30 січня 2025 року
м. Київ
справа №990/12/25
адміністративне провадження № П/990/12/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., Кравчука В.М.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про визнання факту порушення права на пенсійне забезпечення, зобов'язання усунення помилки в розрахунках пенсії та перегляду підходів до пенсійного забезпечення, -
13 січня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Верховної Ради України, Президента України, у якому позивач просить:
- визнати факт порушення його права на пенсійне забезпечення, гарантованого статтями 8, 22, 24, 46 та 48 Конституції України, а також права на охорону здоров'я, гарантованого статтею 49 Конституції України, внаслідок помилкового застосування чинного законодавства та системної помилки у підходах до пенсійного забезпечення;
- визнати наявність помилки у розрахунках його пенсії, що призвела до її зниження та недоплати у розмірі 3471 грн. щомісячно, в загальній сумі 124956 грн. за три роки згідно з розрахунками, наведеними у мотивувальній частині позовної заяви;
- зобов'язати Верховну Раду України вжити заходів щодо усунення помилки в пенсійній системі, а саме: провести перегляд законодавства, зокрема статей 27, 28, 40, 41 та 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з метою приведення їх у відповідність до Конституції України, забезпечивши справедливий розрахунок пенсій та базового доходу, який гарантував би достатній рівень життя та доступ до необхідної медичної допомоги пенсіонерам; відмовитися від підходу, що базується на розрахунку пенсій від заробітку та стажу, перейшовши на систему базового гарантованого доходу, враховуючи принципи соціальної держави та рівності (ст. 3, 24 Конституції України); скасувати подвійне регулювання розміру пенсій, а саме залежність розміру пенсій як від формули розрахунку, так і від мінімальних розмірів, які встановлюються залежно від рішень бюджету;
- зобов'язати Президента України вжити заходів щодо забезпечення його прав на адекватне пенсійне забезпечення, а саме: провести перерахунок його пенсії, встановивши її розмір на рівні 6191 грн., з урахуванням даних позивача та пропорційного зростання цін, а не мінімальної заробітної плати; забезпечити перерахунок його пенсії відповідно до вимог Конституції України;
- зобов'язати відповідачів дотримуватися та гарантувати виконання Конституції України, а саме статей 3, 8, 19, 22, 24, 46, 48, 49, 55, 56, 59, 102, щодо соціального забезпечення, гідного рівня життя, рівності громадян та забезпечення доступу до необхідної медичної допомоги.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року позов залишено без руху; запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху усунути визначені в ній недоліки позову.
Зокрема, у згаданій ухвалі Судом було зазначено, що за змістом позовної заяви ОСОБА_1 позивач фактично висловлює незгоду (критику) із державною економічною та соціальною політикою, політикою у сфері охорони здоров'я та пенсійного забезпечення. Водночас, викладені доводи та аргументи позивача жодним чином не пояснюють суті правовідносин (наявності публічно - правового спору) з Верховною Радою України, Президентом України та у чому полягають (у чому проявляються) спірні передумови для зобов'язання вчинити певні дії стосовно ОСОБА_1 .
Також акцентувалася увага, що позов не містить посилань на те, з якими юридичними фактами чи подіями пов'язано/обумовлено звернення з позовом саме до Верховної Ради України і Президента України, і правовідносини якого характеру пов'язують ці органи безпосередньо з позивачем. Тобто позивач не наводив аргументів, які саме конкретні рішення, дії чи бездіяльність Верховної Ради України та Президента України як суб'єктів владних повноважень, які реалізували чи мають реалізувати публічні владно-управлінські функції (повноваження) у правовідносинах, що виникли між ним і вказаними ним відповідачами, безпосередньо порушили його суб'єктивне право.
До того ж, заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання судом певних фактів (обставин) не узгоджувалися із визначеними частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) формами захисту прав, свобод або законних інтересів, із якими особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.
Крім того, в ухвалі Верховного Суду від 16 січня 2025 року вказувалося, що всупереч вимог процесуального закону позивачем письмово не повідомлено про об'єктивну неможливість самостійного подання документів, про витребування яких просить останній (завірених копій нормативно-правових актів, розрахунків мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а також розрахунків прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з детальним зазначенням витрат на харчування, житлово-комунальні послуги та інші необхідні потреби, з урахуванням реальних цін на продукти харчування (в тому числі яйця та молоко) та інші необхідні товари й послуги станом на 2013 та 2024 роки), а також не надано доказів, які б підтверджували здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання відповідних документів для подальшого подання їх безпосередньо до суду.
На виконання пункту 5 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач не наводив й обґрунтованих мотивів, аргументів та міркувань, які б свідчили, що заступник голови Державної служби статистики України ОСОБА_2, народний депутат України ОСОБА_3, колишній міністр соціальної політики України ОСОБА_4, міністр соціальної політики України ОСОБА_5, представник Пенсійного фонду України можуть повідомити конкретні, достовірні відомості саме щодо юридичних фактів чи подій, з якими пов'язано/обумовлено звернення ОСОБА_1 з цим позовом до Верховної Ради України і Президента України (в контексті заявленого клопотання про виклик у цій справі вказаних осіб як свідків), а також не подав відповідної заяви про залучення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до участі у справі як третьої особи із обґрунтуванням підстав для цього, зазначенням на чиїй стороні слід залучити третю особу, прав і обов'язків такої та яким чином рішення суду у справі може вплинути на них (в контексті зазначення його в позовній заяві у переліку учасників справи як третьої особи).
Не містила позовна заява й відомостей про ідентифікаційний код відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також визначених пунктом 11 частини п'ятої статті 160 КАС України.
23 січня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 16 січня 2025 року), у якій, серед іншого, заявлено відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначеній для розгляду даної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2025 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., Кравчука В.М. від участі у розгляді справи №990/12/25; передано відповідну заяву позивача для вирішення питання заявленого відводу судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року в порядку, визначеному статтею 40 КАС України, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г., Чиркіна С.М., Кравчука В.М. від участі у розгляді справи №990/12/25.
Ознайомившись із поданою на виконання ухвали від 16 січня 2025 року заявою про усунення недоліків позовної заяви та доданими до неї документами, Суд виходить з наступного.
Так, у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач, не змінюючи зазначених у позові учасників справи, зміст заявлених позовних вимог, зазначив, що ухвала Верховного Суду від 16 січня 2025 року є безпідставною та незаконною, оскільки, незважаючи на твердження Суду, позовна заява ОСОБА_1 є повною, обґрунтованою та не містить жодних недоліків. Вказує, що його метою є не усунення відповідних недоліків, а виправлення помилкового рішення Суду, який невірно оцінив позовну заяву ОСОБА_1 .
На думку позивача, Верховний Суд, постановивши ухвалу від 16 січня 2025 року, порушив процесуальні норми та порядок, передчасно вимагаючи надання доказів й пояснень до початку розгляду справи по суті, намагається формально розглянути справу або повернути її без розгляду, ігноруючи при цьому наявні докази і обставини, право позивача на правову допомогу, на заявлення клопотань та висловлення заперечень під час першого судового засідання тощо.
Як наслідок, відповідно до поданої заяви на усунення недоліків позову позивач просить Суд: провести експертизу позовної заяви ОСОБА_1 на предмет її відповідності правилам КАС України, а у якості експерта виступити - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; призначити розгляд справи у тому вигляді, як вона є, а всі обставини з'ясувати під час першого слухання справи; завчасно викликати ОСОБА_1 як свідка у справі щодо бездіяльності Президента України та Верховної Ради України; надати можливість допиту відповідачів та їх представників в присутності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; витребувати розрахунок прожиткового мінімуму з усіма цінами з 2023 по 2025 роки, включно з індексом інфляції.
Перевіривши доводи позивача, дослідивши зміст заяви про усунення недоліків позовної заяви, Суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 16 січня 2025 року та не усунуто недоліки позовної заяви, а саме не надано:
- уточненої позовної заяви до суб'єкта владних повноважень/суб'єктів владних повноважень із приведенням її у відповідність до вимог процесуального закону, а також з викладенням у ній обставин та обґрунтувань, з якими позивач пов'язує порушення своїх прав, свобод та інтересів відповідними рішеннями, діями чи бездіяльністю такого суб'єкта/таких суб'єктів, з посиланням на відповідні докази; також із зазначенням: 1) стосовно відповідачів - відомостей про ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі відсутності таких - доказів, які підтверджують здійснення усіх залежних від позивача дій, спрямованих на отримання відповідного документу;
- належного обґрунтування необхідності виклику як свідків заступника голови Державної служби статистики України ОСОБА_2 , народного депутата України ОСОБА_3 , колишнього міністра соціальної політики України ОСОБА_4, міністра соціальної політики України ОСОБА_5, представника Пенсійного фонду України із зазначенням мотивів, які б свідчили, що вказані особи можуть повідомити конкретні, достовірні відомості саме щодо юридичних фактів чи подій, з якими пов'язано/обумовлено звернення ОСОБА_1 з цим позовом до Верховної Ради України і Президента України;
- заяви про залучення до участі у справі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із обґрунтуванням підстав для цього, зазначенням на чиїй стороні слід залучити третю особу, прав і обов'язків такої та яким чином рішення суду у справі може вплинути на них.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Позивач не висловив застережень, що зміст ухвали Верховного Суду від 16 січня 2025 року є неясним чи незрозумілим для нього.
Наведені ж заявником аргументи у заяві про усунення недоліків позову по суті є незгодою з процесуальним рішенням Суду у цій справі (ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року) й не свідчать про усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк. Фактично, доводи та мотиви заяви про усунення недоліків позову поставлені позивачем у такому аспекті, який вимагає від суду додаткового обґрунтування вже ухваленого судового рішення, що чинним законодавством не передбачено.
Ухвала Верховного Суду від 16 січня 2025 року про залишення позовної заяви без руху набрала законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Це судове рішення є чітким, зрозумілим та належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми процесуального законодавства.
Частиною другою статті 14 КАС України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У той же час законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. При цьому одним із основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05).
Ураховуючи, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 16 січня 2025 року, позовна заява підлягає поверненню.
Згідно із частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 248, 256, 266, 295 КАС України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про визнання факту порушення права на пенсійне забезпечення, зобов'язання усунення помилки в розрахунках пенсії та перегляду підходів до пенсійного забезпечення - повернути позивачеві.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати учасникам справи. Позивачу надіслати
копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
В.М. Бевзенко
Т.Г. Стрелець
С.М. Чиркін
В.М. Кравчук ,
Судді Верховного Суду