30 січня 2025 року
м. Київ
справа № 400/3493/23
адміністративне провадження № К/990/4587/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 400/3493/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Юрчак Яни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року (головуючий суддя Біоносенко В.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року (головуючий суддя - Лук'янчук О.В., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.),
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області від 31 травня 2022 року № 697 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції ГУНП області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Миколаївській області по особовому складу від 06 червня 2022 року № 425 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області з 06 червня 2022 року;
- стягнути з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 06 червня 2022 року по день винесення судом рішення.
Обґрунтовуючи протиправність свого звільнення зі служби в поліції, позивач вказує, що притягнутий до дисциплінарної відповідальності необґрунтовано, з грубим порушенням вимог законодавства. Зазначає, що до 19 березня 2022 року разом з іншими працівниками поліції виконував свої повноваження, про евакуацію з міста Снігурівки керівництво ГУНП в Миколаївській області або відділення поліції не повідомляло. Приблизно з 18 березня 2022 року в місті почало зникати світло та інтернет. Згідно з графіком чергування, він прибув до відділення поліції близько 07:45, однак відділення поліції вже було зачинено. В цей час на околиці міста Снігурівка заходили танки та БМП збройних формувань рф. Не маючи жодного зв'язку з керівництвом поліції, позивач прийняв рішення повернутися до місця постійного проживання. Не отримавши жодних вказівок та наказів від керівництва, позивач продовжував залишатися вдома з родиною. Табельну зброю та формений одяг поліцейського надійно сховав. На момент вторгнення збройних формувань рф на територію України старша донька позивача перебувала у місті Херсоні на навчанні. Позивач, як батько трьох неповнолітніх дітей, не міг залишити одну з них в окупації. Окрім того, разом з позивачем проживає дід дружини, 1932 р.н., який є нетранспортабельний. Власного транспорту позивач не має. 06 травня 2022 року остаточно закрили виїзд з міста Снігурівка у бік міста Баштанка. Вивозити родину іншим шляхом, який з'явився пізніше, у бік підконтрольної території України через село Василівка Запорізької області, було надто ризиковано. З огляду на ситуацію, позивач змушений був залишитися на окупований території міста Снігурівка, а після звільнення міста 10 листопада 2022 року він добровільно видав слідчому Державного бюро розслідувань вогнепальну зброю, посвідчення та жетон поліцейського. До міста Миколаєва позивач зміг прибути лише 08 лютого 2023 року та в цей день ознайомився з наказом про своє звільнення.
Позивач уважає звільнення зі служби незаконним, оскільки з наказом про проведення службового розслідування його не ознайомили, під час його проведення не опитували, з висновками не ознайомлювали, копії з наказу про звільнення та трудової книжки вчасно не видали.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалене рішення суд першої інстанції мотивував тим, що, дійсно, у справі відсутні докази ознайомлення позивача з наказом № 131 «Про введення плану евакуації (передислокації) ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області». Разом із тим, із позовної заяви вбачається, що позивачем вирішувалося питання про евакуацію з міста Снігурівка та виїзд на підконтрольну Україні територію, але з міркувань безпеки та сімейного характеру, він від цього відмовився. Тобто, позивач підтверджує свою обізнаність у необхідності залишити окуповану території та прибути для подальшого проходження службу в іншому місці на підконтрольної Україні території. Той факт, що з 84 працівника ВП №2 з окупованої території до 19 травня 2022 року вийшли 81 поліцейський для подальшого проходження служби, також свідчить як про доведеність вимог наказу №131 до особового складу відділення поліції, так і про фактичну можливість його виконання. Також суд ураховував умови воєнного стану та активні бойові дії поблизу міста Снігурівка і, відповідно, ускладненість особистого ознайомлення позивача під підпис з наказом № 131. У будь-якому випадку позивач протягом двох місяців жодних дій щодо виходу з окупації, або встановлення зв'язку з керівництвом для отримання вказівок та розпоряджень щодо умов проходження подальшої служби не вживав. Ураховуючи, що статус поліцейського покладає на особу додаткові зобов'язання щодо виконання ним завдань з охорони держави в умовах воєнного стану, самоусунення поліцейського від несення служби, цілком правомірно кваліфікується, як дисциплінарний проступок.
Окружний суд зазначив, що ОСОБА_1 був поліцейським, який виконує обов'язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, під час воєнного стану, склав Присягу поліцейського та несе службу особливого характеру. Таким чином, на переконання суду першої інстанції, держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов'язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов'язання евакуюватися з окупованої території з метою подальшого виконання службових обов'язків.
При цьому, доводи позивача з приводу неможливості евакуюватися у зв'язку з відсутністю «зелених коридорів» чи організованої евакуації не можуть бути розцінені як поважність відсутності на службі в період дії воєнного стану, оскільки служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних та вольових якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.
З уваги на це суд першої інстанції дійшов висновку, що накладене дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим проступком позивача, та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
В той же час суд зауважив, що розуміє важкий тягар вибору, який необхідно було зробити позивачу в цих умовах, між виконанням службового обов'язку та забезпеченням безпеки власної родини, але зроблений вибір на користь другого та повне ігнорування інтересів служби виключає подальшу можливість продовження трудових відносин з відповідачем.
П'ятий апеляційний адміністративний суд повністю погодився з позицією Миколаївського окружного адміністративного суду по суті спору та мотивами ухваленого рішення, з огляду на що постановою від 12 вересня 2023 року залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення окружного суду без змін.
У своїй постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що фактично починаючи з 24 лютого 2022 року та до 08 лютого 2023 року позивач перебував на окупованій території та про жодні спроби прибути до місця дислокації підрозділу керівництву не повідомляв. Натомість зважав на відсутність можливості виїхати, що суперечить встановленим судом обставинам, зокрема багаточисленним фактам евакуації особового складу ГУНП починаючи з 24 лютого 2022 року.
За позицією апеляційного суду, зазначені позивачем підстави для залишення у місті Снігурівка не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, оскільки поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника. При цьому станом на 24 лютого 2022 року позивач мав достатній стаж служби в поліції і професійний досвід, значну юридичну обізнаність, щоб бути обізнаним про специфічні умови служби в поліції та усвідомлювати необхідність подальшого виїзду з окупованої території, а за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.
Ураховуючи інформацію щодо евакуації особовим складом ВП №2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання позивача на відсутність «зелених коридорів», власного транспорту та транспортного сполучення, як на непереборні обставини, що унеможливили виїзд з тимчасово окупованої території міста Снігурівка.
На основі наведеного суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Позивач з ухваленими судовими рішеннями не погодився та через свого представника Юрчак Яну Василівну звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Як зазначено у скарзі, вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що обумовлено неправильним застосуванням норм матеріального права щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносин.
Так, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували пункт 1, 2 частини першої статті 18, частину другу статті 24, статтю 64 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію України» (далі - Закон № 580-VIII); абзаци 2, 3 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179; пункти 1, 2, 4, 5, 8, 13 частини третьої статті 1, пункт 1 частини дев'ятої статті 15, частини третю і шосту статті 18, частини першу та другу статті 27, пункт 3 частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут); підпункт 2 пункту 1, підпункт 10 пункту 3 розділу III Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України та пункт 17 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893. При цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, які стосуються питання притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського у виді звільнення зі служби в поліції за невихід на службу без поважних причин в умовах воєнного стану.
На думку скаржника, у цій справі повинен бути висловлений наступний правовий висновок: «У випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України під час воєнного стану з тимчасово окупованих територій України органам Національної поліції України необхідно надати належні та достовірні докази отримання та ознайомлення поліцейських з усіма наказами, винесеними в їх відношенні, а також неможливості звільнення поліцейських, які через загрозу своєму життю та відсутності підтвердження наявності «зелених коридорів» й не організованої належним чином органами Національної поліції України евакуації, не мали можливості виїхати з тимчасово окупованих території України.».
