30 січня 2025 року
м. Київ
справа № 420/27468/23
провадження № К/990/1947/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шовкуна Сергія Івановича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
15 січня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Проаналізувавши на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалені у цій справі судові рішення встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) стосовно:
- встановлення капітану 1 рангу ОСОБА_1 за посадою «заступник командира загону з матеріально-технічного забезпечення - начальник відділу матеріально - технічного забезпечення НОМЕР_5 загону морської охорони» посадового окладу та окладу за військовим званням не шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та як наслідок - нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 року в розмірі меншому, ніж законодавчо визначений;
- нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 2008 по 2023 років не на підставі визначення в якості базового місяця січень 2008 року;
- нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за усі невикористані протягом 2015 - 2023 років дні основної та додаткової відпусток в розмірі меншому, ніж визначений законодавством;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2023 року, із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з 2008 по 2023 років, з визначенням в якості «базового місяця» - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату (з врахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 грошового забезпечення за серпень 2023 року, а також - компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за серпень 2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за серпень 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, із застосуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684,00 грн) та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2023 року, з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум;
- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) в сумі 4000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі автор як на підставу оскарження вказаних судових рішень вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, стверджуючи про неврахування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, в якій викладена правова позиція щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Так, у вказаній постанові Верховий Суд досліджував питання права позивача на отримання індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині.
Доводи ж автора касаційної скарги наведені без взаємозв'язку з обставинами цієї конкретної справи, а також позовних вимог, з якими звернувся позивач у цій справі.
З оскаржуваних судових рішень висновується, що судами попередніх інстанцій застосовано правову позицію Верховного Суду.
Варто зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом щодо питання правильності встановлення розміру індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині, адже у цій справі судами розглядалась сума індексації, а тому позивач має можливість оскаржувати розрахунок індексації після його проведення, у випадку незгоди з таким розрахунком.
Наведене свідчить, що доводи автора касаційної скарги не підтверджуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. При цьому докази зазначеного автор касаційної скарги не додає, що дає підстави для необґрунтованості покликання автора касаційної скарги на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шовкуна Сергія Івановича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 420/27468/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович