Справа № 211/392/25
Провадження № 3/211/354/25
29 січня 2025 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за частиною 3 статті 130 КУпАП, частиною 5 статті 126 КУпАП, -
встановив:
Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 29.01.2025 р. справи про адміністративні правопорушення № 211/392/25, № 211/393/25 про притягнення ОСОБА_1 за ст.ст. 130 ч. 3 , 126 ч 5 КУпАП - об'єднано в одне провадження, та присвоєно об'єднаній справі № 211/392/25 .
03.01.2025 року о 15.50 годин, в м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, по вул.. Цитрусова, 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рено Меган, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій на місці зупинки і у лікаря-нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, його дії кваліфіковано за ст. 130 ч. 3 КУпАП, притягувався двічі протягом року до адміністративної відповідальності за ст.. 130 КУпАП.
03.01.2025 року о 15.50 годин, в м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, по вул.. Цитрусова, 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рено Меган, н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинене повторно протягом року ( постанова БАБ 5482490 ), чим порушив п. 2.1а ПДР.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся про розгляд справи про що вбачається з відеозапису, а також судом направлялася повістка про виклик до суду, належних доказів про поважність своєї неявки до суду не подав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Тому, на підставі ч. 2 ст. 268 КУпАП, враховуючи, що дана категорія справ до вичерпного переліку за якими обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відноситься, суддя вважає за можливе розглядати справу у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності .
Дослідивши відеозапис та письмові матеріали, суд дійшов до наступних висновків.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами статті 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема:
-даними, які містяться в вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, відеозаписі, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'ягніння, витязі з адмінпрактики.
Згідно п.п.2,3,4 Розділу 1 Інструкції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктами 6 та 7 розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння а бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, також передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пункт 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснює, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння вбачається із відеозапису з відео реєстраторів (боді-камери) поліцейських, при цьому ОСОБА_1 не заперечував проти керування ним транспортним засобом.
Крім того ОСОБА_1 не надав суду жодних належних та допустимих доказів, (висновку спеціаліста, довідки медичної установи тощо), які б спростовували факт наявності у останнього ознак алкогольного сп'яніння та підтверджували б вмотивовану відмову останнього від проходження огляду на стан сп'яніння.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП.
Крім того, частиною п'ятою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться в вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті, адмінпрактиці згідно якої ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч 5 КУпАП, відеозаписі , тощо.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП.
Згідно статті 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Тому з врахуванням викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції частини 3 статті 130 КУпАП, якою встановлено відповідальність за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Так, санкція частини третьої статті 130 КУпАП передбачає стягнення у вигляді штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Суд, при накладенні адміністративного стягнення враховує особу правопорушника, при цьому не встановлені обставини, які пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
З метою виховання особи, запобігання новим проступкам, суд вважає необхідним призначити адміністративне стягнення передбачене санкцією частини 3 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу, оскільки такий не перебуває у приватній власності правопорушника.
На підставі положень статті 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі, встановленому пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» .
Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, суд,-
постановив:
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 130 КУпАП, частиною 5 статті 126 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП із застосуванням відносно нього адміністративного стягнення:
- за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу;
- за ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ст. 36 КпАП України, визначити кінцеве стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення - за ч. 3 ст. 130 КУпАП та ОСТАТОЧНО призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 ( шістсот п'ять ) гривень 60 коп.
На підставі частини 2 статті 308 КУпАП, у разі несплати ОСОБА_1 протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу у сумі 102000 ( сто дві тисячі ) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в десятиденний строк з дня винесення постанови.
Суддя: С. В. Ткаченко