Справа № 350/1539/22
Провадження № 22-ц/4808/155/25
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
28 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Баркова В.М, Девляшевського В.А,
секретар Струтинська Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Едуарда Григоровича на додаткове рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації,
08 лютого 2024 року Рожнятівським районним судом розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію про ОСОБА_2 у вигляді фактичних тверджень, а саме: «....бо у свій час за каденції п. ОСОБА_3 селищна рада продала у власність ТзОВ «Свісс Кроно» ЧОТИРИ (!!!) ділянки площею відповідно 0,024 га, 0,0439 га, 0,1269 га та 0,7745 га! А ще цьому підприємству було передано в оренду цілих СІМ (!!!) ділянок площею відповідно 0,01 га, 0,0005 га, 0,0005 га, 0,027 га, 0,027 га, 0,385 га та 3,5423 га», «...діяльність, п. ОСОБА_2 більше нагадує політику подвійних стандартів, де правдою і не пахне. Бо спочатку переслідуються політичні інтереси, особисті питання, усунення опонентів, а вже потім - громада...», яка створена та викладена ОСОБА_1 на власній сторінці в соціальній мережі Facebook у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 публічно спростувати поширену у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в соціальній мережі Facebook, недостовірну інформацію у той самий спосіб, яким вона була поширена, шляхом розміщення ОСОБА_1 спростування на власній сторінці в соціальній мережі Facebook.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Е.Г. залишено без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду від 08 лютого 2024 року залишено без змін.
Представник ОСОБА_2 , - адвокат Жарський Т.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення адже при ухваленні рішення від 08 лютого 2024 року суд першої інстанції та при ухваленні постанови Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року не вирішено питання про судові витрати. Просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 24 200 грн.
Додатковим рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2024 року доповнено рішення Рожнятівського районного суду від 08 лютого 2024 року в справі № 350/1539/22, номер провадження 2/350/19/2024 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 24 200 грн.
Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Комарницький Е.Г. оскаржив його адже вважає таке рішення необґрунтованим.
Мотивує апеляційну скаргу тим, що ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат, а стягнуті у даній справі витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є неспівмірними зі складністю цієї справи, та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є необґрунтованими. Судом першої інстанції взагалі не було проаналізовано доданий договір про надання правової допомоги та здійснення представництва № Д22-08-09 від 16 серпня 2022 року. Зокрема згідно з п. 4.1 на визначення розміру гонорару Об'єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обгрунтованого розміру гонорару. У п. 4.3 вищезгаданого договору вказується, що Об'єднання виставляє рахунок Клієнту за підписом Керуючого партнера. Також сторони складають Акт надання послуг, в якому наводиться детальний опис послуг, наданих згідно Договору. Відтак у доданих актах № 1 від 05 грудня 2022 року та №1 від 26 березня 2024 року приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги та здійснення представництва Д22-08-09 від 16.08.2022 року відсутній розрахунок витраченого часу адвокатом, тому відсутня можливість встановити реальний обсяг часу, витраченого адвокатом, на надання правничої допомоги ОСОБА_2 по веденню справи №350/1539/22, а також відсутня можливість співставити витрачений обсяг часу зі складністю справи та заявленою вартістю витрат. Проте суд першої інстанції не звернув на це увагу і фактично задовільнив вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, що належним чином не підтверджені.
Скаржник також зауважує, що дана категорії справ не є складною, а досить типовою. До предмету доказування у таких справах не входять значна кількість обставин, а сама позовна заява об'єктивно не потребує значного часу для її підготовки. Позовна заява у цій справі була складена на 8 сторінках. При цьому, фактичний виклад обставин міститься лише на двох сторінках. Більша ж частина позовної заяви складається з переліку норм матеріального та процесуального права, прохальної частини та переліку додатків.
До того ж судом першої інстанції не було враховано, що на підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем по зустрічному позову було надано квитанцію від 05.12.2022 року, що підтверджує сплату за послуги згідно Договору №Д22-08-09 від 16.08.2022 р. на суму 16 200 гривень. Проте неможливо визначити чи дійсно ця оплата була проведена за виконання послуг, наданих адвокатом саму у цій справі №350/1539/22, оскільки в той самий період часу адвокат Жарський Т.В. був і досі є представником ОСОБА_2 у справі №300/146/23 в Івано-Франківському окружному адміністративному суді. Договір №Д22-08-09 від 16.08.2022 р. надає повноваження на представництво Клієнта в рамках будь-яких справ, тому неможливо сказати напевно за які саме послуги та в рамках якої справи була здійснена оплата.
