30 січня 2025 року
м. Київ
справа №580/6079/24
адміністративне провадження № К/990/47177/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року
у справі №580/6079/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) в якому просила:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачці, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення, за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року;
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року ОСОБА_1 , за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року в сумі 4 077,39 грн, за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2020 року з урахуванням абзацу 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- визнати протиправними дій Військову частину НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні позивачці грошового забезпечення, з 29 січня 2020 року по 14 травня 2020 року в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), за період з 29 січня 2020 року по 14 травня 2020 року, із розрахунком місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, зазначений позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення, що склалася в березні 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2020 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різниці грошового забезпечення, що склалася у березні 2018 року у сумі 4077,39 грн за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2020 року, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Визнано протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, з 29 січня 2020 року по 14 травня 2020 року в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), за період з 29 січня 2020 року по 14 травня 2020 року, із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 24 грудня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 24 грудня 2024 року отримана скаржником - 25 грудня 2024 року о 15:41.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 24 грудня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 25 грудня 2024 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 06 січня 2025 року (враховуючи вихідні дні).
Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги від скаржника до Суду не надходило.
Тобто, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись частиною 4 статті 169, статтею 330, частиною 7 статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі №580/6079/24 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко