61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
31.01.2025
Справа №905/1207/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49602, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4Д; код ЄДРПОУ: 42086719, електронна пошта 42086719@mail.gov.ua)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Давидової Олени Віталіївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 97 823,41 грн., з яких: 75 543,86 грн. - заборгованість, 18 730,74 грн. - пеня, 1260,43 грн. - 3% річних, 2288,38 грн. - інфляційні нарахування
без повідомлення (виклику) представників сторін
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Давидової Олени Віталіївни про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 97 823,41 грн., з яких: 75 543,86 грн. - заборгованість, 18 730,74 грн. - пеня, 1260,43 грн. - 3% річних, 2288,38 грн. - інфляційні нарахування.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №66 від 01.06.2019 в частині неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 97 823,41 грн., з яких: 75 543,86 грн. - основна заборгованість, 18 730,74 грн. - пеня, 1260,43 грн. - 3% річних, 2288,38 грн. - інфляційні нарахування.
Ухвалою суду від 08.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Ухвалою від 20.03.2024 зупинено провадження у справі №905/1207/23 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку справи №911/1359/22.
Ухвалою від 03.12.2024 провадження у справі №905/1207/23 поновлено.
23.01.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких він повідомив суд про те, що 25.09.2024 відповідачем сплачено на рахунок ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» грошові кошти в розмірі 288 099,99грн за спожиту електричну енергію за договором №66. Таким чином заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 75 543,86грн за січень 2023 року погашена відповідачем в повному обсязі. Щодо нарахованих санкцій позивач підтримав позовні вимоги в цій частині та просив їх задовольнити.
Щодо повідомлення відповідача.
Відповідно до ч.5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
13.09.2023 копія ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі від 08.09.2023 направлялась поштовим відправленням на адресу відповідача відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверт повернуто органом поштового зв'язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
15.01.2025 копія ухвали господарського суду про поновлення провадження по справі від 03.12.2024 направлялась відповідачу поштовим відправленням за адресами: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 1/147 та 84331, Донецька область, вул. Марії Приймаченко, буд.9, кв.9.
Згідно із положеннями частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Ухвалою суду від 03.12.2024 було витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію в якості внутрішньо переміщеної особи Давидової О.В. Листом від 09.12.2024 Мінсоцполітики повідомило Господарський суд про те, що станом на 09.12.2024 в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО інформація про запитувану особу відсутня.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, ухвали про відкриття провадження у справі, зупинення провадження та поновлення провадження у справі були надіслана відповідачу на його електронну адресу, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Так, у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров'ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об'єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв'язку та інтернету.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (далі - Позивач, Постачальник), яке створене у результаті здійснення заходів з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг, протягом періоду визначеного абзацом четвертим пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон).
Згідно п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до п.7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Давидової Оленою Віталіївною (відповідач, споживач) укладено договір №66 про постачання електричної енергії споживачу (договір) на умовах індивідуальної комерційної пропозиції «Періодична» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (додаток №2 до договору).
Відповідач, ФОП Давидова Олена Віталіївна приєдналася до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання від 01.06.2019 (додаток №1 до договору).
Згідно з умовами п. 1.1 договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі-постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього Договору.
Згідно з п.2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 3.1. договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але у будь-якому випадку не раніше строку початку дії Договору.
Згідно з пунктом 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6 договору).
Пунктом 5.7. договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Згідно з п. 6.2. договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію (п.7.1 договору).
За умовами п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією (п.13.1 договору).
Відповідно до п. 2 комерційної пропозиції ціна на електричну енергію (грн за 1 кВт*год без ПДВ) для розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.1 комерційної пропозиції розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів за період до початку дії нового ринку електричної енергії - на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника; за період з дати початку дії нового ринку електричної енергії - на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.
Згідно з п. 4.2 комерційної пропозиції, прийняттям даної комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснення зарахування грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), між відповідними рахунками (розрахунковий та поточний із спеціальним режимом використання) таким чином, щоб на дату початку дії нового ринку забезпечити їх коректне відображення.
Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду. Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку (п. 5.1 комерційної пропозиції).
Згідно з п. 6.1 комерційної пропозиції, рахунок за фактично відпущену електричну енергію формується споживачем самостійно в сервісі «Особовий кабінет» з моменту реєстрації споживача в сервісі не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за фактично відпущену електричну енергію, надається постачальником споживачу у день подання споживачем звіту не пізніше трьох робочих днів з дати завершення розрахункового періоду у відповідному центрі обслуговування, якщо клієнт не є користувачем сервісу «Особовий кабінет». У разі неотримання рахунку споживачем в центрі обслуговування або у сервісі «Особовий кабінет», постачальник на четвертий робочий день після закінчення розрахункового періоду направляє рахунок клієнту на електронну адресу споживача, зазначену в заяві-приєднанні (в такому випадку датою отримання рахунку вважається дата направлення постачальником ел.листа). У разі відсутності інформації про електронну адресу споживача, постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом, поштою (в такому випадку датою отримання рахунку споживачем вважається третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач). Надані постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем, протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
За змістом п. 7.1 комерційної пропозиції, послуги з передачі, розподілу електричної енергії закуповуються та оплачуються постачальником, а їх вартість включається до ціни електричної енергії і оплачується споживачем на рахунки постачальника.
Пунктом 8.1. комерційної пропозиції передбачено, що у разі, якщо споживач порушив терміни оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, до дати повної оплати, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
За умовами п.11.2. Комерційної пропозиції, договір укладається на строк один календарний місяць та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо Постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв'язку з порушенням Споживачем умов п.5.1. цієї Комерційної пропозиції.
Договір в частині постачання електричної енергії припиняє свою дію у випадках, передбачених п.11.2. цієї комерційної пропозиції, з дати, вказаної в повідомленні наданому (направленому) споживачу, не пізніше дати припинення договору в частині постачання електричної енергії, якщо інша дата не буде узгоджена сторонами додатково, а в частині взаєморозрахунків - діє до повного їх виконання (пункт 11.6 комерційної пропозиції).
Комерційна пропозиція підписана повноважними представниками сторін (постачальником та споживачем) без зауважень.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.06.2019 у січні 2023р ним було поставлено, а відповідачем спожито електричну енергію у обсязі 12306 кВт*год на загальну суму 78 167,38 грн з ПДВ на підтвердження чого суду надано акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень 2023.
Позивачем до матеріалів справи надано рахунок за спожиту електроенергію №66 за січень 2023 від 02.02.2023, кінцева дата сплати - 09.02.2023 на загальну суму 78 167,38грн.
24.07.2023 позивач додатково надіслав на поштову адресу відповідача примірники акту приймання-передавання та рахунків за розрахунковий період січень 2023 р.
Позивач зазначив, що після погашення нарахувань за попередні розрахункові періоди (які не увійшли до позовного), в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період січень 2023 зараховано надлишок оплати в розмірі 2623,52 грн. Таким чином, за розрахунковий період січень 2023 відповідачу нараховано до сплати 78 167,38грн, а в якості погашення зараховано суму в розмірі 2 623,52грн., отже станом на дату подачі позовної заяви заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором становить 75 543,86грн.
Відповідач акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) не підписав, оплату за поставлену електричну енергію в повному обсязі не здійснив.
Спожитий відповідачем обсяг електроенергії підтверджується листом оператора системи розподілу, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/9356-вих від 04.07.2023, згідно якого фактичний (звітний) обсяг споживання за січень 2023 року становить 12306 кВт*год.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків за спірним Договором в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за спожиту електричну енергію за січень 2023 позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення 75 543,86 грн. заборгованості, 18 730,74 грн. пені, 1260,43 грн. - 3% річних, 2288,38 грн. - інфляційних нарахувань.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за укладеним договором.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №311 і безпосередньо договором.
