Справа № 199/9672/24
(2/199/953/25)
іменем України
28.01.2025
м. Дніпро
справа №199/9672/24
провадження № 2/199/953/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», де третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, -
У листопаді 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», де третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
В обґрунтування позову зазначивши, що 10.01.2022 приватним виконавцем Макаренко А.С. відкрито виконавче провадження №68086055 з приводу виконання виконавчого напису №60456 від 31.03.2021 вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного територіального округу Київської області Головкіною Я.В.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому просив суд визнати виконавчий напис №60456, вчинений 31.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного територіального округу Київської області Головкіною Я.В. щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» грошових коштів у розмірі 18 616,00 грн., таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача кошти, набуті без достатньої правової підстави, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2024 справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.
У судове засідання позивач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, його представником адвокатом Калініним С.К. надано заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій він просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. 28.01.2025 через систему «Електронний суд» ним подані додаткові пояснення, в яких він зазначив, що позовні вимоги не визнає в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 18 616,00 грн., оскільки кредитний договір № 683965-А не визнавався недійсним, а тому відсутні підстави для даного стягнення.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 31.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного територіального округу Київської області Головкіною Я.В. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №60456, за яким з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» стягнено заборгованість за кредитним договором №683965-А від 22.10.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СС ЛОУН», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФІНФОРС» на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №40071779-31 від 26.12.2019, а в подальшому від останнього до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №28/1220-01 від 28.12.2020.
За виконавчим написом стягнуто заборгованість за період з 28.12.2020 по 10.03.2021 в розмірі 17 416,00 грн., що складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 7 000,00 грн., простроченої заборгованості за комісією - 0,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 6 930,00 грн., строкової заборгованості за сумою кредиту - 0,00 грн., строкової заборгованості за комісією - 0,00 грн., строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн., строкової заборгованості за штрафами і пенями - 3 486,00 грн.
За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, в розмірі 1 200,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко А.С. від 10.01.2022 відкрите виконавче провадження (ВП №68086055) з примусового виконання спірного виконавчого напису.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів встановлено Главою 14 Закону України "Про нотаріат" та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З тексту оспорюваного виконавчого напису від 12.06.2021 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Постановою Кабінету Міністрів України №622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у тому числі: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення - з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення спірного виконавчого напису 31.03.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 по справі №910/13233/17.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 у редакції від 29.11.2001 передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами. При цьому визначено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Укладений між позивачем та ТОВ «СС ЛОУН» договір про споживчий кредит №683965-А від 22.10.2019, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
При вирішенні спору суд також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року по справі № 757/24703/18-ц, відповідно якої для вчинення виконавчого напису нотаріусу слід надавати серед інших документів оригінал нотаріально посвідченого договору, згідно пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вищенаведені обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, тому, враховуючи предмет спору, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачів безпідставно набутих коштів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію.
Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Згідно відповіді приватного виконавця від 04.11.2024 за вих.№349851 в межах виконавчого провадження з доходів боржника ОСОБА_1 стягнуто кошти на загальну суму 21 177,60 грн. Згідно розподілу, здійсненого приватним виконавцем на суму 21 177,60 грн., з даних коштів перераховано: 700,00 грн. - в рахунок сплати витрат виконавчого провадження; 1 861,60 грн. - в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця; 18 616,00 - в рахунок сплати заборгованості за виконавчим провадження. 24.10.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
У зв'язку з тим, що судом визнано виконавчий напис №60456 від 31.03.2021 таким, що не підлягає виконанню, кошти, які були стягнуті з позивача на користь стягувача (відповідача) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», внаслідок такого виконавчого напису, стягнення яких підтверджено належними та достовірними доказами, підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті, в розмірі 18 616,00 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу судом відзначається таке.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Положення ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦПК України передбачають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Заперечуючи проти задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, представник відповідача у поданих 28.01.2025 поясненнях просить відмовити у її задоволенні, у зв'язку з тим, що представник позивача адвокат Калінін С.К. є представником у багатьох аналогічних справах, а тому час витрачений на підготовку є необґрунтованим, а заявлені витрати адвоката - суттєво завищеними, оскільки для нього дані справи є типовими.
Суд не може погодитися з такими твердженнями сторони відповідача з огляду на наступне.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи норми частин 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у п. 130, 131, 133 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У п. 128 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду вказано, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
До позовної заяви позивач додав копію договору №б/н/24 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 30.10.2024, укладеного між Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» та позивачем ОСОБА_1 , за умовами якого адвокат взяв на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу та представляти його у справі, а клієнт зобов'язався сплатити адвокату гонорар.
Також, позивачем надано до суду Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 22.11.2024, який є Додатком №2 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н від 30.10.2024, який підтверджує розмір витрат позивача на правничу допомогу у даній справі.
Надані позивачем докази понесених ним судових витрат є належними так, як містять інформацію про предмет доказування.
Загалом надані позивачем докази на підтвердження судових витрат відповідають вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності, які встановлені ст. ст. 77 - 80 ЦПК України.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, можливим стягнути з відповідача ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн., оскільки вони є співвмірними з розміром наданої допомоги.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», де третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31.03.2021 вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного територіального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №60456, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості у розмірі 18 616 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 18 616 (вісімнадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь держави судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 31 січня 2025 року.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», ЄДРПОУ 42254696, місце знаходження - б. Верховної Ради, буд.34, офіс 511, м. Київ, 02094.
третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, місцезнаходження - вул. Богдана Хмельницького, 4, офіс 4, м. Дніпро, 49083.
Суддя О.Б. Подорець