30 січня 2025 року
м. Київ
справа №380/12794/24
адміністративне провадження № К/990/48488/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2024 року у справі №380/12794/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 2 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 2 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 30 червня 2022 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 30 червня 2022 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 1 липня 2022 року до 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 1 липня 2022 року до 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року до 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 1 січня 2023 року до 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнанл протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті грошового забезпечення за період з 2 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 02 грудня 2021 року до 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 30 червня 2022 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 30 червня 2022 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 липня 2022 року до 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 1 липня 2022 року до 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 1 січня 2023 року до 20 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.
На зазначене рішення суду, військовою частиною НОМЕР_1 було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 380/12794/24 залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2024 року у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено та апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 380/12794/24 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із таким рішенням апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 16 грудня 2024 року через підсистему "Електронний суд".
Скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху із встановленням строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: документу про сплату судового збору, у визначеному Судом розмірі.
На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків задоволено та продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2024 року.
На виконання цієї ухвали, скаржник повторно направив до суду заяву про продовження строку для усунення недоліків.
Проаналізувавши заяву скаржника про продовження строк для усунення недоліків, Суд прийшов до таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк.
Отже, КАС України визначено максимально можливу тривалість строку (десять днів з дня вручення ухвали), який встановлюється судом для усунення недоліків апеляційної скарги. Цей строк, який за своєю суттю є процесуальним, може бути продовжений судом з власної ініціативи або за заявою учасника справи.
У той же час, продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав.
Також, слід врахувати, що умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в клопотанні про продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для продовження строку для усунення недоліків.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Подані заявником докази не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку.
Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що судом вже було продовжено відповідачу строк для усунення недоліків, підстави для задоволення повторного клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відсутні.
Таким чином, недоліки касаційної скарги у межах наданого строку не усунуто, а тому така касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 328, 332 КАС України, Суд -
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволені заяви про продовження строку для усунення недоліків.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2024 року у справі №380/12794/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..........................
..........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду