021 року Розпорядженнями Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме Розпорядженням КМДА № 2610 від 15.12.2021, Розпорядженнями КМВА № 508 від 22.04.2022, № 674 від 30.09.2022.
Отже, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» самостійно не визначає та не встановлює Споживачам послуг тарифи за надані послуги.
Разом з тим, відповідачами, було заявлено про застосування строків позовної давності, яку суд приймає до уваги та зазначає наступне.
Відповідно до положення статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України)
Згідно частини першої ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
За частиною п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно п. 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19: позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.
При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)). (п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19)
Згідно пунктів 121, 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19: за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Згідно пункту 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19: очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, відступати від якого правові підстави відсутні.
У постанові Верховного Суду від 31.05.2022 р. у справі №926/1812/21 зазначена наступна правова позиція: «Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОУШ-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 31.08.2021. 5.21. Тобто строки, визначені ст. ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені на час карантину, а тому висновки судів попередніх інстанцій, що на момент звернення позивача з цим позовом, строк позовної давності не закінчився, є правильними.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусноїхвороби (СОУІР-19)».
Законом України від 15.03.2022 р. №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, ст. 257-259 ЦК України.
Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України, крайнім з яких є указ Президента України від 23.07.2024 року №469/2024, що затверджено Законом №3891-IX від 23.07.2024, який продовжує дію воєнного стану до 10.11.2024 року.
Отже, керуючись п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
Таким чином, з 12 березня 2017 року строк позовної давності спочатку був продовжений, а потім призупинений, відтак, борг у період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2024 року за послугу з центрального опалення/постачання теплової енергії, з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2024 року з постачання гарячої води є таким, що нарахований в межах строку позовної давності, а відповідно наслідки спливу строків позовної давності можуть бути застосовані лише до частини позовних вимог, а саме за період з 01 лютого 2017 року по 11 березня 2017 року включно за послугу з постачання гарячої води.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги заяву відповідачів про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача, ураховуючи, що предмет спору становить суму заборгованості, нараховану за період з травня 2017 року за отримані послуги з постачання централізованого опалення/постачання теплової енергії та з лютого 2017 року - за постачання гарячої води, в той час як позивач звернувся з позовом до суду лише 01 квітня 2024 року, а також, приймаючи до уваги те, що позивачем надано розрахунок заборгованості із врахуванням пропущених строків позовної давності, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Євро-Реконструкція» підлягає до часткового задоволення, з урахуванням правил загальної позовної давності, та присуджує до солідарного стягнення з відповідачів нараховану позивачем станом на 01 березня 2024 року заборгованість в межах періоду з 01 травня 2017 року по 29 лютого 2024 року за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії - 41 453,67 грн., та за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2024 року за послугу з постачання гарячої води - 26 318,47 грн., а всього 67 772,14 грн.
Також позивач прохав суд стягнути з відповідачів 3% річних та інфляційні втрати, у зв'язку із несплатою коштів за отримані послуги.
За приписом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи те, що до суми основної заборгованості зі сплати коштів за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячої води судом застосовується позовна давність, аналогічна формула щодо позовної давності застосовується судом і до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідачу на підставі статті 625 ЦК України, відтак заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню становить 4 199,19 грн. - 3% річних та 15 500,80 грн. - інфляційна складова боргу.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі по 1 514,00 грн., з кожного
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 625, 634, 642ЦК України, статтями 9, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість у розмірі 87 472,13 грн.
В решті задоволення позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір у розмірі по 1 514,00 грн., з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20 січня 2025 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, 20, код ЄДРПОУ 37739041).
Відповідач:
ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 );
ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 );
Суддя: