Справа № 175/3208/24
Провадження № 2/175/490/24
Іменем України
(Заочне)
"22" січня 2025 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Перепелиці В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради про позбавлення батьківських прав та визначення місця мешкання малолітньої дитини, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця мешкання малолітньої дитини.
В позові ОСОБА_1 посилається на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний за рішенням суду 22.06.2016 року. Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач донькою не цікавиться, не займається її вихованням, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не піклується про навчання, не займається підготовкою її до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, не займається лікуванням, не створює умови для отримання освіти. Сплачує аліменти за рішенням суду, але більше матеріально нічого доньці не надає. Дитина проживає разом з матір'ю, займається їх вихованням водить до школи, сімейного лікаря та позашкільні гуртки.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином (поштове відправлення). Заяв не подавав.
Представник третьої особи - Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.164 СК України, в якій вказано вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав відносно дитини, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків. Згідно ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності; 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 22 червня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Ясногірської селищної ради м. Краматорськ Донецької області.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 жовтня 2016 року з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії довідки про взяття на облік ВПО від 18.07.2018 позивач фактично проживає: АДРЕСА_1 та згідно копії довідки про взяття на облік ВПО від 03.06.2021 малолітня дитина ОСОБА_3 фактично проживає: АДРЕСА_1 .
Як вбачається зі змісту Характеристики Бориспільської міської ради Київської області від 05.02.2024 року та Характеристики гуртка «Повітряний простір» від 02.02.2023 року ОСОБА_2 дитиною не цікавиться, жодного разу не був присутній на заняттях виступах. Жодної оплати не вносив. Участі у вихованні дитини не бере.
Відповідно до висновку Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 25.11.2024 року орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є недоцільним та передчасним, а визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її матір?ю, громадянкою ОСОБА_1 , за місцем її проживання, таким, що відповідає інтересам дитини.
Зокрема з висновку ООП вбачається, що відповідач проживає за межами України, як пояснила позивач, крім того рішенням суду від 15.03.2017 визначено порядок спілкування відповідача з дитиною. Дитина повідомила працівників ООП, що інколи батько телефонує їй, вітає з днем народження.
Так, згідно ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до п.п. 15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на цей орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що він ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Аналізуючи, надані суду докази, неможливо зробити висновок, що відповідач є особою, який злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов до висновку про те, що відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки не є беззаперечними доказами ухилення батька від виконання своїх обов'язків з виховання дитини на момент звернення до суду та застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав є безпідставним і не буде відповідати інтересам дитини та не сприятиме позитивному результату в її житті. Отже в задоволенні позову в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав слід відмовити.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місяця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 19 цього Кодексу при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, окрім того положення ч. 1 ст. 161 СК України, вказують на необхідність з'ясування особистої прихильності дитини до кожного з батьків.
Статтею 171 СК України регламентовано, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 160, 161 СК України з урахуванням віку дитини, її стану здоров'я та висновку органу органу опіки та піклування з метою якнайкращого забезпечення прав та інтересів дитини, суд прийшов до висновку, що місцем проживання малолітньої ОСОБА_3 слід визначити з матір?ю - ОСОБА_1 .
Враховуючи висновок ООП, встановленні обставини по справі, які підтверджуються письмовими доказами, суд вбачає можливим задовольнити вимоги позивача про визначення місця проживаннгя малолітньої дитини.
Керуючись ст.ст. 10,11,15, 60, 130, 169, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.19 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, Декларацією прав дитини, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 гривні 20 копійок.
В задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О. М. Білоусова