У відповідності до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
Згідно ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи викладене, за висновками суду, між сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України був укладений публічний договір приєднання, який визначає порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача (відповідача) до умов цього договору на підставі заяви-приєднання відповідача до договору.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами щодо постачання електроенергії виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №66 від 01.06.2019. Відповідачу поставлено електричної енергії за договором за період січень 2023 на загальну суму 78 167,38 грн., на підтвердження чого до позовної заяви додано акт про прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень 2023 та сформовано рахунок за спожиту електричну енергію за відповідний період , які отримані відповідачем.
Факт отримання послуг з постачання електричної енергії за спірний період відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано.
Відповідно до пункту 38 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
До запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (п. 10 Постанови Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Пунктом 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №311, визначено, що зчитування показників з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Так, на даний час саме оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача.
Таким чином, оператор системи розподілу надає електропостачальнику дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами, а електропостачальник, у свою чергу, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.
У відповідь на лист позивача від 29.06.2023 АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» повідомило позивача про фактичний (звітній) обсяг споживання за січень 2023 у розмірі 12306 кВт*год. по точках комерційного обліку споживача.
Таким чином, позивачем суду доведено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу у січні 2023 електроенергію у кількості 12306 кВт*год, доказів протилежного суду не надано.
30.03.2023 позивачем на електронну адресу відповідача була надіслана претензія від 29.03.2023, якою останній вимагав сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію за січень 2023 у сумі 75 543,86грн
Крім того вбачається, що 24.07.2023 позивач направляв на адресу відповідача рекомендованим листом акт прийняття-передавання електроенергії за січень 2023 та відповідний рахунок.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Отже, враховуючи умови договору про постачання електричної енергії споживачу, строк оплати за спожиту електроенергію за січень 2023 є таким, що настав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено матеріалами справи, під час розгляду справи, відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 75 543,86грн що підтверджується випискою по особовому рахунку від 15.01.2025 за період 25.09.2024 та заявою позивача про погашення відповідачем основної суми боргу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на факт сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 75 543,86 грн під час розгляду справи в суді, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 75 543,86 грн підлягає закриттю.
Як зазначалося вище, окрім суми основного боргу, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 260,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 288,38 грн., пеня в розмірі 18 730,74 грн.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати в розмірі 2 288,38 грн. за період з 01.03.2023 по 31.08.2023 та 3% річних за період з 10.02.2023 по 31.08.2023 в сумі 1260,43 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є методологічно та арифметично вірним, тому зазначені вимоги підлягають задоволенню в розмірі 1 260,43 грн.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, позивач визначив період такого нарахування з 01.03.2023 по 31.08.2023 включно. Відповідно до статистичних даних за період липень-серпень 2023р інфляція склала 99,4 та 98,6 відповідно, тобто мала місце дефляція.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок інфляційних за визначений період, господарський суд доходить висновку, що позивач припустився помилки при здійснені розрахунку, оскільки не врахував дефляцію за липень-серпень, тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 738,27грн.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.1. комерційної пропозиції передбачено, що у разі, якщо споживач порушив терміни оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
На підставі вищенаведеного пункту комерційної пропозиції позивачем було нараховано пеню на загальну суму боргу за період з 10.02.2023 по 09.08.2023 у сумі 18 730,74грн.
Разом з цим, при вирішенні питання щодо стягнення нарахованої позивачем суми пені, суд враховує наступне.
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У подальшому законами України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджувались відповідні укази Президента, якими строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента № 740/2024 від 28.10.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
За приписами ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Пунктом 1 ч.2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332.
26.04.2022 Постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 доповнено пунктом 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.
Постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.
Враховуючи викладене, а також приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (в редакції постанови, чинній на момент спірних правовідносин), яка є обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 18 730,74 грн за загальний період з 10.02.2023 по 09.08.2023, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляє.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судові витрати у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В И Р I Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження у справі № 905/1207/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 75 543,86 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Давидової Олени Віталіївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, місто Дніпро, вул. Січових Стрільців, будинок 4 Д, код 42086719) 3% річних у сумі 1260,43 грн, інфляційні втрати в сумі 738,27 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1702,06 грн.
В решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2025.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман