30 січня 2025 року
м. Київ
справа № 620/14692/23
адміністративне провадження № К/990/15953/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року (суддя: Клопот С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року (судді: Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року; з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року; з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року; 02 грудня 2022 року; 06 квітня 2023 року; 08 квітня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди: з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року; з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року; з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року; 02 грудня 2022 року; 06 квітня 2023 року; 08 квітня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби в періоди з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року; з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року; з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року; 02 грудня 2022 року; 06 квітня 2023 року; 08 квітня 2023 року, він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що підтверджується витягами з журналу службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року №10/10 гриф т. 2 та від 05 січня 2023 року №147. Однак відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн, у зв'язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в спірні періоди.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, обґрунтував відмову у задоволенні позову положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а також наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81- 22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81- 22-АГ.
Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн має лише той військовослужбовець, чия безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії підтверджується відповідними документами.
Водночас під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що надані позивачем витяги з Журналу службово-бойових дій прикордонної застави вогневої підтримки та інженерного забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону інв. № 8, облікованого за номенклатурою № 10/10 від 31 серпня 2022 року, та Журналу бойових дій прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування від 05 січня 2023 року, свідчать, що в означені позивачем дати бойові дії не велися, оскільки розділ 2 цих журналів - облік ведення бойових дій, є незаповненим.
Доводи позивача про те, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81- 22-АГ та від 9 грудня 2022 року №628/0/81- 22-АГ не можуть застосовуватися у спірних правовідносинах через відсутність факту їхньої реєстрації в Міністерстві юстиції України, суд апеляційної інстанції відхилив. Суд вказав, що ці накази є чинними, не скасованими та не оскаржуються у межах цієї справи, а факт відсутності їхньої реєстрації не тягне за собою автоматичного визнання їх протиправними.
Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що з 01 січня 2023 року відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» (володільцем даного наказу є Генеральний штаб Збройних Сил України) Чернігівська та Сумська області виключені з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погодившись з такими судовими рішеннями, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій покликаючись на неправильне застосування судами в цій справі норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в цій справі неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме:
пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в цілому Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та командуванням військових частин у зв'язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в цілому Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов'язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває);
пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в цілому накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Державної прикордонної служби України у зв'язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Скаржник стверджує, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України, на які посилається суд апеляційної інстанції, не є актами Адміністрації Державної прикордонної служби України у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», якими визначені умови застосування відмови у виплаті додаткової винагороди під час участі в бойових діях. Окрім того, вказані накази не були зареєстровані та оприлюднені, в установлений законом спосіб. У зв'язку з цим, скаржник наголошує, що на підставі таких наказів позивача не може бути позбавлено права на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дії воєнного стану».
Скаржник також вказує, що для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн не є обов'язковою безпосередня участь у бойових діях або зіткнення із ворогом, адже пункт 1 наведеної постанови передбачає можливість отримання додаткової винагороди за здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Скаржник звертає увагу, що факт забезпечення позивачем здійснення заходів з національної безпеки і оборони був підтверджений шляхом надання на адресу суду витягів з журналу службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року № 10/10 гриф т. 2 та від 05 січня 2023 року № 147 згідно з якими ОСОБА_1 здійснював заходи, пов'язані зі знищення БПЛА противника та засобів повітряного нападу силами і засобами ППО, знищення десантів противника у повітрі, прикриття об'єктів критичної інфраструктури від можливих ударів з повітря, створення резерву для коменданта, проведення заходів у зв'язку з перевіркою бойової готовності, у періоди з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року, з 15 жовтня 2022 року до 07 листопада 2022 року, з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року, 02 грудня 2022 року; 06 квітня 2023 року, 08 квітня 2023 року.
Крім того, скаржник акцентує, що суди попередніх інстанцій безпідставно поклали на позивача обов'язок доказування факту прийняття участі у бойових діях або безпосередньої особистої участі у заходах з оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Він зазначає, що оскаржувані судові рішення не є обґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах.
