Справа № 189/3135/24
3/189/42/25
іменем України
30.01.2025 року селище Покровське
Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Чорна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, які надійшли з ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонер, інвалід ІІІ групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
За матеріалами адміністративного протоколу серії ААД №830839 від 18.12.2024 року, 18.12.2024 року о 17.20 год. на а/д Дніпро-Мелітополь 117 км. Т-04-01 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 та під час руху не вибрав безпечний інтервал та здійснив зіткнення з автомобілем КАМАЗ 55111 д.н. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобіль ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.13.1 ПДР.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому діянні не визнав повністю та суду пояснив, що 18.12.2024 року близько 17 год. він їхав в с. Катеринівка по своїй смузі руху, частково по узбіччю дороги по своїй смузі, оскільки назустріч їхав КАМАЗу, з виїздом на його смугу руху. Для уникнення зіткнення водій КАМАЗу різко звернув на свою смугу руху, тобто праворуч, але в момент зближення автомобілів один до одного, задня частина КАМАЗу не встигла переїхати на свою полосу, в результаті чого лівою частиною колеса КАМАЗ зачепив його автомобіль, після чого на передньому колесі ОСОБА_1 випала шарова і автомобіль потягло в праву сторону, де відбулося зіткнення з деревом.
ОСОБА_1 заперечує свою винуватість у скоєнні ДТП, оскільки Правила дорожнього руху він не порушував. Вважає, що ДТП сталася з вини водія КАМАЗу. Пояснив, що інспектор СРПП склав протокол і схуму ДТП із зазначенням місця зіткнення лише зі слів водіїв.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що в той день він їхав за кермом свого автомобіля в напрямку селища Покровське, якийсь час рухався позаду автомобіля ВАЗ. Під час руху він побачив, що на їхню смугу руху виїхав КАМАЗ, в останню мить різко взяв вправо (повернувся на свою полосу), однак, задніми колесами зачепив автомобіль ВАЗ, який рухався КАМАЗу назустріч. Він бачив момент зіткнення, колеса КАМАЗу пошкодили передні колеса автомобіля ВАЗ, через що останній врізався в дерево. Стверджував, що водій автомобіля ВАЗ (Хвостик) рухався не ближче до центру дороги, а навпаки, майже виїхав на узбіччя, щоб уникнути зіткнення, як і сам свідок на своєму автомобілі, про що також зазначав і у своїх письмових поясненнях.
Інспектор СРПП відділення поліції №5 Гаврілко Д.І., який був допитаний в якості свідка, суду пояснив, що 18.12.2024 року він склав протокол про адміністративне правопорушення відносно водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП, виходячи з пояснень обох водіїв, місце зіткнення визначив також з їх слів.. Коли він прибув на місце ДТП, фактично вантажний КАМАЗ був на краю правої проїжджої частини дороги в бік м. Дніпро. Автомобіль ВАЗ також стояв на тій стороні дороги, здійснивши наїзд на дерево.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Стаття 251 зазначає, що доказами по справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.1.4 Правил кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно п.1.9 Правил особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху України, у порушенні якого обвинувачується ОСОБА_1 , водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Про порушення ОСОБА_1 інших вимог Правил дорожнього руху України у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено.
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суд розглядає справу лише в межах пред'явленого обвинувачення, яке сформульоване у протоколі про адміністративне правопорушення і за принципом диспозитивності не вправі виходити за межі обвинувачення.
Суд дійшов висновку, що факт порушення ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.
Судом встановлено, що автомобілі під керуванням учасників ДТП рухались на а/д Дніпро-Мелітополь 117 км. Т-04-01 на зустріч один одному, водій автомобіля КАМАЗ, ОСОБА_3 , виїхав на зустрічну смугу, не врахував при цьому в достатній мірі дорожню обстановку, розташування транспортних засобів на дорозі, їх швидкість тощо, хоча мав таку можливість і зобов'язаний був це зробити, не встигнувши закінчити маневр об'їзду та повністю перевести автомобіль на свою смугу, допустив зіткнення задніми колесами з автомобілем ВАЗ 21099 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Досліджені докази та заслухані покази свідків свідчать про відсутність вини ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні, та не дають суду підстав вважати поза розумним сумнівом, що ДТП сталося саме з вини водія автомобіля ВАЗ.
Крім того, суд зауважує, що в матеріалах справи також наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №831376 від 18.12.2024 року, за яким водію ОСОБА_3 інкримінується порушення ним пункту 13.1 ПДР України за фактом цього ж ДТП.
Таким чином, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не знайшли свого підтвердження сукупністю належних і допустимих доказів під час розгляду справи в суді.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Враховуючи наведене, суд вважає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП не доведеним, оскільки він не ґрунтується на об'єктивних даних, що є у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В зв'язку з вищенаведеним і керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у десятиденний строк з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя: О.В. Чорна