30 січня 2025 року
м. Київ
справа №560/17557/23
адміністративне провадження № К/990/43860/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року
у справі №560/17557/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 розміри посадових окладів, окладів за військовим званням осіб рядового і начальницького складу повинні визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 03 липня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та станом на 01 січня 2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 обчислити і виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 19 вересня 2023 року, а також всі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та станом на 01 січня 2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом на 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та станом на 01 січня 2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 обчислити і виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, а також всі належні за цей період додаткові види грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого станом а 01 січня 2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та станом на 01 січня 2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року відмовлено Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву, в якій скаржник просив продовжити строк для усунення недоліків.
Верховний Суд ухвалою від 10 грудня 2024 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків задоволено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 10 грудня 2024 року отримана скаржником - 10 грудня 2024 року о 22:51.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 10 грудня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 11 грудня 2024 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 23 грудня 2024 року (враховуючи вихідні дні).
Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги від скаржника до Суду не надходило.
Тобто, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись частиною 4 статті 169, статтею 330, частиною 7 статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №560/17557/23 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк А.Г. Загороднюк