ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.01.2025Справа № 910/12134/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІБУЛОН"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 125 629,92 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НІБУЛОН" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) про стягнення 125 629,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачеві нараховано збір за зберігання вантажів в заявленому до стягнення розмірі, у той час як згідно з позицією Верховного Суду такий збір не підлягає нарахуванню за час накопичення вагонів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12134/24 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
08.10.2024 від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2024.
17.10.2024 від позивача надійшло клопотання, в якому Товариство просило врахувати наявність у адвоката зареєстрованого електронного кабінету.
Крім того, 17.10.2024 від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.
23.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Залізниця просила відмовити у задоволенні позовних вимог і зазначила про те, що з урахуванням вимог статей 134, 136 Статуту залізниць України, частин першої - четвертої Господарського кодексу України (далі - ГК України) строк позовної давності по вимозі позивача сплинув 12.02.2024, а позов подано 02.10.2024, тобто після закінчення строку позовної давності.
30.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому Товариство заперечило проти доводів Залізниці та просило позовні вимоги задовольнити повністю.
09.12.2024 від відповідача надійшла заява про залучення адвоката Рахнянської С.В. у справу в якості представника Залізниці.
Відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався та вказаний документ суду не подав.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.06.2020 між Залізницею (перевізник) і Товариством (вантажовласником, вантажовідправником, вантажоодержувачем, платником) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 (далі - Договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона відповідача не є орендною платою (пункт 1.1).
Відповідно до пункту 1.2 Договору при його виконанні сторони використовують такі скорочені найменування:
- маршрутний проїзд - вантажний проїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Обов'язки позивача визначені у пункті 2.1 Договору, зокрема:
- сплачувати послуги відповідача та інші платежі, належні відповідачу за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг позивача (підпункт 2.1.4 Договору);
- відшкодовувати відповідачу витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від відповідача, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.5 Договору);
- у строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу позивача - підписувати та надавати відповідачу не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги (підпункт 2.1.7 Договору).
Обов'язки відповідача визначені у пункті 2.3 Договору, зокрема:
- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти позивачу код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються відповідачем в інформаційному повідомленні про укладення Договору в порядку визначеному в пункті 1.9 Договору (підпункт 2.3.3 Договору);
- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу і надавати позивачу відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням позивача за цінами, встановленими в додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів філії "ЄДИНИЙ РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", що вказано у такому зверненні позивача. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються позивачу безоплатно (підпункт 2.3.4 Договору).
Положеннями пункту 3.4 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами відповідача: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих позивачу на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від позивача; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від відповідача (далі - плата за користування власними вагонами відповідача).
Розділом 4 Договору передбачений порядок проведення розрахунків, зокрема:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені (пункт 4.4 Договору);
- щодобово, упродовж періоду виконання Договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання Договору за звітну добу (пункт 4.5 Договору);
- у разі випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, позивач для проведення перевірки письмово повідомляє відповідача на вказану в розділі 7 Договору адресу. У випадку виявлення відповідачем неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок позивача, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних відповідачу платежів в порядку та строки, передбачені законодавством (пункт 4.9 Договору).
Відповідно до пункту 10.3 Договору документи, направлені відповідачем позивачу для підписання і не підписані останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими позивачем у строк встановлений нормативно-правовими актами або Договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення окрім випадків надання до них заперечень позивачем в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення відповідачем документів позивачу, у т.ч. автоматизованими системами відповідача із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розділі 9 Договору.
Згідно з пунктом 13.1 Договору у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.
Так, Договір містить спеціальні умови, які відноситься до окремих послуг, зокрема, Додаток № 1-4 «Умови організації накопичення вагонів» до Договору (далі - Додаток № 1-4), який є невід'ємною частиною останнього, відповідно до умов якого:
- на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів) [пункт 1];
- час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (пункт 8);
- за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору (пункт 9.1);
- нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10).
На виконання умов Договору позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 8496; платника 8211375 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
За приписом статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з організації перевезення.
Відповідно до накладних від 09.11.2022 № 41957747 та № 41957754 Товариством передано до перевезення маршрутний потяг № 110915 з додатком Відомість вагонів ідентифікація відправки № 41957747 та № 41957754 в кількості 50 вагонів (пшениця насипом).
Залізницею було сформовано Відомість плати за користування вагонами від 09.11.2022 № 09110045 на суму 256 172,00 грн без ПДВ.
Крім того, відповідачем була сформована Накопичувальна картка форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 10.11.2022 № 10110042, відповідно до якої Товариству нараховано:
- накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 16 504,80 грн без ПДВ;
- збір за зберігання вантажів (код/підкод 190/001) на суму 104 691,60 грн без ПДВ.
Відповідно до Виписки з особового рахунку Товариства від 12.11.2022 з рахунку позивача списана оплата за Накопичувальною карткою від 10.11.2022 № 10110042, а саме:
- накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 16 504,80 грн без ПДВ (19 805,76 грн з ПДВ);
- збір за зберігання вантажів (код/підкод 190/001) на суму 104 691,60 грн без ПДВ (12 629,92 грн з ПДВ).
Позивач зазначає, що ним було виявлено безпідставно отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 125 629,92 грн з ПДВ, списані з особового рахунку позивача 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення вказаних коштів у порядку приписів статті 1212 ЦК України.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і їх задоволення у повному обсязі, з огляду на таке.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), зокрема, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Положеннями пункту 9 Правил, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд виснував, що:
«Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача»;
«За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потягу, про що також було вказано відповідачем у зауваженнях до накопичувальних карток, які долучені позивачем до позову».
У постанові від 09.04.2024 у справі № 915/5/23 Верховний Суд зазначив таке:
« 91. Суд касаційної інстанції погоджується із висновком, що затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
92. З огляду на зазначене вище вбачається, що оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
93. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.
94. Щодо самого факту складення актів форми ГУ-23, то цей обов'язок сторін встановлено умовами пункті 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
95. В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
96. Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами Сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.
97. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
98. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
99. Отже, позивач не довів існування обставин, з якими пов'язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 9 Правил зберігання вантажів.
100. Відповідно до умов додатку № 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" у період "накопичення" сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку № 1-1 до Договору. При цьому додаток №1-1 - це "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами".
101. Разом з цим в період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку № 1-4 до Договору, є "затримка з вини Замовника".
102. Отже, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття "накопичення рухомого складу" (пункт 9.1.) та "затримку вагонів Перевізника" (пункт 9.2.).
103. Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 48 вагонів з вантажем мають невід'ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона Перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут)».
Таким чином, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які наведені вище, грошові кошти у розмірі 125 629,92 грн були списані відповідачем з особового рахунку позивача як збір за зберігання вантажу безпідставно та поза межами Договору.
Приписами частини першої статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, що позовна вимога про стягнення з відповідача 125 629,92 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки, зазначена сума грошових коштів безпідставно списана з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору Договору на підставі пункту 9 Правил, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Слід зазначити, що позивач звертався до відповідача 26.09.2024 з вимогою щодо повернення грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, у розмірі збору за зберігання вантажу.
Втім, Залізниця залишила вказану вимогу без відповіді та грошові кошти не повернула.
Доводи відповідача щодо застосування строків позовної даності судом відхиляються, оскільки, як встановлено вище, спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного сторонами Договору, а позов поданий в порядку приписів статті 1212 ЦК України, до яких застосовується загальний строк позовної давності (три роки), який позивачем не пропущений.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІБУЛОН» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1, код 14291113) 125 629 (сто двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн 92 коп. і 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.01.2025.
Суддя О.Г. Удалова