Справа № 643/1340/25
Провадження № 1-кс/643/541/25
29 січня 2025 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62024170002007834 від 27.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2, ч.5 ст.426-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, Харківської області, українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні маючого доньку, 2014 року народження, раніше не судимого, тимчасово не працевлаштованого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170002007834 від 27.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2, ч.5 ст.426-1 КК України, в якому 28.01.2025 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, та в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2, ч.5 ст.426-1 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме: показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які надані в ході досудового розслідування; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в т.ч. контролю за вчиненням злочину; протоколами огляду отриманих повісток; протоколами огляду та видачі грошових коштів; протоколом затримання ОСОБА_6 від 27.01.2025; протоколом обшуку за місцем знаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; іншими матеріалами в їх сукупності.
На сьогоднішній день органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.426-1 КК України. Санкцією даної статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років. Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії особливо тяжких злочинів.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
- переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері службової діяльності та особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, максимальна санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від восьми до дванадцяти років позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній буде переховуватись від органів досудового розслідування, та, в подальшому, суду, з метою уникнення покарання;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, проводяться та заплановане проведення низки слідчих та процесуальних дій з метою отримання доказів, які підозрюваний може знищити, сховати або спотворити;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме координувати діяльність та поведінку не встановлених учасників злочинної організації, у тому числі з числа інших співробітників Державної податкової служби.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється існує на тій підставі, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, враховуючи характер вчиненого злочину, може вчиняти аналогічні злочини у якому підозрюється.
У судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що підозра не обґрунтована, ніяких посадових осіб з ТЦК він не знає. Вказав, що хотів заробити кошти шахрайським шляхом. Вину у скоєному не визнає. Просив у задоволенні клопотання відмовити, а у разі задоволення визначити мінімальний розмір застави.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні, посилаючись на свої письмові заперечення, вказав, що підозра не обґрунтована, документально не доведена. Зазначив, що слідчий безпідставно дійшов висновку про обґрунтованість підозри, наявність підстав існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та неможливості застосування більш м'якого заходу, оскільки жодного належного доказу стороною обвинувачення не надано. Зазначив, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатньою гарантією для забезпечення виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному провадженні. У разі задоволення клопотання просив визначити мінімальний розмір застави.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Судом встановлено, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170002007834 від 27.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2, ч.5 ст.426-1 КК України, в якому 28.01.2025 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, та в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2, ч.5 ст.426-1 КК України.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст.176 цього Кодексу.
При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання підозрюваної винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; наявність соціальних зв'язків; майновий стан підозрюваної; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками, розміром спричиненої шкоди.
Так, прокурором у судовому засіданні не надано переконливих доказів виключності цієї справи для суспільства, тому слідчий суддя приходить до висновку про призначення розміру застави в межах розміру, визначеного ст.182 КПК України.
Враховуючи викладене, розмір застави, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків має бути призначений у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 242 240 грн. (3028, 00 х 80 = 242 240, 00 грн).
Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.
В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваної обов'язки, визначені ст.194 КПК України.
Керуючись ст.ст.176-178,182-184,186,193-194,196,197,376 КПК України, суд,-
Клопотання старшого слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 13.05 години 27.01.2025.
Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 13.05 години 27.03.2025.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.
Визначити суму застави у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок), 00 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2025 у справі № 643/1340/25 (провадження 1-кс/643/541/25) стосовно ОСОБА_6 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 31 січня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1