Рішення від 23.01.2025 по справі 908/3497/23

номер провадження справи 4/228/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 Справа № 908/3497/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)

до відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20)

про стягнення 476 256 523, 25 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Даниленко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Батовська Т.І., на підставі довіреності № 20/11-55 від 20.11.2024 (адвокат);

від відповідача - Дворніков А.О., на підставі довіреності № 18-ДнЕ/25 від 20.01.2025, адвокат (в режимі відеоконференції);

24.11.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 01/60894 від 13.11.2023 (вх. № 38429/08-07/23 від 24.11.2023) Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя про стягнення 320 602 693,22 грн. заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019, в тому числі 312 247 462,32 грн. основного боргу за надані послуги за січень - жовтень 2023 року, 4 939 562,53 грн. інфляційних втрат та 3 415 668,37 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 справу № 908/3497/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3497/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/228/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.12.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3497/23 до 27.02.2024 та відкладено підготовче засідання на 29.01.2024.

25.12.2023 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 24.12.2023, (вх. № 4183/08-07/23 від 25.12.2023) Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ про визнання у АТ «ДТЕК Дніпроенерго» наявним право не сплачувати вартість послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) обслуговування за період з січня 2023 року по 20 жовтня 2023 року на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 (зі змінами та доповненнями).

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.12.2023 справу № 908/3497/23 вище зазначену зустрічну позовну заяву передано для розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у справі № 908/3497/23 повернуто Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2024 провадження у справі № 908/3497/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення 320 602 693,22 грн. зупинено до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 про повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» у справі № 908/3497/23 та повернення матеріалів справи № 908/3497/23 до Господарського суду Запорізької області.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 про повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» у справі № 908/3497/23 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.04.2024 провадження у справі № 908/3497/23 поновлено, підготовче засідання призначено на 13.05.2024.

03.05.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява вих. № 02/05/2024 від 02.05.2024, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.05.2024, (вх. № 1471/08-07/24 від 03.05.2024) Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ про надання тлумачення пункт 2.9. договору № 0421-03015 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що укладений в новій редакції від 17.09.2021 у формі Додаткової угоди № 6, в частині «самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою сервісу» щодо того чи лише позивач, як оператор системи передачі має можливість та право формувати в електронному вигляді за допомогою сервісу і надавати рахунки Відповідачу.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.05.2024 вище зазначену зустрічну позовну заяву у справі № 908/3497/23 передано для розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.05.2024 у справі № 908/3497/23 зустрічну позовну заяву вих. № 02/05/2024 від 02.05.2024, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.05.2024, (вх. № 1471/08-07/24 від 03.05.2024) Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ про надання тлумачення пункт 2.9. договору № 0421-03015 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що укладений в новій редакції від 17.09.2021 у формі Додаткової угоди № 6, в частині «самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою сервісу» щодо того чи лише позивач, як оператор системи передачі, має можливість та право формувати в електронному вигляді за допомогою сервісу і надавати рахунки відповідачу повернуто Акціонерному товариству «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя на підставі частини шостої статті 180 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/3497/23 прийняті до розгляду збільшені позовні вимоги про стягнення з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» 476 256 523,24 грн. заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019, в тому числі 448 957 337,25 грн. основного боргу за надані послуги, 17 445 984,84 грн. інфляційних втрат та 9 853 201,16 грн. 3 % річних, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.05.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 провадження у справі № 908/3497/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення 476 256 523,24 грн. заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 зупинено до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.05.2024 про повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» у справі № 908/3497/23 та повернення матеріалів справи № 908/3497/23 до Господарського суду Запорізької області.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.05.2024 про повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» у справі № 908/3497/23 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 провадження у справі № 908/3497/23 поновлено, підготовче засідання призначено на 21.10.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 210.10.2024 підготовче засідання відкладалося на 18.11.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/3497/23 та призначено справу до розгляду по суті, судове засідання призначено на 23.12.2024.

В судовому засіданні оголошувалися перерви без постановлення ухвали до 22.01.2025 і до 23.01.2025, про що зазначено в протоколах судових засідань від 23.12.2024 і від 22.01.2025

В судове засідання 23.01.2025 з'явилися представники позивача і відповідача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв'язку 23.01.2025 приєднався представник відповідача, представники позивача приймав участь в судовому засіданні безпосередньо в залі суду.

В судовому засіданні 23.01.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 526, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач зазначає, що між ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець) та АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (Користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго». Додатковою угодою № 6 від 17.09.2019 договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.05.2019 № 0421-03015 сторонами викладений у новій редакції. Відповідно до умов договору про надання послуг диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.05.2019 № 0421-03015 (в редакції додаткової угоди № 6 від 17.09.2019) цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга). За умовами договору відповідач (Користувач) зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (п. 1.2. договору). Як стверджує позивач, в порушення умов договору від 04.05.2019 № 0421-03015 та вимог чинного законодавства відповідачем не здійснюються обумовлені договором планові платежі та платежі за фактично надані послуги (по актам наданих послуг) за період з січня по грудень 2023 року, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 448 957 337,25 грн. При цьому, позивач зазначає, що протягом спірного періоду (січень - грудень 2023 року) сторонами складені та підписані акти зарахування зустрічних однорідних вимог та акти коригування, які враховані при визначенні суми заборгованості. Через порушення відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.05.2019 № 0421-03015 та положень чинного законодавства в частині своєчасних і повних розрахунків позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 17 445 984,84 грн. та 3 % річних в розмірі 9 853 201,16 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов в редакції заяви про збільшення позовних вимог задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 448 957 337,25 грн. основного боргу за надані послуги, 17 445 984,84 грн. інфляційних втрат та 9 853 201,16 грн. 3 % річних, а всього 476 256 523,24 грн. заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Відповідачем 25.12.2023 подано суду Відзив на позовну заяву (вх. № 27483/08-08/23 від 25.12.2023), в якому відповідач проти позову заперечив повністю та зазначає, що умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які виникли в 2023 році, оскільки ця редакція договору була чинною лише до 10.11.2021. Відповідно по постанови НКПЕКП від 10.11.2021 № 2027 були визначені інші умови та порядок оплати послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які суттєво відрізняються від тих умов, на які посилається позивач в позовній заяві, зокрема умови п. 2.7 договору. Відповідно до наданих представниками відповідача усних пояснень по суті спору відповідач вважає недоведеним позивачем обсяг наданих позивачем послуг за спірний період. Також відповідач зазначає, що надані позивачем рахунки за спірний період не містять інформації про балансування, що робить наданий позивачем розрахунок заборгованості безпідставним та необґрунтованим. У зв'язку з цим, відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, недоведеними та необґрунтованими та просить суд відмовити ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» в задоволенні позову повністю.

Процесуальним правом на подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив сторони у справі № 908/3497/23 не скористалися.

В матеріалах справи № 908/3497/23 наявні наступні документи, які надійшли до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»:

- Заява про зменшення 3 % річних та інфляційних нарахувань (вх. № 24683/08-08/24 від 17.12.2024);

- Заява про зупинення провадження у справі № 908/3497/23 (вх. № 24691/08-08/24 від 17.12.2024);

- Додаткові пояснення у справі № 908/3497/23 (вх. № 1519/08-08/25 від 22.01.2025);

- Заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3497/23 (вх. № 1508/08-08/25 від 22.01.2025), (вх. № 1618/08-08/25 від 22.01.2025);

- Заява про зменшення 3 % річних та інфляційних нарахувань (вх. № 1620/08-08/25 від 22.01.2025).

Розглянувши подані відповідачем зазначені процесуальні заяви, дослідивши матеріали справи № 908/3497/23, суд залишає вказані документи без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Частиною першою ст. 177 ГПК України передбачено, що завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

За частиною другою ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/3497/23 та призначено справу до розгляду по суті.

Порядок розгляду справи по суті регламентовано главою 6 ГПК України, частиною першою ст. 207 якої передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

При цьому частина друга зазначеної статті передбачає, що заяви і клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд залишає без розгляду.

Відповідач поважності причин не зявлення поданих ним процесуальних документів в підготовчому провадженні суду не довів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

З огляду на викладене, враховуючи, що подані відповідачем заяви мають розглядатися в підготовчому засіданні, за відсутності клопотань учасників справи про повернення до підготовчого провадження та зважаючи, що відповідачем не обґрунтовано поважних причин не подання відповідних заяв в підготовчому засіданні, суд дійшов висновку, що зазначені вище заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» підлягають залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Стосовно поданих АТ «ДТЕК Дніпроенерго» Додаткових пояснень у справі № 908/3497/23 (вх. № 1519/08-08/25 від 22.01.2025) суд також вважає за необхідне зауважити наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Види заяв учасників справи, а саме заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань, визначені розділом III Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Отже, в межах позовного провадження законодавець надав можливість учасникам справи у повній відповідності із ст. 161 ГПК України висловити свої міркування у п'яти основних заявах по суті справи: позивачу у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідачу у відзиві на позовну заяву та запереченнях та третій особі у поясненнях. Порядок, строки, механізм подання цих заяв по суті справи чітко регламентується ГПК України. В свою чергу, подання інших пояснень можливе лише з дозволу суду. Так, відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не надавав дозвіл відповідачу на подання додаткових пояснень з окремого питання.

Отже, дії відповідача у повній мірі не відповідають вимогам ГПК України, оскільки останній діє не у спосіб, передбачений ГПК України, що виключає підстави для прийняття судом до розгляду Додаткових пояснень у справі № 908/3497/23 (вх. № 1519/08-08/25 від 22.01.2025).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, зокрема, на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (рішення у справі «Walchli v. France» від 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України» від 08.12.2016).

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

04.05.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець) та Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» (відповідач у справі, Користувач) укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 (надалі - Договір).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у Приватне акціонерне товариство» Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» реорганізовано шляхом перетворення в Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач у справі), яке є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Додатковою угодою № 6 від 17.09.2019 Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.05.2019 № 0421-03015 викладений у новій редакції.

Відповідно до умов Договору про надання послуг диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 (в редакції Додаткової угоди № 6 від 17.09.2019, надалі умови Договору викладені в цій редакції) цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга). (п. 1.1 Договору)

Користувач зобов'язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. (п. 1.2 Договору)

Під час виконання вимог цього Договору, а також питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавства України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України. (п. 1.3 Договору)

Згідно пункту 2.1. Договору ціна цього Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.

Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється OCП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою. (п. 2.2. Договору)

За змістом пунктів 2.3 - 2.4 Договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів i розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги (п. 2.5 Договору).

Згідно пункту 2.6 Договору плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем повідомлень в тому числі щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає Оператору системи передачі (OCП), Виконавцю повідомлення про зміну обсягів послуги. Оператор системи передачі (OCП), Виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

Відповідно до пункту 2.7 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта надання послуги. Акт надання послуги ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (АКО).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком (Сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акту ОСП. Оплату вартості Послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

Користувач має повернути погоджений та оформлений належним чином (підписаний та скріплений печаткою) один примірник акта надання послуги протягом 5 календарних днів з дати отримання. У разі неотримання ОСП у зазначений термін підписаного Користувачем акта надання послуги або заперечень щодо прийняття послуг такий акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими Користувачем. При цьому примірник акт надання послуги повертається ОСП не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. (п. 2.8 Договору)

Згідно з п. 2.9 Договору оплата послуги здійснюється на підстав рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Сервісу, за умови наявності кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеного законодавством.

З відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій, за наявності письмової згоди Користувача. (п. 2.10 Договору)

Згідно із п. 3.1 Договору обов'язки Оператора системи передачі (ОСП), Виконавця, зокрема, передбачають:

- своєчасно та професійно надавати послугу (п. 3.1.1);

- складати та передавати Користувачу акти про надання послуг (п. 3.1.15);

- здійснювати розрахунки за надані послуги (п. 3.1.16).

У відповідності до п. 3.2 Договору Користувач зобов'язаний, зокрема:

- своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором (п. 3.2.1);

- повертати Оператору системи передачі (ОСП), Виконавцю підписаними зі свого боку акти про надання послуг (п. 3.2.4);

- надавати Оператору системи передачі (ОСП), Виконавцю свої прогнози споживання та виробництва електричної енергії згідно з вимогами Кодексу системи передачі (п. 3.2.19).

Пунктом 3.3 Договору визначені права Оператора системи передачі (ОСП), Виконавця, в тому числі:

- своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу (п. 3.3.2);

- самостійно розраховувати планові обсяги послуги на підстави обсягу наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді у разі ненадання у встановлені терміни повідомлень щодо планових обсягів Користувачем (п. 3.3.3).

Пунктом 6.2 Договору закріплено, що сторони несуть відповідальність за достовірність даних, що надаються.

Пунктом 6.8 Договору обумовлено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання, або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо вони є наслідком непереборної сили (пожежі, повені, землетрусу, стихійного лиха, воєнних дій та інших обставин непереборної сили), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього Договору.

Сторона, яка не може виконати зобов'язання за договором, повинна письмово не пізніше п'яти днів з дня настання форс-мажорних обставин повідомити про це іншу сторону. Наявність форс-мажору має бути підтверджена документами уповноваженого органу України. (п., п. 7.3, 7.4 Договору).

Згідно із п. 10.1 Договору планові обсяги послуги Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП у постійному онлайн доступі.

Пунктом 10.5 Договору визначено, що акти надання/коригування послуги, акти звірки розрахунків, рахунки, повідомлення про планові обсяги та будь-які інші повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі.

Згідно із п. 10.6 Договору сформовані акти про надання послуги, рахунки та будь-які інші документи, передбачені цим Договором, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього Договору, можуть надаватися сторонами в електронному вигляді за допомогою Сервісу.

Пунктом 11.2 Договору сторони обумовили, що наявність спору, що виникає у зв'язку з цим Договором, не звільняє сторони від виконання їх зобов'язань відповідно до умов цього Договору.

У випадках, не передбачених цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України. ( п. 11.4 Договору)

У відповідності до п. 12.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2021. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору у спірному періоді суду не надано.

Як з'ясовано судом в ході судового вирішення спору, станом на час вирішення спору судом Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 сторонами розірвано з 31.12.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з січня по грудень 2023 року були виставлені відповідачу рахунки/рахунки-фактури за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (в тому числі окремо рахунки за фактично отримані послуги та рахунки щодо планових послуг), які направлялися відповідачу за допомогою Сервісу, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з Сервісу «АСКОД».

Так, до матеріалів справи долучені наступні рахунки за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (рахунки за фактично надані послуги) за січень - грудень 2023 року:

- № 0421-03015/06/02/2023 від 06.02.2023 за січень 2023 року на суму 36 358 565,36 грн.;

- № 0421-03015/06/03/2023 від 06.03.2023 за лютий 2023 року на суму 35 630 789,66 грн.;

- № 0421-03015/06/04/2023 від 06.04.2023 за березень 2023 року на суму 26 921 102,74 грн.;

- № 0421-03015/05/05/2023 від 05.05.2023 за квітень 2023 року на суму 28 428 590,77 грн.;

- № 0421-03015/06/06/2023 від 06.06.2023 за травень 2023 року на суму 26 450 500,81 грн.;

- № 0421-03015/07/07/2023 від 07.07.2023 за червень 2023 року на суму 25 580 432,06 грн.;

- № 0421-03015/07/08/2023 від 07.08.2023 за липень 2023 року на суму 49 723 528,46 грн.;

- № 0421-03015/07/09/2023 від 07.09.2023 за серпень 2023 року на суму 54 716 648,35 грн.;

- № 0421-03015/09/10/2023 від 09.10.2023 за вересень 2023 року на суму 28 357 191,90 грн.;

- № 0421-03015/07/11/2023 від 07.11.2023 за жовтень 2023 року на суму 30 754 524,91 грн.;

- № 0421-03015/07/12/2023 від 07.12.2023 за листопад 2023 року на суму 44 621 266,55 грн.;

- № ДУ-0012708/0421-03015 від 09.01.2024 за грудень 2023 року на суму 61 258 416,46 грн.;

Також в матеріалах справи наявні рахунки/рахунки-фактури за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (рахунки щодо планових послуг) за січень - грудень 2023 року, в тому числі: № 0421-03015/02/01/2023 від 02.01.2023, № 0421-03015/12/01/2023 від 12.01.2023, № 0421-03015/23/01/2023 від 23.01.2023 за січень 2023 року; № 0421-03015/01/02/2023 від 01.02.2023, № 0421-03015/13/02/2023 від 13.02.2023, № 0421-03015/21/02/2023 від 21.02.2023 за лютий 2023 року; № 0421-03015/02/03/2023 від 02.03.2023, № 0421-03015/13/03/2023 від 13.03.2023, № 0421-03015/21/03/2023 від 21.03.2023 за березень 2023 року; № 0421-03015/03/04/2023 від 03.04.2023, № 0421-03015/12/04/2023 від 12.04.2023, № 0421-03015/21/04/2023 від 21.04.2023 за квітень 2023 року; № 0421-03015/02/05/2023 від 02.05.2023, № 0421-03015/12/05/2023 від 12.05.2023, № 0421-03015/22/05/2023 від 22.05.2023 за травень 2023 року; № 0421-03015/02/06/2023 від 02.06.2023, № 0421-03015/12/06/2023 від 12.06.2023, № 0421-03015/21/06/2023 від 21.06.2023 за червень 2023 року; № 0421-03015/03/07/2023 від 03.07.2023, № 0421-03015/12/07/2023 від 12.07.2023, № 0421-03015/21/07/2023 від 21.07.2023 за липень 2023 року; № 0421-03015/02/08/2023 від 02.08.2023, № 0421-03015/11/08/2023 від 11.08.2023, № 0421-03015/22/08/2023 від 22.08.2023 за серпень 2023 року; № 0421-03015/04/09/2023 від 04.09.2023, № 0421-03015/12/09/2023 від 12.09.2023, № 0421-03015/21/09/2023 від 21.09.2023 за вересень 2023 року; № 0421-03015/02/10/2023 від 02.10.2023, № 0421-03015/11/10/2023 від 11.10.2023, № 0421-03015/23/10/2023 від 23.10.2023 за жовтень 2023 року; № 0421-03015/01/11/2023 від 01.11.2023, № 0421-03015/13/11/2023 від 13.11.2023, № 0421-03015/21/11/2023 від 21.11.2023 за листопад 2023 року; № 0421-03015/01/12/2023 від 01.12.2023, № ДУ-0011210/0421-03015 від 12.12.2023, № ДУ-0011948/0421-03015 від 21.12.2023 за грудень 2023 року.

Надання послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за спірний період підтверджується також Актами наданих послуг від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.10.2023, від 30.11.2023 та від 31.12.2023, які знаходяться в матеріалах справи.

При цьому, позивач зазначає, що протягом спірного періоду (січень - грудень 2023 року) сторонами складені та підписані акти зарахування зустрічних однорідних вимог та акти коригування.

Вказані акти надання послуг та акти коригування підписані уповноваженими представниками сторін у відповідності до умов Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019, що не заперечується сторонами.

За доводами позивача, відповідач за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за січень - грудень 2023 року своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 448 957 337,25 грн. (основний борг). У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані відповідачу 3 % річних в сумі 9 853 201,46 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 445 984,84 грн.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Статтею 174 ГК України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Згідно із п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що диспетчерське управління - це оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

У відповідності до п. 51 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» об'єднана енергетична система України (далі - ОЕС України) визначена, як сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об'єктів електроенергетики, що об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.

Відповідно до ст. 44 цього ж Закону в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії. Диспетчеризація встановлених генеруючих потужностей та використання міждержавних перетинів мають здійснюватися відповідно до кодексу системи передачі, правил ринку та інших нормативних документів, на основі економічних критеріїв та з урахуванням технічних обмежень системи.