Позиція інших учасників справи
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому висловив прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанції під час вирішення цієї справи правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 01 травня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходить військову службу у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідно до витягів з журналу службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року №10/10 гриф т.2 та від 05 січня 2023 року №147 ОСОБА_1 здійснював заходи, пов'язані зі знищенням БпЛА противника та засобів повітряного нападу силами і засобами ППО, знищення десантів противника у повітрі, прикриття об'єктів критичної інфраструктури від можливих ударів з повітря, створення резерву для коменданта, проведення заходів у зв'язку з перевіркою бойової готовності, у період з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року; з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року; з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року; 02 грудня 2022 року; 06 квітня 2023 року; 08 квітня 2023 року.
Позивач, уважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року; з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року; з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року; 02 грудня 2022 року; 06 квітня 2023 року; 08 квітня 2023 року, звернувся до суду з цим позовом.
За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.
30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужби), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.
Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:
1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;
2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;
3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;
6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;
7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;
8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.
У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
26 січня 2023 року Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок №36, який ведено в дію з 01 лютого 2023 року).
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку №36 визначено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 3 Порядку №36 встановлено, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
У пункті 4 Порядку № 36 закріплено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за періоди з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року; з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року; з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року; 02 грудня 2022 року; 06 квітня 2023 року; 08 квітня 2023 року.
Згідно з установленими судами обставинами, позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Позивачем зазначено, що в згадані періоди він брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на підтвердження чого подав копії витягів з журналу службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року №10/10 гриф т. 2 та від 05 січня 2023 року №147.
Із змісту поданих позивачем витягів судами попередніх інстанцій з'ясовано, що протягом періодів, які зазначено у позові, ОСОБА_1 здійснював заходи, пов'язані зі знищенням БпЛА противника та засобів повітряного нападу силами і засобами ППО, знищення десантів противника у повітрі, прикриття об'єктів критичної інфраструктури від можливих ударів з повітря, створення резерву для коменданта, проведення заходів у зв'язку з перевіркою бойової готовності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції, виходячи з положень Постанови №168, наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, а також аналізу поданих позивачем доказів на підтвердження правомірності своєї позиції, дійшли висновку, що позивач не підтвердив своєї безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000,00 грн. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи витяги з журналу службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року №10/10 гриф т. 2 та від 05 січня 2023 року №147, звернув увагу, що розділ 2 цих журналів - облік ведення бойових дій, є незаповненим, з чого констатував, що в означені дати бойові дії не велися.
Переглядаючи висновки судів попередніх інстанцій з урахуванням доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами в цій справі норм матеріального права Суд відзначає, що Верховний Суд постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 вже розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.
У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов'язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на це констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.
Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.
Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.
Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою №168, у спірний період.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.
Зокрема, у справі №200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).
Цим рішенням (у широкому розумінні) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі №200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови №168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
Щодо застосовності Інструкції №188, то Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18, а тому її положення під час визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, не можуть бути застосовані.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції цілком обґрунтовано застосували накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ під час вирішення спірних правовідносин.
Переглядаючи висновок судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог з урахуванням доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, слід зазначити, що такий висновок є передчасним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їм правовій оцінці.
У період, окреслений позивачем, питання виплати додаткової винагороди регулювали різні нормативно-правові акти, зокрема:
з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року, з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року та з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року - наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ;
02 грудня 2022 року - наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ;
06 квітня 2023 року та 08 квітня 2023 року - Порядок №36.
Аналізуючи положення наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 120/12613/23 звернув увагу на те, що ці накази змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з попереднім наказом Адміністрації Держприкордонслужби № 164-АГ, який діяв до 01 липня 2022 року.
У зазначеній постанові Верховний Суд підкреслив, що хоча перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ №392/0/81-22-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.
З огляду на ці зміни, Верховний Суд зазначив, що при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені наказами №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Тільки на основі такого підходу можна об'єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.
Визначаючи наявність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за періоди з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року, з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року, з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року, 02 грудня 2022 року суди попередніх інстанцій не оцінювали правовідносини крізь призму особливостей кожного наказу Адміністрації Держприкордонслужби, який регулював питання виплати спірної додаткової винагороди у відповідний період.
Суди обґрунтували оскаржувані судові рішення виключно тим, що підтверджуючі документи про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили, чим фактично повторили основний довід відповідача, наведений у відзиві на позов.
Разом з цим суди попередніх інстанцій не з'ясовували, на підставі якого розпорядчого акта, де, за яких умов і обставин, у складі якої військової частини, під чиїм підпорядкуванням позивач проходив службу в спірні періоди з 10 жовтня 2022 року по 13 жовтня 2022 року, з 15 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року, з 12 листопада 2022 року по 16 листопада 2022 року, 02 грудня 2022 року, 06 квітня 2023 року та 08 квітня 2023 року.
Крім того, відмовляючи в прийнятті як доказу безпосередньої участі позивача у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період поданих позивачем витягів з журналів службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року №10/10 гриф т. 2 та від 5 січня 2023 року №147 суди попередніх інстанцій не навели належних обґрунтувань такого рішення.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що витяги з журналів службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року №10/10 гриф т. 2 та від 5 січня 2023 року №147 містять незаповнений розділ 2 - облік ведення бойових дій є необгрунтованим, адже зазначена обставина не впливає на встановлення факту безпосередньої участі позивача у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які, зокрема, описані в розділі 1 цих витягів - Застосування підрозділів для охорони державного кордону або ведення бойових дій.
Відмовляючи у визнанні витягів з журналу службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року №10/10 гриф т. 2 та від 5 січня 2023 року №147 належними доказами, суди попередніх інстанцій не зіставили описані в них виконувані позивачем завдання з приписами наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, зокрема суди не перевіряли, чи підпадають ці завдання під виконання спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Також суди попередніх інстанцій не досліджували, на підставі яких бойових наказів (розпоряджень) позивач виконував завдання, описані в наведених витягах з журналів службово-бойових/бойових дій від 31 серпня 2022 року №10/10 гриф т. 2 та від 05 січня 2023 року №147.
Окрім того, суди попередніх інстанцій не з'ясовували, чи складалися рапорти стосовно позивача за час проходження ним служби в спірному періоді рапорти про його участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Такі рапорти згідно з наказами Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, є одним із визначених документів, на підставі яких здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Відсутність аналізу цих документів суперечить принципам адміністративного судочинства, зокрема обов'язку суду встановити дійсні обставини справи.
Що стосується періоду правовідносин, за який позивач звернувся з вимогою про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі, а саме 06 квітня 2023 року та 08 квітня 2023 року, то, як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій взагалі не застосовували норми Порядку №36, який в зазначені періоди був чинним і регламентував відповідні правовідносини. У зв'язку з цим, суди першої та апеляційної інстанції не здійснили оцінку виконуваних позивачем завдань в указані періоди з урахуванням вимог цього Порядку, а також не перевірили, чи підтверджуються виконання позивачем цих завдань «належними» документами, визначеними цим Порядком, та чи дотримані інші умови, передбачені ним для виплати спірної додаткової винагороди.
Відповідно до приписів статей 2, 9 КАС України адміністративний суд зобов'язаний вжити визначені законом заходи для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд не вправі обмежуватися пасивним прийняттям та розглядом доказів, поданих сторонами, а зобов'язаний за власною ініціативою досліджувати важливі для прийняття рішення з правового спору фактичні обставини, залучати їх до провадження та визначати їх правдивість.
Тобто адміністративний суд, поряд із забезпеченням процесуальної рівності сторін у наданні доказів для доведенні їх тверджень, зобов'язаний брати на себе ініціативу під час розгляду справи. Такий підхід включає обов'язок адміністративного суду здійснювати активні процесуальні дії для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, керуючись встановленими процесуальним законом механізмами.
У цій справі належної реалізації принципу офіційного з'ясування обставин справи, суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні цього спору не забезпечили, як і не врахували усіх змін у правовому регулюванні питання виплати додаткової винагороди.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що виявилося в незастосуванні Порядку №36 під час оцінки частини періоду спірних правовідносин, а також у невжитті усіх визначених законом заходів для з'ясування обставин справи та невстановленні всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цього спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року скасувати.
Направити справу №620/14692/23 на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов