Справа №173/2245/24
Провадження №2-о/173/16/2025
21 січня 2025 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.
при секретареві - Рудовій Л.В
за участю: заявниці - ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами окремого провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
10.07.2024 року до суду звернулася заявник, ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Міністерство оборони України .
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження з викликом учасників розгляду справи на 30 жовтня 2024 року.
30.10.2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 21.01.2025 року для виклику свідків.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
У судовому засіданні 21.01.2025 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно заявлених вимог заявниця просить встановити факт спільного проживання її і ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу в період із жовтня 2004 року по день смерті ОСОБА_3 .
Встановити юридичний факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог заявниця посилається на наступне: з 2004 року вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони мали спільний побут, вважали себе подружжям.
В період спільного проживання в них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За час життя її цивільного чоловіка вони не подавали заяву про визнання його батьком дитини. Проте з самого народження дитини і по день смерті ОСОБА_3 , вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, разом виховували дитину, утримували її та ОСОБА_3 , виконував всі обов'язки батька передбачені Сімейним законодавством.
Крім того вона перебувала на утриманні ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу с. Трудолюбівка Бериславського району Херсонської області ОСОБА_3 загинув, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після загибелі ОСОБА_3 , заявниця має право на отримання одноразової грошової допомоги, проте для цього їй необхідно підтвердити факт проживання однією сім'єю із загиблим, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні заявниця вимоги про встановлення факту , що має юридичне значення підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснила, що в 2002 році вона купила квартиру в с. Перше Травня та працювала продавцем у магазині. Там вона познайомилась із ОСОБА_3 . Так як вона була одинокою і він був одиноким, вони почали зустрічатись. Проте, спочатку спільно не проживали, так як вона має сина від першого шлюбу і необхідно було врахувати і інтереси дитини. Потім ОСОБА_3 , познайомився з її сином і вони знайшли спільну мову та взаємопорозуміння. Після чого ОСОБА_3 , почав проживати з нею однією сім'єю. Шлюб вони не реєстрували. В 2008 році у них народилась донька - ОСОБА_5 . ОСОБА_3 , після початку повномасштабного вторгнення був призваний до лав ЗСУ та захищав Батьківщину. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , загинув. Вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 , оскільки має третю групу інвалідності, не працювала, останнім часом перебувала на обліку в Центрі зайнятості. Встановлення зазначених юридичних фактів їй потрібно для отримання пільг.
Заінтересована особа, представник Міністерства оборони України, в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, надавши письмові пояснення, згідно яких будь-яких заперечень, щодо встановлення факту, що має юридичне значення та доказів на спростування доводів заявниці не надав.
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову (заяви) є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом (заяви), права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених чи невизнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, заслухавши заявника, свідків, з'ясувавши зміст заявлених вимог вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За доводами заявниці судом встановлено, що з 2004 року заявниця перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В період спільного проживання у заявниці і ОСОБА_3 , народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч.1. 2 ст. 25 СК України - Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України -Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Факт спільного проживання заявниці із ОСОБА_3 , однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 .
Так, свідок ОСОБА_6 , в судовому засіданні пояснила, що вона працювала разом із заявницею в магазині. На початку 2004 року заявниця і ОСОБА_3 , познайомились та почали зустрічатись, потім почали проживати разом як одна сім'я. В них народилась донька. Через деякий час заявниця перестала працювати, так як захворіла та їй була встановлена група інвалідності. Також їй відомо, що останнім часом заявниця перебувала на обліку в Центрі зайнятості.
Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснила, що вона добре знає заявницю. Їй відомо, що вона проживала з ОСОБА_3 , з 2004 року як чоловік і жінка. В них народилась спільна дитина, донька - ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснив, що він проживає в одному будинку із заявницею йому відомо, що заявниця і ОСОБА_3 , проживали однією сім'єю вже досить тривалий час, мали спільну доньку - ОСОБА_5 . Заявницю і ОСОБА_3 , він завжди сприймав як сім'ю і навіть не знав, що шлюб між ними не зареєстрований.
Відповідно до копії сповіщення сім'ї № 20 від 09.05.2022 року про загибель солдата ОСОБА_3 , судом встановлено, що це сповіщення направлене ОСОБА_1 , тобто особі яку ОСОБА_3 , визначив, як таку, якій потрібно повідомити про його долю. В сповіщенні зазначається, що загинув цивільний чоловік ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 .
Відповідно до акту в.о старости сіл Перше Травня, Підлужжя, Тарасівка, Самоткань та Новогригорівка від 20 червня 2024 року , встановлено, що ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 , дійсно проживали разом за однією адресою: АДРЕСА_1 як чоловік та дружина протягом 17 років 6 місяців з жовтня 2004 року. Виховували спільну дитину та вели спільне господарство до моменту смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Цивільна дружина ОСОБА_1 і донька ОСОБА_5 перебували на його утриманні. Цивільна дружина з грудня 2020 року мала інвалідність, а в період з вересня 2021 року по травень 2022 року перебували на обліку в Центрі зайнятості.
Відповідно до рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року встановлений факт батьківства ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до дини (доньки) - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією рішення суду та копією свідоцтва про народження дитини.
Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 3 СК України - Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних обов'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності з обраним заявницею способом захисту прав, та враховуючи, що ні заявниця , ні ОСОБА_3 , не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі, вважає за можливе задовольнити вимоги в частині встановлення факту спільного їх проживання, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вони проживали разом, в них народилась спільна дитина, вони вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом та взаємними правами і обов'язками.
Встановлення факту спільного проживання потрібно заявниці для подання заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю чоловіка , тобто має наслідком виникнення правовідносин з соціальних виплат, надання пільг .
Вирішуючи позовні вимоги щодо перебування заявниці на утриманні ОСОБА_3 суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України - Суд розглядає справи про встановлення факту: перебування фізичної особи на утриманні;
Відповідно до п. 8 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до довідки № 382 від 19.06.2024 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувала на обліку у Верхньодніпровській районній філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з 21.09.2021 року по 28.06.2022 року. Тобто на момент смерті ОСОБА_3 , заявниця була безробітною і її особистим доходом була лише допомога по безробіттю.
Таким чином з наданих суду доказів встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 , заявниця була безробітною , мала групу інвалідності, і доходи ОСОБА_3 ,, були постійним і основним джерелом засобів до існування, тому існують підстави для встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_3 .
Понесені заявницею судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1 211 грн., 20 коп., відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України не відшкодовуються та покладаються на заявницю.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 293 315-319 ЦПК України, суд,-
Вимоги за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період із жовтня 2004 року до дня смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1 211 грн., 20 коп., покласти на заявницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений: 31.01.2025 року
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 31.01.2025 року
Дата набрання законної сили: 04.03.2025 року