В аспекті підстави касаційного оскарження представник позивача зазначає, що стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Суд прийшов до помилкових висновків, що позивач мав можливість покинути окуповану територію, оскільки, враховуючи наявність військової агресії, введення воєнного стану, та перебування в окупації у надскладній ситуації, та необхідність перетину лінії зіткнення неможливо встановити, які це повинні були бути можливості. Крім того доводи представника відповідача про те, що позивач мав можливість проживати довгий період на окупованій території не доводять можливість вільного перетину лінії розмежування між тимчасово окупованою територією та територією підконтрольною Україні.
Вказує, що суд першої інстанції установив відсутність доказів ознайомлення позивача з наказом Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 18 березня 2022 року № 131 «Про введення плану евакуації (передислокації) ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області», але зроби помилковий висновок, що позивач повинен був самостійно евакуюватися з місця окупації та місця ведення активних бойових дій за відсутності, в тому числі «зелених коридорів», та не взяв до уваги, що в кінцевому випадку вказані дії позивача могли б привести до трагічних наслідків, а саме смерті позивача та його родини.
Також представник позивача посилається на те, що в наказі від 12 травня 2022 року №613 не вказано причини та обставини якого саме порушення службової дисципліни позивачем мала встановити дисциплінарна комісія. Проте службове розслідування, яке було призначено 12 травня 2022 року не могло проводитися стосовно обставин невиходу позивача на службу в робочі дні з 13 по 19 травня 2022 року, позаяк відповідно до частини сьомої статті 14 Дисциплінарного статуту якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Представник позивача звертає увагу на те, що відповідно до висновку службового розслідування позивач не вийшов на службу в робочі дні починаючи з 11 квітня 2022 року по 19 травня 2022 року (всього 34 дні), водночас у відзиві на позовну заяву вказано, що позивач був звільнений 23 квітня 2022 року, а поновлений 11 травня 2022 року. Тобто за відомостями поліції з 23 квітня 2022 року по 11 травня 2022 року позивач був звільнений, а тому відповідач не міг зараховувати позивачу ці дні як невихід на службу в робочі дні.
На додаток у касаційній скарзі вказано, що до позивача застосовано найсуворіший вид стягнення - звільнення зі служби в поліції, однак самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги поліцейського та Правил стичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Проте суди попередніх інстанцій не звернули увагу на встановлення усіх обставин, за яких позивачем вчинявся дисциплінарний проступок, та не дослідили співмірність обраного виду стягнення складу, характеру та наслідками вчиненого дисциплінарного проступку, що є ключовим моментом у ході судового розгляду цієї справи.
На основі наведених доводів та аргументів представник позивача стверджує, що суди обох інстанцій неповно оцінили обставини справи та надані докази, у зв 'язку із чим ухвалили необґрунтовані та незаконні рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Представник відповідач подав відзив, у якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач належних та допустимих доказів до як до касаційної та апеляційної скарг, так і до позовної заяви щодо безпідставного невиходу на службу не надав, не вжив заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, негайно не поінформував про це безпосереднього керівника, не виконував накази керівництва, зокрема щодо евакуації, виходу з тимчасово окупованої території. Наголошує, що стаття 24 Закону № 580-VIII закріплює, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Не дивлячись на це, позивач був відсутній на службі та не виконував свої функціональні обов'язки з 11 квітня 2022 року по 19 травня 2022 року.
Стосовно доводів представника позивача про те, що службове розслідування, яке призначено 12 травня 2022 року, не могло проводитись стосовно обставин невиходу позивача на службу з 13 травня 2022 року по 19 травня 2022 року представник відповідача поясняє наступне. Службовим розслідуванням встановлено факт невиходу на службу з 11 квітня 2022 року по 12 травня 2022 року, тому неврахування періоду прогулу з 13 травня 2022 року по 19 травня 2022 року не може нівелювати скоєний позивачем дисциплінарний проступок. Також пояснює, що наказом ГУНП в Миколаївській області від 11 травня 2022 року №373 о/с позивач був поновлений на посаді з дня звільнення - з 23 квітня 2022 року, а не з 11 травня 2022 року.
