Справа № 209/9251/24
Провадження № 2-а/209/7/25
29 січня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Погрібної О.В.,
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: Зибало Н.О.
представник відповідачів: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) через свого представника - адвоката Зибало Наталію Олександрівну (надалі також представник позивача, адвокат)звернувся через систему «Електронний суд» в Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі також ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач-2) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить судскасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1761 від 26 листопада 2024 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.11.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова №1761 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 грн. за скоєння адміністративного порушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП. Підставою винесення постанови слугував розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Протоколом №375 про адміністративне правопорушення від 22.11.2024 складеним офіцером відділення призову старшим лейтенантом ОСОБА_3 зроблено висновок про порушення ним правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП, а саме «несвоєчасно повернувся після ВЛК, а також не оновив облікові данні».
Також звертає увагу суду на те, що15.07.2024 через застосунок «Резерв+» уточнив свої дані, про що міститься відповідна інформація в реєстрі «Оберіг» за №121220211425037600057. Також, особисто, маючи на руках повістку, явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та отримав направлення для проходження ВЛК. Зауважує, що відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка) ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС №999000А без в/підготовки та рішенням ВЛК від 12.10. 2011 визнаний непридатний в мирний час та обмежено придатний у воєнний час.
04 травня 2024 року набув чинності Закон про соціальний захист військовослужбовців №3621-IX, яким фактично скасовано статус «обмежено придатний». Цим законом також визначено 9-місячний термін для того, щоб військовозобов'язані з таким статусом пройшли повторне медичне обстеження військово-лікарськими комісіями та отримали один з актуальних статусів. Тобто на дату винесення постанови, встановлений законодавством строк для проходження ВЛК не закінчився та позивачем не порушений. В чому саме полягає несвоєчасність повернення після ВЛК, протокол не містить.
Крім того наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №1761 від 26 листопада 2024 року не містить дати, часу вчинення правопорушення та відсутнє посилання на норму закону, яку порушив ОСОБА_1 . Ані в протоколі, ані в оскаржуваній постанові взагалі не зазначено, які саме вимоги (підпункт, пункт, частина, стаття) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та/або «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та/або Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», порушені позивачем, які є наслідком адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП.
Виходячи з вищевикладеного, представник позивач вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем не з'ясовано всіх обставин, за яких було вчинено правопорушення та які мають значення для правильного вирішення справи у зв'язку з чим постанова повинна бути скасована, а справа закрита.
ІНФОРМАЦІЯ_6 подано відзив на позовну заяву, у якому представник ІНФОРМАЦІЯ_5 вказує про те, що доводи позивача є необґрунтованими. Зазначає про Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 (зі змінами), Указ Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 (зі змінами), а також покликається на ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію громадян» та п.п. 21, 23-24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024 (зі змінами).
Окрім цього, вказує про те, що 06 вересня 2024 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , під особистий розпис позивачу була вручена повістка, щодо його явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на 08-00 год. 07 вересня 2024 року. Однак позивач у визначений у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з?явився, про причини своєї неявки не сповістив належним чином. 06 листопада 2024 року позивач був об?явлений у адміністративний розшук, як особа яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУПАП. 22 листопада 2024 року позивач був доставлений працівниками Національної поліції Кам?янського РУП ГУ НІ України в Дніпропетровській області до ІНФОРМАЦІЯ_5 ., де на нього був скажений адміністративний протокол за частиною 3 статті 210 КУпАП. Відтак, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження та розгляд адміністративної справи призначено на 03 січня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року відкладено розгляд адміністративної справи на 29.01.2025 о 11 год. 00 хв.
Сторони у справі про судовий розгляд повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Сторони у справі про судовий розгляд повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на адміністративний позов не надали.
ІНФОРМАЦІЯ_7 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки представника до суду не повідомив, відзив на адміністративний позов не надав.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, проаналізувавши зібрані по справі докази та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Судом встановлено, що 22 листопада 2024 року офіцером відділення призову ст.л-том ОСОБА_4 складено протокол № 375 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , згідно якого, 22.11.2024 року о 22 год. 50 хв. ОСОБА_1 доставлений співробітниками національної поліції по адміністративному розшуку ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/10619 від 06.11.24 (несвоєчасно повернувся після ВЛК, а також не оновив облікові данні) (а.с. 14-15).
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 від 19 листопада 2024 року № 1761 по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (а.с.12-13).
Згідно постанови, громадянин ОСОБА_1 несвоєчасно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 для оновлення військових облікових даних, несвоєчасно з'явився після проходження ВЛК та був доставлений поліцією, чим порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду.
Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Зокрема, згідно ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
-уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
-прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
-проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч.11 ст.38 вказаного Закону призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Слід зазначити, що вказана редакція ч.10 ст.1, ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» набрала чинності 18.05.2024 року (внаслідок набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку № 3633-IX від 11.04.2024).
Раніше Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» не передбачав обов'язку уточнення своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації.
Отже, відлік вказаного строку слід починати від дня набрання чинності Законом №3633-IX від 11.04.2024, тобто, з 18.05.2024 року.
За приписами частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ст.210 КУпАП доповнена частиною 3 та викладена у новій редакції на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3696-ІХ від 09.05.2024, який набрав чинності 19.05.2024. До внесених змін, норма ч. 3 ст. 210 КУпАП була відсутня.
Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Отже, виходячи з вимогст.58 Конституції України та п.п.10 п.1 Правил військового обліку, які діють з 05.01.2023, строк для першого звіряння даних військовозобов'язаного розпочинається 05.01.2023, а закінчується 05.01.2028.
Згідно доданого до позовної заяви витягу із застосунку Міністерства оборони України «Резерв +» (електронний кабінет призовника) встановлюється, що 15 липня 2024 року ОСОБА_1 оновив військово-облікові дані через мобільний додаток «Резерв+», та згідно витягу, останній знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Дніпро); постанова ВЛК 12.10.2011 непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час; ВОС 794625, Номер в реєстрі Оберіг 121220211425037600057 (а.с.19).
Отже, позивач виконав обов'язок, передбачений ч. 10 ст. 1 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наданий витяг із застосунку «Резерв+» не містить повідомлення, відповідно до якого дані ОСОБА_1 потребують уточнення, категорія обліку «військовозобов'язаний», а також не містить рекомендації «звернутись до ТЦК з місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних».
Відповідачем не спростовано обставин пред'явлення позивачем представнику ІНФОРМАЦІЯ_5 електронного військово-облікового документу, який був сформований за допомогою мобільного додатку «Резерв+».
При цьому судом встановлено, щоОСОБА_1 був прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України за ВОС № 999000А за посадою - без в/підготовки обмежено здатний у в/час, код 000А, що підтверджується тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 (замість військового квитка), виданою військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_8 17 жовтня 2013 року. Тимчасове посвідчення дійсне до отримання бланків військових квитків (а.с.17).
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згаданий вище Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язанихта резервістів затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту - Порядок №1487).
Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі по тексту - Правила військового обліку).
Підпунктом 1.1 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1, як на підставу обґрунтованості прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП зазначає про те, що ОСОБА_1 була вручена повістка щодо його явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак позивач у визначений в повістці час не з?явився, про причини своєї неявки не сповістив належним чином.
При цьому, в оскаржуваній постанові підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП зазначено, що останній несвоєчасно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 для оновлення військових облікових даних, несвоєчасно з'явився після проходження ВЛК та був доставлений поліцією, чим порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду.
Щодо несвоєчасного повернення після проходження медичного огляду військово-лікарської комісії позивачем, то суд звертає увагу, що згідно ч.10 ст.1 Закону Украйни «Про військовий обов'язок та військову службу» такий обов'язок виникає згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно п. 68 постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16 травня 2024 № 560, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Однак, суд звертає увагу, що вказані норми не встановлюють обов'язку військовозобов'язаних самостійно ініціювати проходження медичного огляду військово-лікарської комісії.
Натомість, відповідно до п.79 постанови КМУ «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 30 грудня 2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду.
Отже, визначення необхідності проходження військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК є прерогативою ТЦК та СП і здійснюється шляхом вручення повісток під особистий підпис або рекомендованим поштовим відправленням.
Так, на підтвердження того, що позивач невчасно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 після проходження ВЛК, представник відповідача 1 до поданого відзиву на позовну заяву до суду надав копію звернення від 06.11.2024 №1/10619 щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за ст. 210, ст.210 прим 1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для складання протоколів про адміністративні правопорушення, у якому зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; та копію рапорту начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.11.2024, розписку на імя ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ВЛК, яку ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що відповідно до долученої розписки на ім'я ОСОБА_1 , яку останній одержав 06.09.2024, йому слід з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 07.09.2024 о 8 год. для проходження ВЛК, натомість згідно рапорту начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_5 від 04.1120224, військовозобов'язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 була вручена повістка 06.09.2024 для уточнення персональних даних, проте в зазначений час військовозобов'язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'явився, чим порушив ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Також у матеріалах справи наявне направлення № 272 видане ІНФОРМАЦІЯ_3 , якимОСОБА_1 направляється для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період (а.с. 18), однак, слід зазначити, що таке направлення не містить дати, а відповідно суду не видається можливим встановити дату направлення позивача на ВЛК та строки його виконання, про порушення яких зазначено в протоколі № 375 про адміністративне правопорушення від 22 листопада 2024 року та в постанові № 1761 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 26 листопада 2024 року.
Окрім того, суд також не може залишити поза увагою те, що протокол № 375 від 22 листопада 2024 року та постанова № 1761 від 26 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП, не містить посилання на норму закону, яку порушив ОСОБА_1 , а саме: не зазначено які саме вимоги (підпункт, пункт, частина, стаття) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та/або «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та/або Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» було порушено позивачем.
В свою чергу, це позбавляє суд можливості оцінити правильність застосування відповідачем закону про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція).
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Так, у рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Європейський суд з прав людини також в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Натомість, матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав обов'язок, передбачений ч. 10 ст. 1 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та оновив військово-облікові дані, а тому, як наслідок, відсутні підстави вважати про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа№537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа№201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа№743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа№524/7184/16-а).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні належні та обґрунтовані докази, які б об'єктивно підтверджували факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення № 1761 від 26 листопада 2024 рокупідлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання цього позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 9, 72-79, 77, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1761 від 26 листопада 2024 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на корить ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Повне судове рішення складено 30 січня 2025 року.
Суддя Н.В. Левицька