Справа № 199/10352/21
(1-кп/199/144/25)
31.01.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021041630000484 відносно ОСОБА_5 за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.3 ст.15, п.п.11,12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 309 КК України та ОСОБА_6 за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, п.п.11,12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 309 КК України, а також обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021040000000901 за обвинуваченням ОСОБА_7 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8
потерпілої - ОСОБА_9 та її представника адвоката ОСОБА_10
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
До суду, 31.01.2025 від представника потерпілої ОСОБА_9 захисника ОСОБА_10 надійшло клопотання: про звернення в дохід держави застави визначеної ОСОБА_6 , про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та допиту свідків у зв'язку із даним клопотанням.
Вирішуючи дане клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Частиною 4 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора.
З викладеного слідує, що ініціатором питання застосування запобіжного заходу під час судового розгляду кримінального провадження може бути не будь-яка сторона кримінального провадження, а виключно прокурор.
Крім того, суд звертає увагу на те, що стороною обвинувачення в кримінальному провадженні відповідно до § 2 Глави 3 КПК України є: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор. Потерпілий, його представник та законний представник, виходячи з вимог п. 19) ч. 1 ст. 3 КПК України, можуть бути стороною обвинувачення у випадках, установлених КПК України. Зокрема: у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення (п. 4) ч. 3 ст. 56 КПК України) потерпілий, який надав згоду підтримувати обвинувачення в суді, лише з цього моменту користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду (ч.ч. 1-4 ст. 340 КПК України), в тому числі і щодо ініціювання питання застосування запобіжного заходу.
Таким чином, в кримінальному провадженні, в якому обвинувачення підтримується прокурором, клопотання щодо застосування запобіжного заходу може бути ініційовано лише прокурором, а потерпілий згідно п. 2) ч. 1 ст. 56 КПК України, має право бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування такого заходу.
Крім вказаного, суд при вирішенні клопотання представника потерпілої про звернення застави в дохід держави, враховує й положення ч.9 статті 182 КПК України, за змістом якої питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду...
Отже, у суду відсутні правові підстави для задоволення заявленого клопотання представника потерпілої ОСОБА_9 захисника ОСОБА_10 .
Крім вказаного, прокурором було заявлено клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , продовження строку дії обов'язків, відповідно до статті 194 КПК України, - оскільки перебіг строків закінчується, а ризики, які було встановлено при обранні та продовженні запобіжного заходу та покладенні обов'язків, з переліку передбаченого ст. 177 КПК України, не зникли.
Дані клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є всі підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду. Крім того, знаходячись під загрозою застосування тяжкого покарання, обвинувачені, володіючи відомостями щодо свідків сторони обвинувачення, які не допитані, можуть вплинути на них з метою відмови від дачі показів чи зміни показів.
Суд, з урахуванням думки учасників провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а обвинуваченим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 продовження строку обов'язків, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як слідує з ухвали Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2024, вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - скасовано із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Застосовано щодо кожного із обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням кожному із обвинувачених альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ясот вісім тисяч чотириста) гривень.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.
Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Так, відповідно до змісту обвинувальних актів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі; крім вказаного, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, санкція якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке їм загрожує, у разі визнання останніх винуватими у вищевказаних кримінальних правопорушеннях, останні, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Щодо клопотання захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про обрання більш мякого запобіжного заходу або зменшення розміру застави, суд зазначає наступне.
Станом на день розгляду клопотання, матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту, суду не надано переконливих доказів необхідності зменшення визначеного ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2024 розміру застави для обвинуваченого ОСОБА_7 який є пропорційним щодо його особи, враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, в якому останній обвинувачується, а також є достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, й таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Посилання захисників на наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, та даних, що характеризують його особу з позитивного боку, не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики перешкоджання кримінальному провадженню, враховуюче те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Як зазначалося вже раніше, та наразі, підстав вважати вказаний визначений розмір застави завідомо непомірним або навпаки, занадто малим для ОСОБА_7 , суд не вбачає, виходячи й з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Тому, такий розмір застави, який був визначений судом апеляційної інстанції в межах п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_7 . Про що і було констатовано ухвалою суду апеляційної інстанції від 18 липня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120537648) за змістом якої, ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2024 року про продовження тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , - залишена без змін.
Наведені висновки суду узгоджуються і з рішенням ЕСПЛ, 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), де суд зазначив, що розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є забезпечення швидкого розслідування та судового розгляду. В п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України закріплено, що розумність строків є засадою кримінального провадження.
Як передбачено ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається в даному випадку на прокурора.
Дотримання розумного строку розгляду провадження є елементом справедливого судового розгляду в розумінні ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 114 КПК України будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Частиною 1 ст. 318 КПК України передбачено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Враховуючи, що стороною обвинувачення тривалий час не забезпечена явка до суду свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , що безумовно призводить до затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення процесуальних строків для подання стороною обвинувачення доказів, зібраних у ході досудового розслідування суду.
Керуючись ст.ст.369,372, 376 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_9 захисника ОСОБА_10 про звернення в дохід держави застави визначеної ОСОБА_6 , про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та допиту свідків у зв'язку із даним клопотанням - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 30.03.2025 включно.
Визначити ОСОБА_7 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 908400 (дев'ясот вісім тисяч чотириста) гривень, яку обвинувачений або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду (отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, поточний рахунок отримувача: UA098201720355219002001086699, та надати документи, що підтверджують сплату застави суду.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , такі обов'язки:
1)прибувати за викликом до суду;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з - під варти, у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити ОСОБА_7 та заставодавцям, що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Клопотання прокурора про продовження покладених обов'язків на обвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити.
Продовжити покладені, відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2024 на ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кожного окремо, обов'язки по запобіжному заходу виді застави в сумі 908400.00 гривень, а саме:
1) прибувати за викликом до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії ухвали в частині обов'язків перелічених як певні обмеження - тривалістю в два місяці - до 30.03.2025 включно.
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для організації контролю за виконанням ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та заставодавцям, що у разі невиконання покладених на них обов'язків, застава звертається в дохід держави.
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту та зменшення розміру застави - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Встановити стороні обвинувачення, а саме групі прокурорів у кримінальному провадженні № 12021041630000484 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та у кримінальному провадженні №12021040000000901 за обвинуваченням ОСОБА_7 строк для подання до суду доказів тривалістю 1 місяць, до 03.03.2025 включно.
Роз'яснити стороні обвинувачення, що:
- у випадку не виконання стороною обвинувачення своїх обов'язків щодо подання доказів на підтвердження обвинувачення у кримінальному провадженні у встановлений судом строк, кримінальне провадження буде розглядатись на підставі поданих суду доказів станом на кінець граничного строку подання доказів;
- сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисниками, потерпілою, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали буде оголошений о 15:00 годині 31.01.2025.
Судді: ОСОБА_22 __________ ОСОБА_2 ______________ ОСОБА_3