З приводу доводів представника позивача про недоведеність до відома останнього про необхідність евакуації з окупованої території представник ГУНП в Миколаївській області звертає увагу на те, що позивачем вирішувалося питання про евакуацію з міста Снігурівка та виїзд на підконтрольну Україні територію, але з міркувань безпеки та сімейного характеру, він від цього відмовився. У будь-якому випадку позивач протягом двох місяців жодних дій щодо виходу з окупації або встановлення зв'язку з керівництвом для отримання вказівок та розпоряджень щодо умов проходження подальшої служби не вживав.
Ухвалою від 29 січня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 16 липня 2004 року, а в Національній поліції з 06 листопада 2015 року та має спеціальне звання «капітан поліції».
З 19 січня 2021 року ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, який розташований у місті Снігурівка Баштанського району Миколаївської області.
Початок повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року застав ОСОБА_1 у місті Снігурівка.
Протягом 24 лютого - 18 березня 2022 року місто Снігурівка знаходилося у зоні ведення бойових дій, але залишалась під контролем України, позивач разом з іншими працівниками поліції відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївської області продовжував нести службу.
18 березня 2022 року начальником Баштанського районного відділу поліції видано наказ №131 «Про введення плану евакуації (передислокації) ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області», відповідно до якого у зв'язку з веденням активних бойових дій на території обслуговування ВП №2, передислокувати підрозділ до міста Новий Буг Баштанського району.
19 березня 2022 року місто Снігурівка було окуповано збройними силами рф.
Протягом 19 березня - 19 травня 2022 року 81 із 84 поліцейських, які на час початку окупації міста Снігурівка там знаходились повернулись на підконтрольну Україні територію.
17 травня 2022 року начальником ГУНП в Миколаївської області призначено службове розслідування за фактом невиходу на роботу окремих працівників ВП №2 Баштанського РВП.
Службовим розслідуванням встановлено, що з власних міркувань та за наявності безпечних шляхів виходу, на окупованій території вирішили залишитися троє поліцейських, у тому числі капітан поліції ОСОБА_1 . Цей факт кваліфіковано як дисциплінарний проступок, а саме: порушення вимог статті 1 Дисциплінарного статуту статей 18, 64 Закону № 580-VIII, вимог пункту 5 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, вимог пункту 3 наказу Національної поліції від 07 квітня 2022 року №239 щодо необхідності прибуття до органу поліції за місцем несення служби до 11 квітня 2022 року, невиконання вимог службової телеграми ГУНП від 25 березня 2022 року та невиході на службу в робочі дні починаючи з 11 квітня по 19 травня 2022 року.
31 травня 2022 начальником ГУНП в Миколаївській області видано наказ № 697 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП області», відповідно до пункту 2 якого заступника начальника сектору реагування патрульної поліції відділення №2 Баштанського РВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося невиконання ним своїх функціональних обов'язків, невиконання наказу керівництва про евакуацію з тимчасово окупованої території, невжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, негайне не поінформування про це безпосередньо керівника та невихід на службу в робочі дні починаючи з 11 квітня по 19 травня 2022 року (всього 34 дні), притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
06 червня 2022 року начальником ГУНП в Миколаївській області винесено наказ № 425 о/с «По особовому складу», яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції, звільнено зі служби в поліції.
10 листопада 2022 року місто Снігурівка повернулось під контроль Збройних Сил України.
08 лютого 2023 року ОСОБА_1 прибув до ГУНП в Миколаївській області, де ознайомився з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає обов'язки поліцейських, зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Згідно зі статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Стаття 12 Дисциплінарного статуту визначає, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
Згідно зі статями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За змістом статті 26 Дисциплінарного статуту в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв'язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Згідно зі статтею 29 Дисциплінарного статуту в разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Статтею 30 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Частина друга статті 2 КАС України закріплює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
VІ. Позиція Верховного Суду
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У розглядуваному випадку предметом судового контролю є накази ГУНП в Миколаївській області № 697 від 31 травня 2022 року та № 425 о/с від 06 червня 2022 року про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Баштанського районного відділу поліції.
Вирішуючи цей публічно-правовий спір, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції.
