28 січня 2025 року Справа №160/661/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
09.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), у якій просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №107 від 20.07.2022 «Про результати службового розслідування по факту травмування солдата ОСОБА_1 », у зв'язку із неповнотою проведеного службового розслідування;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 призначити та провести повторне службове розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 04.07.2022 травми, внаслідок виконання усного наказу сержанта в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 та старшого сержанта в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 .
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 04.07.2022 позивачем отримано травму внаслідок падіння з БМП у вигляді: закритої травми грудної клітки; закритого перелому середньої третини тіла грудини; забою обох легень; ЗЧМТ; осаднення м'яких тканин волосистої частини голови; забою м'яких тканин правого надпліччя; забою та осаднення верхніх кінцівок та правої п'яткової ділянки. Травми виявилися значними, тому навіть до сьогоднішнього дня він вимушений регулярно звертатися до лікарів для лікування. Так, після отримання травми позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період: з 18.07.2022 по 01.08.2022, що підтверджується випискою-епікризом №2611 та довідкою №2589 від 01.08.2022, з 25.05.2023 по 01.06.2023, що підтверджується випискою з медичної карти №2765/318, з 15.11.2023 по 05.12.2023, що підтверджується випискою з медичної карти №6551, з 04.04.2024 по 04.05.2024, що підтверджується випискою з медичної карти №2283/95.
Крім того, через тривалий час лікування та розлади здоров'я, він протягом тривалого часу не міг отримати усі необхідні для звернення до суду документи. Також звертає увагу суду, що його з лав ЗСУ було звільнено лише у 2024 році, а МСЕК встановлено наявність підстав для призначення йому ІІІ групи інвалідності у червні 2024 року. Таким чином, період лікування, звільнення із військової служби та збір усіх необхідних документів і стало причиною пропуску строку звернення до суду. В той же час, велика кількість документів була отримана ним після усних звернень, а тому повідомити суду про точну дату їх отримання неможливо.
З огляду на викладене, просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом, визнавши причини пропуску такого строку поважними.
Перевіривши матеріали позовної заяви та клопотання про поновлення пропущеного строку по суті, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом приписів п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №362/643/21 визначила, що військова служба є різновидом публічної служби.
Положеннями ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою становить 1 місяць.
Частиною 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Тобто, строк подачі цього позову повинен обчислюватися з моменту коли позивач дізнався, або мав би дізнатися про оскаржуваний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №107 від 20.07.2022 «Про результати службового розслідування по факту травмування солдата ОСОБА_1 ».
Як зазначає сам позивач, повідомити точну дату про порушення своїх прав у зв'язку з отриманням великою кількістю документів неможливо.
Суддя бере до уваги той факт, що позивач в період з 21.11.2018 по 10.05.2024 проходив військову службу у Збройних Силах України та в період з 18.07.2022 по 01.08.2022, з 25.05.2023 по 01.06.2023, з 15.11.2023 по 05.12.2023, з 04.04.2024 по 04.05.2024 перебував на лікуванні.
Однак, суддя зауважує, що згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 11.05.2024 №120 солдата ОСОБА_1 , майстра ремонтної майстерні бронетанкового озброєння і техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти бронетанкової техніки ремонто-відновлювального батальйону, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_4 (по особовому складу) від 10.05.2024 №16-рс у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказано вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.05.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення, а з 12.05.2024 знято з котлового забезпечення.
Водночас МСЕК встановлено наявність підстав для призначення позивачу групи інвалідності у червні 2024 року, про що також зазначено позивачем у позовній заяві.
Отже, позивач за період з липня 2024 року по січень 2025 не навів жодних аргументів та не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позивач міг звернутися з позовною заявою протягом місячного строку. В порушення вказаних вимог позивач звернувся до суду лише 09.01.2025, коли строк на звернення до суду вже сплинув.
Крім того, позивач посилається на віддаленість його та відповідача, що також створювало перешкоди для вчасного отримання документів необхідних для подачі позову, однак суддя вважає безпідставним зазначені посилання, оскільки, як видно з матеріалів справи позивач двічі звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовними заявами, а саме 16.10.2024 та 19.11.2024.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Верховний Суд у справі №240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19, від 12.04.2023 у справі №380/14933/22, від 21.12.2022 у справі №0440/6992/18, від 30.03.2023 у справі №420/1640/19, від 05.07.2023 у справі №826/13146/18, від 13.07.2023 у справі №200/10431/21.
Таким чином, позивачем пропущений строк звернення до суду, не надано доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску та не наведено достатніх, переконливих аргументів, внаслідок чого суддя вважає клопотання позивача необгрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
З огляду на викладене, оскільки згідно приписів ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у позивача є право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати підстави для поновлення строку, а тому суддя вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати час для надання клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на звернення до суду та надати докази наявності таких підстав.
Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку у справі №160/661/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:
- надання заяви про поновлення строку з зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на звернення до суду та надати докази наявності таких підстав.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.З. Голобутовський