Справа № 201/13438/24
Провадження № 2/201/781/2025
(заочне)
13 січня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Куць О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сідельника Є.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей,
28 жовтня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей.
Звертаючись із позовною заявою, позивач посилалась на те, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року. ОСОБА_3 вказувала, що має з відповідачем двох спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживають з нею та знаходяться на її повному утриманні. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська №201/10570/17 від 14 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 27 листопада 2017 року, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі - 1 500 грн. щомісячно, починаючи з 25 липня 2017 року до досягнення ними повноліття. Позивач вказувала, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання дітей значно зросли, змінились ціни, збільшились заробітні плати, збільшився прожитковий мінімум. Враховуючи вищевикладене, просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , визначивши в розмірі 1/3 (33%) частки щомісяця частини з усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2024 року матеріали даної цивільної справи передані для розгляду судді Куць О.О. (а.с. 18-19).
Ухвалою судді від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначеної її до розгляду по суті (а.с. 22-23).
Позивач надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовну заяву підтримала у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала (а.с. 29,38).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 28 жовтня 2011 року позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2017 року, яке набрало законної сили 06 лютого 2018 року (справа №201/12954/17) (а.с.14).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 23 березня 2012 року, актовий запис №343; та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 23 березня 2012 року, актовий запис №571), батьками яких вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.10, 11).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 27 листопада 2017 року (справа №201/10570/17), стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн. щомісяця, починаючи з 25 липня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.15).
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 3ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтями 183,184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, ст. 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При вирішенні питання щодо зміни способу стягнення аліментів суд бере до уваги, що позивач має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми та стягнення їх у частці від доходу. Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У сукупності наведеного, беручи до уваги відсутність доказів непрацездатності та перебування на утриманні відповідача інших осіб, із урахуванням норм ст.ст. 181 - 183 СК України, судом визнається необхідним та достатнім зміна розміру аліментів, що присуджені з відповідача на користь позивача в межах заявлених позивачем позовних вимог, тобто в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Беручи до уваги, що згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» позивач була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, судовий збір в розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141,180,181,182,185,191,192 СК України, ст.ст.12,13,76,81,133-141,259,263-265,268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей - задовольнити.
Змінити розмір аліментів, який було присуджено заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 27 листопада 2017 року (цивільна справа №201/10570/17).
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця в розмірі 1/3 з усіх видів доходів ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відкликати виконавчий лист, виданий на виконання заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська №201/10570/17 від 14 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 27 листопада 2017 року, з дня набрання даним заочним рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.О. Куць