Основні мотиви, наведені в судових актах, полягають у тому, що служба в поліції є особливим видом державної служби, яка покладає на поліцейського додаткову відповідальність щодо захисту інтересів держави під час дії правового режиму воєнного стану. Нездатність відповідати цим вимогам у розглядуваному випадку вказує на несумісність зі службою в поліції.
Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі з метою перевірки доводів скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які стосуються притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за невихід на службу без поважних причин в умовах воєнного стану.
Переглянувши оскаржувані судові рішення у передбачених статтею 341 КАС України межах, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
Положення статей 8, 18 Закону № 580-VIII та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до вимог статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України та триває на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01 травня 2022 року, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону № 389-VIII.
Статтею 24 Закону № 580-VIII визначені додаткові повноваження поліції, а саме: у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
На основі вказаних нормативних положень можна зробити висновок, що законодавством прямо передбачено обов'язок працівників поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов'язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.
За обставинами цієї справи, наказом ГУНП в Миколаївській області від 12 травня 2022 року №613 призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками ГУНП.
Передумовою цьому слугувала доповідна записка начальника ВПЗ ГУНП в Миколаївській області від 12 травня 2022 року, в якій повідомлялось про скасування наказів ГУНП про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських та висновків службових розслідувань, що передували видачі цих наказів, у зв'язку із встановленням фактів порушень в частині проведення службових розслідувань в умовах воєнного стану (неможливість опитати особу та запросити для надання пояснень у зв'язку з евакуацією, збоями у роботі телекомунікаційних систем, зупиненням роботи поштових сервісів), а також про поновлення з 23 квітня 2022 року звільнених поліцейських на посадах, зокрема ОСОБА_1 (наказ від 11 травня 2022 року № 373 о/с).
Згідно з висновком службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Миколаївській області 26 травня 2022 року, службовим розслідуванням установлено, що капітан поліції ОСОБА_1 з 19 березня 2022 року по 03 травня 2022 року не виїхав на підконтрольну Україні територію з окупованого міста Снігурівки незважаючи на те, що у вказаний проміжок часу була можливість виїзду до інших населених пунктів. За фактом невиходу на службу капітаном поліції ОСОБА_1 складені відповідні акти. При цьому, в період з 19 березня 2022 року по 19 травня 2022 року з 84 поліцейських ВП № 2 Баштанського районного відділу поліції, які на початку окупації міста Снігурівка там знаходились, тимчасово окуповану територію самостійно залишили 81 працівник поліції.
Опитані під час службового розслідування працівники поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пояснили, що капітан поліції ОСОБА_1 залишився на тимчасово окупованій території, зв'язок і обмін інформацією з керівництвом ВП № 2 Баштанського районного відділу поліції не здійснював. Жодними доступними каналами зв'язку не надсилав рапорт щодо неможливості подальшого проходження служби на окупованій території та рапорту про звільнення або переведення до іншого підрозділу поліції.
Також у висновку зазначено, що з урахуванням вимог статті 27 Дисциплінарного статуту, 20 травня 2022 року капітану поліції ОСОБА_1 на його номер телефону, наданим його безпосереднім начальником ОСОБА_7 у листі від 18 травня 2022 року № 1992/64-2022, повідомлено про необхідність прибути до Управління головної інспекції ГУНП в Миколаївській області для надання пояснень у рамках службового розслідування. Однак цей виклик ОСОБА_1 проігнорував, для надання пояснень не прибув, про причини не повідомив.
Як установила дисциплінарна комісії, відповідно до наданої характеристики капітана поліції ОСОБА_1 , за період служби в поліції останній зарекомендував себе позитивно, як грамотний фахівець, ініціативний та принциповий працівник, який відповідально ставився до виконання поставлених завдань.
Таким чином за результатами службового розслідування установлено, що капітан поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який виразився в порушенні вимог статті Дисциплінарного статуту щодо обов'язку дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника поліції, статутів і наказів начальників, сприяти їм у зміцненні службової дисципліни, забезпечення законності, дотримання норм службової етики, статутного порядку, стійко переносити всі труднощі та обмеження пов'язанні зі службою, вимог статей 18, 64 Закону № 580-VIII зі змінами та доповненнями щодо обов'язку неухильно дотримуватися положень, нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, професійно виконувати свої службові обов'язки, ігнорування вимог пункту 5 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, вимог пункту 3 наказу Національної поліції від 07 квітня 2022 року №239 щодо необхідності прибуття до органу поліції за місцем несення служби до 11 квітня 2022 року, невиконання вимог службової телеграми ГУНП від 25 березня 2022 року та невиході на службу в робочі дні починаючи з 11 квітня по 19 травня 2022 року.
З уваги на це дисциплінарна комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби в поліції.
У подальшому, спірними наказами ГУНП в Миколаївській області № 697 від 31 травня 2022 року та № 425 о/с від 06 червня 2022 року до капітана поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції.
Отже, суть спірних відносин полягає у тому, що позивач, будучи поліцейським, після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну та введення в державі воєнного стану не знайшов способів і можливостей покинути окуповану територію, не повернувся до виконання службових обов'язків поліцейського на підконтрольній Збройним Силам України території та протягом тривалого часу був відсутній на службі без поважних, на думку відповідача, причин. Таку поведінку поліцейського відповідач розцінив як самоусунення від виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану, визнавши вчинене порушення службової дисципліни несумісним зі службою в поліції та достатньо вагомим для застосування до найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Зауважимо, що факт відсутності позивача на службі в місці дислокації його підрозділу на підконтрольній території в період з 11 квітня до 19 травня 2022 року у цій справі не є спірним.
Втім, позивач не визнає наявності в своїх діях ознак дисциплінарного проступку та не вважає, що причини його відсутності на службі були неповажними; доводить, що був позбавлений можливості без ризику для життя і здоров'я покинути окуповану територію, а також те, що не був обізнаний про наказ евакуюватися до міста Новий Буг. У цілому аргументи позивача зводяться до недостатнього сприяння відповідача в організації безпечного маршруту, інформаційної та організаційної координації, відсутності власного автомобільного транспорту, погоджених «зелених коридорів», а також недотримання відповідачем формальних вимог, що ставляться Законом до службового розслідування та його результатів.
В аспекті наведеного принагідно зазначити, що після відкриття касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд у постановах від 17 жовтня 2024 року у справі № 420/3026/23 та від 18 жовтня 2024 року у справі № 280/6535/22 сформував правову позицію щодо застосування норм матеріального права у спорах, які стосуються звільнення поліцейських, які залишилися на окупованих територіях і були відсутні на службі без поважних причин протягом певного проміжку часу.
Ураховуючи висновки Верховного Суду в указаних вище постановах, колегія суддів зазначає наступне.
У межах спірних правовідносинах при вирішенні питання чи мав відповідач підстави стверджувати про несумісність зі службою в поліції дисциплінарних порушень, які ставляться позивачу в провину, та чи слід розцінювати наведені ним причини невиходу на службу поважними, визначальне значення має зв'язок між державою і поліцейським, який в світлі специфіки виконуваної ним функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, із введенням в державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.
Із тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).
Водночас держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов'язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов'язання залишити окуповану територію з метою подальшого виконання службових обов'язків.
Питання кадрового наповнення службовцями, які перебувають з державою в спеціальних відносинах, заснованих на вірності і відданості та діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів, що набуває особливої ваги під час воєнного стану, лежить в площині реалізації державою її суверенної влади.
У цьому випадку публічний інтерес полягає у формуванні корпусу поліцейських з тих осіб, які здатні виконувати свої специфічні функціональні обов'язки в умовах, що відрізняються від мирного часу та відповідним реагуванням на випадки, які свідчать про нездатність забезпечити їх виконання.
Зважаючи на наведене Суд погоджується з позицією судів, що позивач, будучи поліцейським, повинен був виконувати обов'язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склав Присягу поліцейського та несла службу особливого характеру. Нездатність відповідати цим вимогам у розглядуваному випадку вказує на несумісність зі службою в поліції.
Поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення поліцейським місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.
Як установлено судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, в період з 19 березня 2022 року по 19 травня 2022 року з 84 поліцейських ВП № 2 Баштанського районного відділу поліції, які на початку окупації міста Снігурівка там знаходились, тимчасово окуповану територію самостійно залишили 81 працівник поліції.
З огляду на наведене, доводи позивача про неможливість виїзду з окупованої території не є беззаперечними.
Не заперечуючи доцільність аргументів позивача про ризик для життя і здоров'я під час виїзду з окупованої території, варто зауважити, що функціональні обов'язки поліцейського так само передбачають вірогідність виникнення ситуацій, небезпечних для життя і здоров'я під час несення служби, що водночас вимагає їх розв'язання, а не уникнення. Служба в поліції передбачає необхідність у її працівників певних психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях тощо.
Отже позивач, як поліцейський, який склав Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов'язків, на виконання Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, мав вживати всіх можливих заходів з метою виїзду з окупованого міста Снігурівка та прибуття до місця дислокації його підрозділу з метою продовження виконання службових повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Оцінюючи доводи про неналежне доведення до відома поліцейського наказу щодо необхідності залишити окуповану територію та недоліки форми такого наказу, Верховний Суд у постановах від 13 червня 2024 року у справах № 420/2566/23, №420/1936/23 указав на те, що поліцейський має усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та має, навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.
Тож ураховуючи специфіку відносин між державою і працівником поліції, позивач повинен був знати про основні евакуаційні заходи, усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.
Втім, з пояснень позивача вбачається, що ним не вчинялись спроби з метою виїзду з окупованої території та прибуття до місця дислокації підрозділу поліції, де він проходив службу. З цього слідує, що рішення позивача залишитися в окупації було свідомими та виваженим.
Основним аргументом ОСОБА_1 є те, що виїзд з окупованої території спричинював ризики для його життя і здоров'я, а також його близьких. Проте в контексті цього доводу позивач ніяким чином не пояснює, як у такому разі майже увесь особовий склад ВП № 2 Баштанського районного відділу поліції зміг виїхати з окупованої території.
Більше того, місто Снігурівка повернулось під контроль Збройних Сил України10 листопада 2022 року, а до ГУНП в Миколаївській області позивач прибув лише 08 лютого 2023 року, тобто майже через три місяці.
З приводу доводів позивача про неотримання ним виклику для надання пояснень щодо обставин невиходу на службу необхідно взяти до уваги статтю 27 Дисциплінарного статуту, якою передбачено, що виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Матеріалами справи підтверджено, що виклик для надання пояснень у рамках службового розслідування здійснювався засобами електронної комунікації на всі наявні у розпорядженні дисциплінарної комісії контактні дані позивача, надані його безпосереднім керівником.
До того ж, у постанові від 25 квітня 2024 року у справі №520/5388/22 Верховний Суд вказував на те, що сам факт того, що поліцейський не заперечує факт своєї відсутності у відповідний період у місці несення служби, нівелює хиби службового розслідування, у тому числі і в аспекті надання поліцейським пояснень дисциплінарній комісії.
На тлі вказаного колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оспорювані накази та висновок службового розслідування, на яких ґрунтуються ці акти, містять чіткі і зрозумілі посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких комісія дійшла відповідних висновків, склад дисциплінарного проступку, який ставиться позивачу в провину, висвітлено у тих межах умотивованості, як того вимагає закон. Під час розгляду справи не встановлено обставин, які б указували на те, що висновки відповідача, які покладено в основу оскаржуваних наказів, є довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.
Зважаючи на це суди обґрунтовано вказали, що накладене на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим проступком та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни.
Також є усталеною позиція Верховного Суду про те, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до незгоди з оцінкою фактичних обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій.
Проте, до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Суд уважає, що в контексті обставин цієї справи та підстави касаційного оскарження, ним надано відповідь на всі доводи учасників, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Суд не встановив підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу представника позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІІ. Судові витрати
З огляду на результат касаційного перегляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Юрчак Яни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №400/3493/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк