ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.01.2025Справа № 910/12192/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Державної податкової служби України
про стягнення 18 506,00 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС України) про стягнення 18 506,00 грн (основний борг у сумі 15 487,32 грн, 2 123,80 грн пені, 3% річних у сумі 251,35 грн, інфляційні втрати у сумі 643,53 грн).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого філією відповідача (Головним управлінням ДПС у Київській області) природного газу за договором № 09-4066/23-БО-Т від 17.10.2023 в частині внесення оплати у передбачений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12192/24 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
05.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДПС України заперечила проти доводів позивача та просила у задоволенні позову відмовити повністю.
12.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій Товариство заперечило проти доводів ДПС України та просило суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався та вказаний документ суду не подав.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.10.2023 Товариством (постачальник) і ДПС України в особі Головного управління ДПС у Київській області (споживач) укладено договір № 09-4066/23-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах Договору.
У пункті 2.1 Договору визначено, що постачальник передає споживачу замовлений ним обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2023 року до 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 70,0 тис. куб.м, в тому числі по місяцях: вересень 2023 року - ______; жовтень 2023 року - 10,0 тис. куб. м; листопад 2023 року - 30,0 тис. куб. м; грудень 2023 року - 30,0 тис. куб. м.
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в пункті 2.1 Договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 Договору (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У пунктах 3.5.1 - 3.5.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний надати позивачу не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та відповідачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Пунктом 3.5.3 Договору сторони погодили, що відповідач протягом 2 робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та наданих щодо останньої алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим), відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідача, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 Договору (підпункт 3.5.4 Договору).
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений відповідачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. договору).
У пунктах 4.1 - 4.3 Договору сторони встановили ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за Договором.
Загальна вартість Договору на дату укладання становить 965 643,58 грн, крім того ПДВ - 193 128,72 грн, разом з ПДВ - 1 158 772,30 грн.
Ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1 000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1 000 куб. м.
Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
За умовами пункту 5.1 Договору відповідач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в такому порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору.
Як визначено у пункті 5.3 Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 Договору.
Договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 13.1 Договору).
Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".
За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з приписами частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У силу частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, за своєю правовою природою Договір є договором поставки.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).
Згідно з положеннями частини першої статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 ЦК України).
Позивач вказує, що на виконання умов Договору з жовтня до грудня 2023 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 857 537,38 грн, що підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу:
- від 14.11.2023 за жовтень 2023 року на суму 11,59 грн;
- від 11.12.2023 за листопад 2023 року на суму 345 421,85 грн;
- від 12.01.2024 за грудень 2023 року на суму 512 103,94 грн.
Слід зазначити, що вказані акти направлялися відповідачу для підписання, проте ДПС України їх не підписало, не повернуло Товариству та не надало вмотивованої відмови від підписання вказаних актів.
Водночас, відповідачем було проведено частково оплату на суму 842 050,06 грн як оплату за поставлений природний газ.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 487,32 грн.
Також, позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 123,80 грн, 3% річних - 251,35 грн, інфляційні втрати - 643,53 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на таке:
- позивач не звертався до відповідача з пропозицією та не надсилав повідомлення про зміну тарифу на газ, що з огляду на імперативні приписи частини п'ятої статті 41 «Про публічні закупівлі» надає можливість зміни умов договору щодо обсягів зобов'язань за договором;
- позивачем не надано правильної оцінки фактичним обставинам справи, щодо зміни вартості тарифу, що в свою чергу, слугує підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Вказані доводи ДПС України є необґрунтованими та відхиляються судом, з огляду на таке.
Позивачем застосовано тариф, який узгоджено сторонами у Договорі; доказів протилежного суду не надано.
Вартість поставленого газу (857 537,38 грн) не перевищила загальної вартості Договору, яка на дату укладання становила 965 643,58 грн, крім того ПДВ - 193 128,72 грн, разом з ПДВ - 1 158 772,30 грн.
Крім того, відповідач не спростував об'єму отриманого газу та не підтвердив документально відсутність заборгованості за Договором.
Фактично відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив наявність боргу, доказів сплати цієї суми або відсутності обов'язку з її сплати до матеріалів справи суду не надав.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором, обов'язок зі сплати якої є таким, що настав, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту порушення відповідачем його договірних обов'язків та наявності підстав для стягнення з останнього суми основної заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 15 487,32 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені у сумі 2 123,80 грн, 3% річних - 251,35 грн, інфляційних втрат - 643,53 грн слід зазначити таке.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За приписами частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 Договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, пені і втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код 42399676) 15 487 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 32 коп. заборгованості; 251 (двісті п'ятдесят одну) грн 35 коп. 3% річних; 2 123 (дві тисячі сто двадцять три) грн 80 коп. пені; 643 (шістсот сорок три) грн 53 коп. інфляційних втрат і 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.01.2025.
Суддя О.Г. Удалова