Щодо наданих доказів стосовно оплати правничої допомоги в суді апеляційної інстанції зазначає, що адвокатом не було додано розрахунок часу, який він витратив на всі надані послуги, тому неможливо об'єктивно оцінити скільки саме часу було витрачено та чи співмірні заявлені витрати до невідомої кількості витраченого часу. Також не можна брати до уваги розписку від 26.03.2024 року, як доказ отримання адвокатом Жарським Т.В. 8000 гривень у вигляді оплати за послуги згідно договору про надання правової допомоги та здійснення представництва № Д22-08-09 від 16.08.2022 р. від 16.08.2022 року, оскільки вказана розписка не містить підпису ОСОБА_2 , який за змістом документу передав суму у розмірі 8000 гривень адвокату Жарському Т.В. На цьому документі наявний підпис лише ОСОБА_4 , а тому чи реально мало місце проведення даної оплати невідомо. Таким чином, існують доволі істотні сумніви щодо обгрунтованості таких заявлених витрат.
Отже, скаржник просить скасувати додаткове рішення Рожнятівського районного суду від 13 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. (т.2 а.с.160).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням Рожнятівського районного суду від 08 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію про ОСОБА_2 у вигляді фактичних тверджень, а саме: «....бо у свій час за каденції п. ОСОБА_3 селищна рада продала у власність ТзОВ «Свісс Кроно» ЧОТИРИ (!!!) ділянки площею відповідно 0,024 га, 0,0439 га, 0,1269 га та 0,7745 га! А ще цьому підприємству було передано в оренду цілих СІМ (!!!) ділянок площею відповідно 0,01 га, 0,0005 га, 0,0005 га, 0,027 га, 0,027 га, 0,385 га та 3,5423 га», «...діяльність, п. ОСОБА_2 більше нагадує політику подвійних стандартів, де правдою і не пахне. Бо спочатку переслідуються політичні інтереси, особисті питання, усунення опонентів, а вже потім - громада...», яка створена та викладена ОСОБА_1 на власній сторінці в соціальній мережі Facebook у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 публічно спростувати поширену у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в соціальній мережі Facebook, недостовірну інформацію у той самий спосіб, яким вона була поширена, шляхом розміщення ОСОБА_1 спростування на власній сторінці в соціальній мережі Facebook.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації відмовлено (т.1 а.с. 241-248).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Е.Г. залишено без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду від 08 лютого 2024 року залишено без змін (т.2 а.с. 81-87).
27 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 , - адвокат Жарський Т.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 24200 грн.
На підтвердження понесених витрат у матеріалах справи є: копія договору про надання правової допомоги та здійснення представництва Д 22-08-09 від 16.08.2022, копія додатку до договору, копія акту №1 від 05.12.2022 приймання передачі наданих послуг до договору, копія квитанції №92289-5635-7440-1139 від 05.12.2022, копія додатку №3 до договору, копія акту №1 від 26.03.2024 приймання передачі наданих послуг до договору, копія розписки від 26.03.2024 (т.2 а.с. 92-108).
Представником ОСОБА_1 - адвокатом Комарницьким Е.Г. подано клопотання про зменшення розміру судових витрат із підстав їх неспівмірності (т.2 а.с. 119-123).
Суд першої інстанції, вирішуючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду справи, дійшов висновку, що зазначений представником Іваніва Н.І. у заяві про ухвалення додаткового рішення розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 200 грн є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, і відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є пропорційним до предмета спору та доведеним.
Колегія суддів, перевірвиши справу, приходить до наступних висновків.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).
За результатами розгляду справи рішенням Рожнятівського районного суду від 08 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію про ОСОБА_2 у вигляді фактичних тверджень, а саме: «....бо у свій час за каденції п. ІВАНІВА Н.І. селищна рада продала у власність ТзОВ «Свісс Кроно» ЧОТИРИ (!!!) ділянки площею відповідно 0,024 га, 0,0439 га, 0,1269 га та 0,7745 га! А ще цьому підприємству було передано в оренду цілих СІМ (!!!) ділянок площею відповідно 0,01 га, 0,0005 га, 0,0005 га, 0,027 га, 0,027 га, 0,385 га та 3,5423 га», «...діяльність, п. ОСОБА_2 більше нагадує політику подвійних стандартів, де правдою і не пахне. Бо спочатку переслідуються політичні інтереси, особисті питання, усунення опонентів, а вже потім - громада...», яка створена та викладена ОСОБА_1 на власній сторінці в соціальній мережі Facebook у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 публічно спростувати поширену у дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в соціальній мережі Facebook, недостовірну інформацію у той самий спосіб, яким вона була поширена, шляхом розміщення ОСОБА_1 спростування на власній сторінці в соціальній мережі Facebook.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Е.Г. залишено без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду від 08 лютого 2024 року залишено без змін.
Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник позивача послався на те, що при ухваленні рішення від 08 лютого 2024 року суд першої інстанції та при ухваленні постанови Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року не вирішено питання про судові витрати. Просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 24 200 грн, що складається з оплати за правничу допомогу в суді першої інстанціїї в сумі 16200 грн і за юридичні послуги в апеляційному суді в розмірі 8000 грн.
Колегія суддів зауважує, що порядок ухвалення додаткового судового рішення наведено у статті 270 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.
Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно змісту заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу вбачається, що заявник просив стягнути витрати в сумі 24 200,00 грн, зокрема 16 200,00 грн на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 8000,00 грн на професійну правничу допомогу надану у суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанціїї задовольнив вимоги заяви в повному обсязі.
Однак колегія суддів зазначає, що місцевий суд в даному випадку не є тим судом, що має приймати рішення про судові витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції.
Так, згідно підпункту «в» пункту 4 частини 1 ст.382 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної інстанції залишив оскаржене рішення без змін, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи має здійснюватися в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, законом встановлено дискреційні повноваження апеляційного суду приймати рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
У справі «Лавентс проти Латвії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення ЄСПЛ у справах «Булут проти Австрії» («Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, заява 1996-11, с. 359, п. 29), та «Бускаріні проти Сан-Марино» («Buskarini v San Marino» від 4 травня 2000 року, заява №31657/96).
Отже, ураховуючи практику ЄСПЛ, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб'єктної та територіальної юрисдикції та у складі, визначеному законом.
Таким чином, ураховуючи норми ЦПК України і практику ЄСПЛ, заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Жарського Т.С. про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним складом суду.
При цьому термін «неповноважний склад суду» не може сприйматися лише як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов'язків. Повноваження складу суду належить сприймати і як компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах, визначених ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судочинство, яке здійснюється з порушенням цих правил, за наявності сумнівів в безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, а прийняті з допущенням таких порушень судові рішення не можуть залишатися в силі через їх незаконність.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 367 ЦПК України, згідно із частиною першою, якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Проте суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення передбачено статтею 374 ЦПК України, відповідно до пункту 2 частини 1 якої за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення наведено у статті 376 ЦПК України, згідно із якою підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (ст. 376 ЦПК України).
Враховуючи наведені вище обставини, положення п.1 ч.3 ст. 376 ЦПК України, вказане порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо вимог інстанційності розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, то в задоволенні заяви в частині стягнення витрат на правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн необхідно відмовити, а оскаржене судове рішення в цій частині - скасувати.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
За висновком, викладеним у пункті 43, 44 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що правова допомога позивачу за первісним позовом ОСОБА_2 під час розгляду даної справи надавалася керуючим партнером Адвокатського об'єднання «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЛІГАЛ ГРУПП» - адвокатом Жарським Т.В.
В позовній заяві представником позивача за первісним позовом наведено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та додано відповідні докази, а саме договір про надання правничої допомоги, додаток до договору з описом наданих послуг та квитанцію про оплату наданих послуг (т.1 а.с. 1-7, 30-37).
Відповідно до договору про надання правової допомоги та здійснення представництва від №Д22-08-09 від 16 серпня 2022 року, укладеним між АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЛІГАЛ ГРУП» (надалі - Об'єднання), в особі керуючого партнера Жарського Т.В., та ОСОБА_2 , в порядку та на умовах, визначених цим договором, Об'єднання зобов'язується надати Клієнту правову допомогу в рамках будь-яких справ, що стосуються діяльності Клієнта, зокрема, з питань здійснення захисту, представництва, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих га забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню. (пп.1.1. п.1 Договору).
Предмет договору може бути конкретизований Сторонами в додатках до даного Договору (п.1 пп 1.3. Договору)
Клієнт несе обов'язки: сплатити гонорар Об'єднанню чи вказаній Об'єднанням особі в розмірі та в строк згідно цього Договору (п.2 пп 2.9. Договору).
Розмір гонорару Об'єднання визначається Об'єднанням із погодженням з Клієнтом. Розмір гонорару можу бути визначений в рахунку, що виставляється Об'єднанням, Акті наданих послуг. Підписання даного Договору свідчить про те, що Клієнт погоджується з правом Об'єднання визначати розмір гонорару (п.4. пп 4.3 Договору).(т.1 а.с. 30-35)
Згідно з Додатком № 2 від 05.12.2022 р. до Договору № Д22-08-09 від 16 серпня 2022 року Іванів Н.І. доручає та уповноважує АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЛІГАЛ ГРУП» в порядку та на умовах, визначених Договором, без будь-яких обмежень повноважень на: 1. Підготовку, фориування та написання позовної заяви про захист честі, гідності та ділової репутаці. 2. Формування та подання інших процесуальних документів, необхідних для розгляду справи. 3. Представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, незалежно від кількості судових засідань. 4.Загальна вартість наданих послуг складає 16200 грн. (т. 1 а.с.36).
З доданої квитанції 0.02764804236.1 від 05.12.2022 року вбачається, що ОСОБА_2 здійснив оплату за надані послуги згідно з Договором № Д22-08-09 від 16 серпня 2022 року на рахунок АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЛІГАЛ ГРУП» (т. 1 а.с.37).
Усі зазначені письмові докази подані суду представником позивача до закінчення розгляду справи по суті 08 лютого 2024 року.
Акт № 1 від 05 грудня 2022 року приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги та здійснення представництва № Д22-08-09 від 16 серпня 2022 року, підписаний Керуючим партнером АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЛІГАЛ ГРУП» Жарським Т.В. та Клієнтом Іванівим Н.І., з якого вбачається, що Об'єднанням надано Клієнту комплекс послуг, які оцінюються за вартістю послуг згідно прас-листа Об'єднання, з розрахунку вартості одної години роботи 800 грн., на загальну вартість 16 200 грн, наданий заявником після ухвалення рішення по суті, тобто, з порушенням норм ст. 83 ЦПК України. (т. 2 а.с.104). Порядок надання доказів судових витрат після ухвалення рішення по суті спору врегульований ч.8 ст. 141 ЦПК України. Відповідно, даний акт, поданий предствником позивача з порушенням вимог ЦПК України, не може бути врахований як доказ при вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, відсутність розрахунку витраченого часу адвокатом і акту приймання наданих послуг не може бути підставою для відмови в задовленні такої заяви. І доводи апеляційної скарги стосовно відсутності такого розрахунку колегія суддів не бере до уваги. Так, щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
ВП ВС також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного в ч. 4 вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Матеріалами справи підтверджено, що справа по суті розгляду спору перебувала у провадженні суду першої інстанції з грудня 2022 року по лютий 2024 року, протягом цього часу представником позивача за первісним позовом у справі подавалися документи, зокрема позовна заява з відвідними доказами, відзив на зустрічний позов, процесуальні клопотання, а також адвокат брав участь у дев'яти судових засіданнях.
Тому необґрунтованими є доводи скаржника про те, що правова допомога, надана адвокатом не затратила багато часу та зусиль, а справа є типовою і нескладною, і заявлена сума в розмірі 16 200,00 грн є неспівмірною із обсягом наданих послуг. Крім того, апелянт не навів власного бачення обгрунтованого, на його думку, розміру відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу в цій справі.
Варто зазначити, що представником позивача під час розгляду справи не вчинялись дії, що могли призвести до затягування розгляду справи або надання тверджень та заперечень щодо певних обставин, без надання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.
Отже, обсяг наданих адвокатом Жарським Т.В. послуг та виконаних робіт, є доведеними, співмірними зі складністю даної справи, а відтак є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги заперечень щодо стягнення судових витрат не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем за первісним позовом не доведено неспівмірності вказаних витрат, що є його процесуальним обов'язком.
Апеляційний суд вважає, що надані стороною позивача за первісним позовом докази на підтвердження витрат, зокрема на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 16 200 грн, підтверджують дійсність, обґрунтованість і співмірність понесених судових витрат відповідно складності справи, значення розгляду справи для сторін, наданим адвокатом обсягом послуг, а також відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Колегією суддів враховується положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що вимоги апеляційної скарги щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що надана позивачем квитанція про оплату юридичних послуг не підтверджує належно факт оплати таких послуг саме у зв'язку із юридичним супроводом даної справи, а може бути оплатою за послуги в інших судових справах, зводяться до припущень, на правильність рішення суду першої інстанціїї в цій частині не впливають.
Отже, переглядаючи додаткове рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що наявні в матеріалах справи докази є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надану у суді першої інстанції в розмірі 16 200,00 грн., оскільки він доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної та необхідності таких витрат.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Із урахуванням наведеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію значимості таких дій у справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді першої інстанції в розмірі 16 200, 00 гривень.
Таким чином, у зв'язку з порушенням місцевим судом норм процесуального права в частині задоволення заяви щодо стягнення витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Е.Г. підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн з відмовою в цій частині заяви, а в решті його доцільно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Едуарда Григоровича задовольнити частково.
Додаткове рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2024 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 8000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції, в задоволенні заяви ОСОБА_2 в цій частині відмовити.
Це ж рішення в частині стягнення судових витрат в суді першої інстанції на користь ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 30 січня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
В.А. Девляшевський