Пунктом 1.4 підрозділу 1 «Визначення основних термінів та понять» розділу І «Загальні положення» Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309, визначено, що оперативно - технологічне управління ОЕС України визначається, як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об'єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб'єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативної команди і контролю за її виконанням.

Згідно із п., п.1.1-1.5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського ( оперативно-технологічного ) управління ( далі - диспетчерське управління ). Функції диспетчерського управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює ОСП. Диспетчерське управління поширюється на суб'єктів господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське управління базується на принципах об'єктивності, прозорості та недискримінаційності та має забезпечувати належне функціонування ОЕС України та ринку електричної енергії згідно з вимогами Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідних нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів. Усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених пунктом 4.11 глави 4 цього розділу.

Як встановлено судом, укладений сторонами Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного ) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною 2 ст. 193 ГК України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вже зазначалося судом, згідно із п. 2.5 Договору розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із такою системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35 % вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35 % вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30 % вартості послуги.

У відповідності до п. 2.6 Договору плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає Оператору системи передачі (ОСП), Виконавцю повідомлення про зміну обсягів Послуги. Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 ПрАТ «НЕК «Укренерго» надало послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління АТ «ДТЕК Дніпроенерго», що підтверджується актами наданих послуг з урахуванням актів коригування, які знаходяться в матеріалах справи.

Вказані акти надання послуг та акти коригування підписані уповноваженими представниками сторін у відповідності до умов Договору про надання послуг з диспетчерського ( оперативно-технологічного ) управління № 0421-03015 від 04.05.2019.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, що він вважає недоведеним позивачем обсяг наданих ПрАТ «НЕК «Укренерго» послуг за спірний період судом оцінюються критично, так як акти надання послуг та акти коригування за спірний період підписані відповідачем без заперечень і зауважень, в тому числі і щодо обсягу наданих послуг. В той же час доводи відповідача про недоведеність обсягів не ґрунтуються на жодних письмових доказах.

Згідно із п. 2.7 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського ( оперативно-технологічного ) управління протягом 3-х банківських днів з дати отримання та на підставі акта надання послуги. Акт надання послуги ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку (АКО). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10-и календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком (Сервіс), що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді у двох примірниках ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3-х календарних днів та повертає один примірник підписаного акту ОСП. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює протягом 3-х банківських днів з дня отримання акта.

Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» розрахунок за надані послуги з диспетчерського ( оперативно-технологічного ) управління згідно Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 в повному обсязі та у визначені Договором строки не здійснило, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за надані послуги за період січень - грудень 2023 року в розмірі 448 957 337,25 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

Відповідачем обґрунтованого та документально підтвердженого контррозрахунку суми основного боргу за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 суду не надано.

Так само і доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період січень - грудень 2023 року в розмірі 448 957 337,25 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що умови Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які виникли в 2023 році, оскільки ця редакція Договору була чинною лише до 10.11.2021 так як відповідно по постанови НКПЕКП від 10.11.2021 № 2027 були визначені інші умови та порядок оплати послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Зокрема, відповідачем не надано суду доказів того, що сторонами був укладений інший договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління або викладено умови Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 в іншій редакції відповідно до постанови НКПЕКП від 10.11.2021 № 2027.

Позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати за надані послуги за січень - грудень 2023 року також заявлені вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» 17 445 984,84 грн. інфляційних втрат та 9 853 201,16 грн. 3 % річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт порушення відповідачем грошових обов'язків з оплати за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період січень - грудень 2023 року по Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за неналежне виконання АТ «ДТЕК Дніпроенерго» зобов'язань з оплати за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період січень - грудень 2023 року становить 9 853 201,16 грн., яка розрахована за загальний період з 20.01.2023 по 26.04.2024.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок річних відсотків, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично правильним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 9 853 201,16 грн. є доведеними та обґрунтованими.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Згідно з розрахунком позивача за неналежне виконання за неналежне виконання АТ «ДТЕК Дніпроенерго» зобов'язань з оплати за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період січень - грудень 2023 року за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 стягненню з відповідача підлягає 17 445 984,84 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період з лютого 2023 року по квітень 2024 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача 17 445 984,84 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми річних відсотків та інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення, суду не наданий.

При вирішенні спору у даній справ суд вважає за необхідне врахувати наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов'язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки.

Поряд з цим суд відзначає, що у розумінні статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України при зменшенні неустойки суд також бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу (обставини, які мають істотне значення).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір річних відсотків за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.

Як встановлено судом, відповідачем було допущено прострочення здійснення розрахунків за надані послуги за період січень - грудень 2023 року в розмірі 448 957 337,25 грн.

Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» енергогенеруючим підприємством, об'єктом критичної інфраструктури та стратегічним об'єктом в економіці України.

Загальновідомим фактом є, що з початку повномасштабної збройної агресіє Російської Федерації проти України енергогенеруючі підприємства України піддаються систематичним ворожим обстрілам. Підвищення інтенсивності ворожих обстрілів у період 2023-2024 років спричинило суттєвий негативний вплив на роботу енергогенеруючих підприємств України, в тому числі і відповідача, спровокувало сталий дефіцит доступних генеруючи потужностей в ОЕС України, як через вимушені аварійні зупинки енергоблоків ТЕС, так і через пошкодження обладнання видачі потужності та системи зв'язку ТЕС із енергосистемою. Збройна агресія Російської Федерації проти України триває, а, отже, зберігається висока ймовірність суттєвого пошкодження майна енергогенеруючих підприємств в подальшому. При цьому, виходячи з поточної військової ситуації, реалізовувати плани з відновлення вже пошкодженої інфраструктури енергогенеруючих підприємств є практично неможливим.

Наразі, в умовах впровадженого в Україні воєнного стану, всі ресурси мають бути направлені в першу чергу на забезпечення обороноздатності України для відсічі російської агресії та сталої роботи всієї критичної інфраструктури держави.

Суд вважає, що зазначене у своїй сукупності є винятковими обставинами та підставою для застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України і, як наслідок, зменшення пені та штрафу.

З огляду на викладене, враховуючи компенсаційний характер 3 % річних, дискрецію суду для вирішення питання щодо зменшення відсотків річних і розміру, до якого вони можуть бути зменшені, а також, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем виконання розрахунків за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019, беручи до уваги й те, що майнова сфера позивача відновлена сумою стягнутих інфляційних втрат, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд вважає за можливе зменшити розмір присуджених до стягнення з відповідача річних відсотків за порушення зобов'язань з оплати за надані послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період січень - грудень 2023 року на 50 %, а саме до 4 926 600,58 грн.

Зменшення річних відсотків за переконанням суду забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть позивачу розумну компенсацію за тривале невиконання відповідачем Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача та не матиме негативних наслідків для Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Враховуючи викладене, підлягає стягненню з відповідача 4 926 600,58 грн. 3 % річних за порушення строків розрахунків за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд вважає, що обставини неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі Позивачу електроенергії за Договором № 15572/01 від 17.09.2018 на суму 11 556 145,30 грн. за період квітень, травень та І декада червня 2023 року є більш вірогідними, тобто доведеними, ніж зворотне, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доказами, наданими позивачем, повністю підтверджуються викладені у позовній заяві обставини і при цьому правові підстави позову ґрунтуються на матеріальному законі, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права передбачений законом і є ефективним.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин у даній справі та визнанні судом безпідставними і необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 448 957 337,25 грн. основного боргу за надані послуги, 17 445 984,84 грн. інфляційних втрат та 4 926 600,58 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог в позові відмовляється.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, зменшення судом штрафних санкцій не впливає на розподіл судових витрат.

Тому, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 059 800,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», м. Запоріжжя про стягнення 476 256 523,25 грн. заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0421-03015 від 04.05.2019 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи 00130872) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) 448 957 337 (чотириста сорок вісім мільйонів дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч триста тридцять сім) грн. 25 коп. основного боргу за надані послуги, 17 445 984 (сімнадцять мільйонів чотириста сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 4 926 600 (чотири мільйони дев'ятсот двадцять шість тисяч шістсот) грн. 58 коп. 3 % річних та 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 31 » січня 2025 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.